У чемпіонатах 14 районів Івано-Франківщини змагалося майже 330 команд Аматорські колективи Прикарпаття взяли ще одну висоту. Попри складну фінансову ситуацію в державі, кількість колективів, які вийшли на старт регіональних змагань, зросла до небачених раніше висот. Додали усі, за винятком снятинців, надвірнянців (вони недорахувалися трьох команд) та тисменичан (мінус два учасники). Найбільший бум спостерігався у Галицькому районі, де утворилося одразу десять нових команд, а загалом їх стало 35. Однак найчисельнішим загоном знову виступили рогатинці – 43 команди (плюс сім порівняно з 2008-м). Лише в трьох регіонах чинні чемпіони зуміли зберегти свої позиції: Оболоня на Долинщині, Підвербці на Тлумаччині і Видинів у Снятинському районі. Видинівцям до того ж вдався «дубль». Таке «явище» спостерігалося ще тільки на Верховинщині.
Міністр освіти Табачник знищить українську освіту І тут справа аж ніяк не в якихось політичних антипатіях. Табачник – це не політика, це діагноз. Патологічний українофоб, проповідник «теорії» протиставлення східних та західних українців, провокатор та ворог всього українського в освіті, науці та культурі. Тепер ця особа якраз освіту та науку очолюватиме.
19 березня – день повернення лелек із вирію Як ми свято вірили у дитинстві, що саме ці «білі птахи із чорною ознакою» приносять клуночки з омріяними братиками-сестричками. «Бузьку, бузьку, принеси Маруську! Та гарненьку, пухкеньку, некрикливу, спокійненьку», – гукали ми, побачивши лелек. Але чи то погано просили, чи птахи не чули, бо блакитно-рожеві сповиточки з’являлися не у всіх родинах... Чи не дивина – з року в рік птахи долають десятки тисяч кілометрів, щоб кілька місяців пожити в рідних краях, знайти собі пару, вивести потомство й поставити його на крило перед відльотом... Проте нинішня пізня весна багатьом птахам перекреслила оптимістичні плани. За підрахунками орнітологів, лелеки найімовірніше цього року прилетять на початку квітня. Але чи встигнуть пернаті побудувати свої гнізда та вивести здорове потомство? Про ці та інші секрети життя та звички лелек ми поцікавились у чи не єдиного місцевого орнітолога Ярослава Штиркала.
Вбивства прикарпатських бізнесменів пов’язані одним ланцюгом? Кримінальні серіали уже не модні, зате кримінальної хроніки в Україні ще на кілька десятків серіалів. Новини з Івано-Франківська впродовж останніх років за своїм кривавим резонансом з-поміж інших регіонів Західної України поступаються хіба що кримінальному Львову. Чи випадково? …Вбивство співвласника найбільшого в Західній Україні авторинку Андрія Українчука, замах на життя депутата міської ради, власника ТзОВ «Торговий сервіс» Ігоря Халаменди і ось нещодавно вбивство бізнесмена з Надвірни Володимира Олійника. Цікаво, що у всіх випадках замах скоєно, коли потерпілі перебували в автомобілі. Стиль виконання, за визначенням криміналістів, майже ідентичний. Втім, по жодному з наведених злочинів ні виконавців, ні замовників наразі не знайдено. Більше того, наприклад, факт випущених у пана Халаменду до двох десятків куль, вісім з яких влучили в потерпілого, правоохоронцями трактується як хуліганські дії.
