Віля ЧУПАК: «Ми не є професійними консерваторськими лабухами»
Їхні музичні ритми і наспіви не народжуються так просто – це результат
активного всюдисущого творчого пошуку п’ятьох хлопців. У своїй творчості
вони звертаються до автентики і поєднують рок-музику із традиційними
карпатськими музичними інструментами – дримбою і трембітою. І все це про
карпатських алігаторів, більш відомих на Прикарпатті як гурт «КораЛЛі».
Більше про рок-вар’єте «КораЛЛі» говоримо із учасником гурту Віталієм
Чупаком, котрого вже ніхто не уявляє на сцені без трембіти.
У різних колах про тату сперечаються й досі: ведуться наукові дискусії,
проводяться соціологічні опитування та найрізноманітніші дослідження.
Одні вважають, що так прикрашають своє тіло люди недалекі, інші
доводять, що татуювання – вид мистецтва, а заразом і дуже оригінальний
спосіб самовираження і того, хто ним прикрашений, і того, хто його
виконав.
З «другої руки»
Кожен двадцятий є постійним клієнтом «Second-hand»
«Second-hand» з англійської дослівно перекладається як «друга рука». Цей
вислів виник ще у середньовічній Англії ХVII століття, коли король на
знак своєї прихильності дарував підданим одяг «зі свого плеча». Отримати
такий дарунок було неабиякою честю. Згодом, у часи СРСР, таке поняття
«другої руки» відійшло в минуле, натомість секонд-хендами стали називати
так звані «гуманітарки». Купи вживаного одягу прямо на землі, сморід та
довжелезні черги людей, м’яко кажучи, непрезентабельного вигляду – ось
основні асоціації з «пунктами гуманітарної допомоги» кілька років тому.
Сучасні ж магазини, що торгують секонд-хендом – це або зазвичай
маленькі, зручні приміщення, або і досить великі магазини з широким
асортиментом товарів. Кількість таких торгових точок у нашому місті
зростає невпинно, а в останні роки досягла справжнього апогею. І хоча
люди зазвичай неохоче зізнаються, що носять речі з секонд-хендів, але
все ж час від часу заглядають на прилавки івано-франківських «гум».
Чим же спричинено такий попит на «гумові» товари та чи досить безпечно «доношувати» невідомо чиї речі?
Івано-Франківськ часто називають містом банків та аптек. І справді, така
велика кількість фінустанов для такого маленького міста є трохи
незрозумілою. Яскраві банківські вивіски можна побачити по кілька штук
чи не на кожній вулиці, а в центральній частині міста вони буквально
витіснили інші структури з орендованих приміщень. Люди дивуються, а
експерти кажуть, що така ситуація є нормою, мовляв, в інших областях
банків теж багато. Але чим викликаний такий ажіотаж у сфері фінансових
послуг в нашій області, адже великого розвитку промисловості практично
не спостерігається? А може, Україна перетворюється на другу Швейцарію (а
ми того не знаємо)?
Наше місто готується 7 травня урочисто відзначити своє 350-річчя. Якщо бути точними, то відзначатимемо не ювілей міста, а ювілей надання йому магдебурзького права. Саме ж місто існувало на кілька років, а може й десятиліть раніше, але автентичні документи того часу, на жаль, досі не виявлені. А ось як відзначало місто попередні ювілеї? Упевнено скажемо: до двохсотої річниці – ніяк, бо важкі це були роки.
Сьогодні, як не прикро, далеко не кожна родина може мати дітей.
Погіршення екології згубно позначається на здоров’ї людини, тому
останнім часом все гостріше постає проблема подружнього безпліддя, яке
для окремих сімейних пар перетворюється на трагедію. Сучасні технології,
центри репродуктивної медицини можуть допомогти далеко не всім.
«Коштує» така дитина надто дорого і в моральному, і в матеріальному
сенсі.
Коли їхати із центру по вулиці Деповській і бути уважним, можна
помітити по ліву руку поодиноку табличку – вулиця Весела. Сьогодні, коли
міські депутати поголовно прагнуть перейменування вулиць, мене
розібрала цікавість, чи бува це не злий жарт котрогось із
найспритніших.
Жанна Добряк-Готв’янська: «Без мрії немає актора» Її називають королевою прикарпатської сцени. На вистави, в яких вона
грає головні ролі, хочеться ходити по кілька разів, бо ця жінка володіє
таким сильним талантом перевтілення, що мимоволі захоплюєшся її
персонажами – нерозгаданими жіночими серцями, які страждають, радіють,
цінують, жертвують... Напередодні Міжнародного дня театру – наше
інтерв’ю із заслуженою артисткою України, актрисою Івано-Франківського
обласного музично-драматичного театру ім. І.Франка Жанною
Добряк-Готв’янською.
«...Ще нам, браття-українці, усміхнеться ДОЛЯ-Р» У Івано-Франківську бардівське мистецьке життя нуртувало завжди У Івано-Франківську, кажуть знаючі люди, найбільша в Україні кількість поетів та каштанів на душу населення. Невідомо, хто рахував, однак навіть таке припущення, погодьтеся, схиляє до певних роздумів. Ми, звичайні обивателі, дихаємо тим же повітрям, ходимо тими ж вулицями, переймаємося тими ж проблемами, що й десятки наших краян із іскрою таланту у душі…
