Освіжаючі ідеї на спекотні дні Що найбільше вам надокучає у спекотні літні дні? Звичайно, спрага.
Це – неприємне і надокучливе відчуття, яке витягує щодня з гаманця
чималу суму на всілякі соки-мінералки-газованої води, терпіти набагато
важче, ніж нестачу їжі чи навіть часткове голодування.
Як не посиніти від свіжої зелені, або Що треба знати про нітрати
Ранні овочі і зелень допомагають легко скинути накопичені за зиму зайві кілограми. Вони швидко викликають відчуття насичення. А ще містять тартронову кислоту, яка запобігає перетворенню в організмі вуглеводів на жир. Ось таке втішне дослідження американських дієтологів. У салаті, кропі, зеленій цибулі багато заліза, потужних імуностимуляторів та інших необхідних мікроелементів, що поглинають шкідливі мікроби, поліпшують процес згортання крові, зміцнюють судини, підтримують нормальний склад крові, роботу шлунка, кишківника, жовчевого міхура, простати. Одне слово – вітаміни… Але треба пам’ятати, що у ранній зелені, ранніх овочах може бути підвищена кількість нітратів.
Від батька до сина Професія медика у тлумацькій родині передається спадково
Напередодні Дня медичного працівника годиться з вдячністю звернутися до тих людей, котрі вдень і вночі стоять біля лікарняного ліжка і допомагають іншим. Попри те, що доводиться чути чимало нарікань на халатність у ставленні до пацієнтів чи невміле лікування, є люди, котрим, напевне, сама доля дарувала можливість лікувати людей. Хтось став на цей шлях випадково, хтось вподобав професію медика, спостерігаючи за роботою інших. Втім для медичних працівників їхня робота навіть не здається роботою, а просто захопленням і справою всього життя.
Люди без минулого Це улюблена тема майже кожного сучасного кінорежисера. У фільмах та серіалах герої так часто втрачають пам’ять, що мимоволі замислюєшся, чи можливі такі ситуації в реальному житті і наскільки часто вони відбуваються.
Людина один раз народжується і один раз вмирає. І якщо про своє
народження вона подбати фізично не в силах, то вже про місце останнього
спочинку задумується наперед. Особливо це притаманне людям, кому за
шістдесят.
Наближається пам’ятна для багатьох людей дата – 9 травня. Як значиться в сучасних календарях, 8-9 травня – дні пам’яті та примирення, присвячені пам’яті жертв Другої світової війни. Проте, незважаючи на те, що цій даті вже 66 років, її й досі сприймають неоднозначно та суперечливо. Надто багато існує фактів, які приховували, замовчували чи просто забули. Тому й виникають постійні суперечки навколо того, як саме потрібно відзначати цей день, та й чи потрібно відзначати взагалі. Журналіст «ЗК» зустрівся з представниками двох протилежних армій для того, щоб почути їхні відповіді на одні і ті ж питання. Наші співрозмовники – гвардії полковник Іван Олексійович Савин та голова братства ОУН-УПА Карпатського краю Фотій Миколайович Володимирський.
До 70-річчя від дня народження Івана Миколайчука та 349-ї річниці заснування Станіславова – Івано-Франківська
Час і життя вимогливі до всіх, але насамперед до Великих, світлі голови яких завжди першими потрапляють у чорні списки. Іван Миколайчук був Великим – актором, режисером, сценаристом, драматургом. Був народним філософом, зробив титанічно багато. Міг і хотів зробити набагато більше. Не встиг, а ще більше – не дали. Щедро обдарувавши, доля відвела видатному буковинцю всього 46 років.
Щойно переглянувши публікації в газеті «Західний кур’єр», а заодно в інших газетах нашого міста щодо проведених громадських акцій, не перестаю дивуватися винахідливості окремих наших городян. Є, здається, тут все і на всі смаки: хтось зробив найбільший пасхальний кошик та наповнив його яйцями та ковбасою, хтось бавиться в поливаний понеділок і не просто, а навіть гру спеціальну придумав та правила розробив, хтось влаштував виставку дитячих робіт, хтось – спортивне свято, інший міняє цигарки на цукерки – бореться з курінням, хтось влаштовує парад візочків, а ще хтось – парад наречених…
Артисту Івано-Франківського облмуздрамтеатру Віктору Вітушинському – 60 років
Він любив, як і любить до сих пір, це незвичне театральне місце перед святим для нього і багатьох його колег маленьким сквериком біля знаменитого Київського театру ім. Івана Франка. Цей клаптик землі, де вони вперше наживо бачили зірок української сцени Н. Ужвій, М. Задніпровського та багатьох інших митців України. Минуло чимало років, і вони, студенти театральної студії: А. Антонюк, С. Романюк, В. Вітушинський, О. Буда, П. Рибчинський, Л. Диса, О. Бабенко стали відомими митцями України, ставши народними артистами, лауреатами різних престижних фестивалів та оглядів.