Яка найперша думка виникає у людини після фрази: «У вас рак»? У більшості випадків ця фраза взагалі не сприймається. Замість неї хворий чує: «Ви вмираєте». Так склалося, що ми говоримо тільки про тих, хто помер. Саме тому рак асоціюється з безвихіддю, безнадійністю. Смертю. Дивно, але все більше лікарів визнають, що якраз через таке сприймання хвороби вона стає невиліковною. Якщо хворий наперед переконаний у своїй смерті, то шансів вижити у нього практично не залишається. Ти щасливий, розумний, успішний. У тебе кохана дружина чи чоловік і маленькі карапузи називають тебе татом чи мамою, а, може, і дідусем чи бабусею. Або ж у тебе все ще попереду і ти тільки стаєш на ноги, щоб згодом швидко і рішуче піти по життю. Не може нічого такого статися, щоб зруйнувати твої плани і зламати тебе. Одного дня, такого ж звичайного, як усі до нього, тебе починає боліти голова, горло чи ще щось. «Дрібниці», – подумаєш ти, ковтаючи таблетку слабенького знеболюючого. Біль зникає, але згодом повертається – і більше не залишає. Ти переходиш на сильніші знеболюючі, а коли найсильніші не допомагають – нарешті йдеш до поліклініки. А тебе відсилають в онкодиспансер... Все! Тут твоє життя повертається до тебе спиною і швидко йде геть. І більше ніколи не повернеться. Тут починається твоя смерть. Ти можеш вибрати тільки те, як померти: швидше в колі дорогих тобі людей чи трошки довше в компанії болючих процедур і білих халатів. А, може, є ще й третій варіант? Варіант: жити! Попри все, попри всіх, попри безнадійні слова і розпачливе прощання в очах рідних. Просто жити... А як жити, коли в голові крутиться одна єдина думка: «Я вмираю»? Вона перетворюється на безперервне катування зсередини, і якщо його не припинити, то шансів у хворого практично не залишається. Просто необхідно повірити в життя, заново схотіти жити. Хірург може видалити вам пухлину, але поки ви не повірите в перемогу над смертю – медицина безсильна.
Ми так любимо опікуватись своїми домашніми улюбленцями — котиками, собачками, морськими свинками, рибками та папугайчиками… А в той же час, кутаючись у тепленьке і м’якеньке хутро звірят, пропагуємо вбивство інших тварин. Ще первісні люди прикривали своє тіло шкурами вбитих тварин. Сьогодні ми називаємо ті часи періодом варварства та дикунства. Але якщо тоді вбивати тварин було необхідністю вижити у складних умовах відсутності цивілізації, то сьогодні тварин просто вирощують лише заради їхньої шкури.
Щороку навесні дороги мають, м’яко кажучи, непривабливий вигляд. В народі говорять, що разом зі снігом з доріг сходить і асфальт. А один з попередніх керівників міста говорив, що дороги навесні у нас такі, що коли ними їдеш, «то пломби із зубів випадають». Влада в місті міняється, а стан доріг після зими залишається однаковим. Ні пройти, ні проїхати.
Чи буде на Прикарпатті Парк льодовикового періоду?
В Івано-Франківському обласному художньому музеї експонується виставка члена обласної Спілки фотохудожників Володимира Прудиуса «Кров землі». 70 кольорових світлин, зроблених протягом п’яти років, представляють унікальний на Прикарпатті грязевий вулкан, котрий розташований на території села Старуня Богородчанського району. Навколо питання вулкана точиться чимало різних дискусій. Попри те, що вулкан, на думку вчених, не становить ніякої загрози для місцевих жителів, дослідники цього феномена стверджують, що тут не завадило б створити туристичний об’єкт – «Парк льодовикового періоду». Декілька десятків років тому вже велася мова про те, щоби надати цим землям статусу комплексної пам’ятки всеукраїнського значення.
Позавчора мав визначитися черговий володар Кубка Підгір’я. Однак у календар змагань різко втрутилася погода. Наприкінці минулого тижня в турнірі було оголошено перерву. Тепер фінальний поєдинок заплановано на 7 березня.
Два чергові матчі чемпіонату країни івано-франківська «Говерла»
завершила з однаковою різницею у рахунку. І в суботу в
Дніпропетровську, і у вівторок на рідному паркеті суперників розділили
одинадцять залікових пунктів.
Суботній поєдинок з «Дніпром» мав подвійну вагу, адже дніпряни
безпосередні суперники «Говерли» у боротьбі за вихід у плей-офф.
Команди почергово передували у рахунку, однак останнє слово, причому
досить вагоме, було за господарями.
