У цьому престижному першому театрі України розпочався творчий шлях Віктора Вітушинського. То були роки, коли молоді студенти у творчому спілкуванні на лекціях, заняттях із професійної майстерності чи на репетиціях пізнавали і відкривали для себе світ прекрасного, таємниці театрального мистецтва, вбираючи в себе атмосферу великих майстрів сцени А. Бучми, Г. Юри. Минуло чимало років, а ту першу зустріч зі своїми викладачами з акторської майстерності народними артистами України Аркадієм Гашинським та Михайлом Задніпровським Віктор Вітушинський пам’ятає у найменших деталях. «Ми мов загіпнотизовані сиділи… Наші очі бачили перед собою тільки одні глибокі, розумні і завжди усміхнені карі очі незвичайної жінки, – пригадує Віктор. – Це була знаменита Наталія Ужвій. Я не міг повірити своїм очам, що переді мною стоїть жінка, котру я бачив на екрані: побиту, принижену, але горду і незламну – українку, яка босоніж ішла на свою страту по скрипучому холодному снігу. Я бачив, як плакала моя мати, як сусіди кінцем хустки витирали заплакані очі». Саме Наталія Ужвій при першій зустрічі сказала, що у мистецтво, зокрема в театр, не приходять на деякий час – туди приходять назавжди, на все життя. Пророчі слова актриси стали для Віктора Вітушинського дороговказом. І ось він уже 38 років іде по цій мистецькій стежині, використовуючи глибоку криницю знань. Ще молодого, із прекрасним багажем акторської майстерності Віктора Вітушинського запросив на роботу до Івано-Франківського обласного музично-драматичного театру народний артист України Віталій Смоляк. Їх об’єднувало те, що обидва вони подоляни, обидва сповідували основні принципи українського театру. Але чи не найбільше їх єднала велика любов до театру, відданість сценічному мистецтву. Своєю щирістю, запальною вдачею Віктор завоював повагу і прихильність великого майстра української сцени. І дід (як називала вся Україна Віталія Смоляка) і цього разу не помилився. З перших днів роботи у театрі молодого актора прийняли доброзичливо. Він одразу ж знайшов коло молодих однодумців, відчув до себе прихильність і доброзичливе ставлення старшого покоління. Сьогодні Віктор Антонович з великою вдячністю і прихильністю говорить про тих акторів, котрі допомагали йому у творчому становленні людини і актора. Вже із перших ролей у виставах «Голубі олені», «Циганка Аза», «Червоні Д’яволята», «Гавроші Брестської фортеці» він заявив про себе як про актора, який вміє працювати вдумливо і винахідливо. Школа, яку заклали його вчителі, отримала свій розвиток. Створені Вітушинським образи у виставах «Розмарі», «Моя чарівна леді», «Забути Герострата», «Дуже проста історія» засвідчили про багатогранність його таланту, про вміння знаходити яскраві риси втілюваного ним героя. Віктору в роботі допомагає його вміння спілкуватися, бути завжди в центрі уваги, не акцентуючи на своєму «я». Окрім вистав, Віктор працює на сцені ще й як артист естради. Створені ним естрадно-поетичні, гумористичні та сатиричні програми завжди радо сприймаються глядачем. Актор завжди перебуває у пошуку яскравих характерів, використовуючи поетичні твори багатої літературної спадщини та сучасних авторів. Його вміння прислухатись до порад режисерів, своїх колег, придивлятись, аналізувати свідчить, що творчий потенціал Віктора Вітушинського набирає сили, незважаючи навіть на 60-літній ювілей актора. Шановний Вікторе, я багато працював разом із тобою на сцені, радів твоїм успіхам і хмурив чоло при твоїх невдачах, але завжди вірив у тебе. І сьогодні я твердо вірю, що ти підкориш ще не одну мистецьку вершину. Повір, що твої шанувальники чекають від тебе нових, цікавих сценічних образів. І насамкінець хочу привітати тебе словами Василя Гребенка, котрий тебе дуже поважав: «Вітьку, тільки вперед! Я вірю в тебе!» Володимир НЕСТЕРЕНКО, народний артист України
