Протягом Великодніх свят та ще тиждень після них всі ми чемно відвідували могили своїх померлих родичів, молилися за спасіння їхніх душ, ділилися роздумами про вічне із тими, хто також був на цвинтарі. Проте далеко не всі роздуми «про вічне і неминуче» були такими, щоби просто «брали за душу». Не обійшлося без так званого чорного гумору, яким перенасичене життя наших земляків, здебільшого людей похилого віку. «Ходи, Михайле, покажу тобі, де будеш лежати», – штовхає ліктем свого благовірного баба Одарка. Обидвом стареньким вже давно за сімдесят, а тому вони вже «як малі діти». Посиділи трохи біля могили рідних, та й давай шукати собі якесь заняття. А тут і тема свіжа підвернулася. Баба Одарка саме два тижні тому «подбала» про ласий шматок на цвинтарі. А тепер, на самий Великдень, якраз знайшла час, щоби показати те місце чоловікові, потішити його «обновкою». Та й подалися старенькі вниз по стежці аж до старого дуба. Стали, порозглядали декілька квадратних метрів (якраз на дві могили) та й пішли собі додому. Такою розвагою на найбільше християнське свято на Тлумацькому міському кладовищі могли похизуватися не тільки ці двоє пенсіонерів. Таких, як вони, у місті вже є достатньо. Про місце останнього спочинку люди дбають заздалегідь. Як повідомили у міському комунгоспі, майже 140 місць вже заброньовано, а люди отримали номер, під яким знаходиться вибрана ними ділянка. Вибирають сусідів і на тому світі. Щоб не дуже сонце світило, не сильно заливало дощами, у затінку якогось гарного дерева, недалеко від добрих знайомих чи родичів. Як виявилося, міська влада дозволила на міському цвинтарі бронювати собі місця для поховання. Зрештою, цього не забороняє законодавство країни. Коштує це небагато – всього 22 гривні 38 копійок. Зарезервувати земельну ділянку під майбутнє поховання можуть особи віком від 60 років. Обов’язковими умовами є відомості про тих, хто похований поряд, та, звичайно, відповідний розмір обраної території. У «клієнтів», котрі користуються такою послугою, вимагають тільки копію паспорта та заяву на ділянку. До речі, бронь дійсна лише 5 років з часу подання заяви. Що робити після того, як вийде термін броні, поки що невідомо. Таку «новинку» у Тлумачі не передбачили надовго. Можливо, це звучатиме жорстоко, але виходить так: якщо ти купив собі місце на цвинтарі, то і встигни померти вчасно, щоб земля даремно не пропала. Втім, на цвинтарях можна зустріти різні види броні. Як правило, родичі померлого ставлять лавку біля могили, щоби потім на тому місці можна було ще когось похоронити. Чималою популярністю користуються і гробниці. Щоправда, це значно дорожче. «А коли вже в родині нікого не залишиться, то хто буде доглядати за гробницею? – задумалася пані Ольга, дивлячись на ряд склепів посеред цвинтаря. – Мине якийсь час, гробниця завалиться, а кістки пси будуть розтягати. Ліпше вже в землі лежати, так, як всі». Подекуди зустрічаються навіть готові надгробні пам’ятники із відомостями про людину, от тільки дата смерті там ще не вказана. З яким настроєм та людина приходить на цвинтар і дивиться на свій гріб, відомо, напевне, тільки їй. Тема бронювання місця на цвинтарі не є новою. Втім, вона користується попитом не тільки в Україні. Така практика вітається у всьому світі. Про місце останнього спочинку дбають не лише одинокі та старенькі, але й відомі та знамениті. Для прикладу, 2 мільйони російських рублів виклав за місце на цвинтарі російський політик Володимир Жириновський. А от місце на кладовищі поруч із Мерилін Монро ніхто не хоче купувати. Воно виставлялося на Інтернет-аукціоні еВау із стартовою сумою 500 тисяч доларів. Тим часом ситуація із бронюванням місця під захоронення (а саме так визначає теперішнє законодавство) у кожному населеному пункті різна. Є міста, де одне місце вартує тисячу гривень, подекуди люди готові заплатити значно більше. В Івано-Франківську ситуацію із бронюванням місця на цвинтарі коментує директор Спецкомбінату комунально-побутового обслуговування Степан Савчук. «До нас приходить людина із свідоцтвом про смерть когось із родичів. На свідоцтві пишуть «місце для поховання є». У приймальні оплачується 2 гривні. З квитанцією про оплату людина звертається на цвинтар. Там заноситься запис у книгу реєстрації місць під поховання і відповідно видається табличка із номером. Така послуга коштує 18 гривень 95 копійок, – каже Степан Михайлович. – Бронь діє до тих пір, поки людина не вмре». За словами директора Спецкомбінату, майже половину цвинтаря становлять заброньовані місця. Колись у законодавстві було передбачено, що місця виділялися тільки тим, кому минуло шістдесят років. Але тепер там сказано, що, незалежно від віку, чоловіка можна поховати біля дружини і навпаки. Таку «моду» на місця на цвинтарі не сприймають представники духовенства. У розмові з нашим кореспондентом один священик розчаровано сказав, що суспільство просто духовно деградувало. «Люди думають, що можуть купити все і навіть місце на цвинтарі. Але ніхто не знає ані дня, ані години, коли відійде у потойбіччя, – каже отець Роман. – Людям треба змінити свої думки у правильне русло. Найцінніше в людині – її душа, а тому треба старатися померти в Божій ласці, а не дбати про краще місце для останків». Дмитро ГУСАК
