– Я захопився цим явищем поступово. В мене є один знайомий турист, котрий розповів мені про старунський вулкан. Оскільки ми з дітьми часто подорожуємо, то одного разу вирішили податися в Старуню. Ми зайшли і обімліли. Це настільки дивовижне місце, що склалося враження, ніби ми взагалі потрапили на іншу планету, – розповідає фотохудожник Володимир Прудиус. – З того часу я почав фотографувати те місце. Моє захоплення приходило з часом. Там є якась своєрідна зона. Вигляд вулкана міняється щодня. Зранку кольори можуть бути одні, а вже ввечері – зовсім інші. Для фотографа чи художника це надзвичайно цінний матеріал. Пан Володимир розповідає, що випадково довідавшись про таке унікальне місце, отримав захоплення на роки. Результатом цього захоплення і стало бажання зафіксувати на фотоплівку «вічний вогонь». В кінцевому результаті фотохудожник переконався, що одна і та сама річ може дуже часто мінятися. Можливо, саме тому пан Володимир вирішив для себе, що це феномен. Такої ж думки і доктор геолого-мінералогічних наук, завідувач кафедри екології Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, академік Академії екологічних наук України Олег Адаменко. Деякі відчайдухи наважуються дуже близько підходити до самого вулкана. Проте достеменно ніхто не знає, чи шкідливий він. З цього приводу є різні думки. Одні бояться, що у випадку можливого землетрусу грязевий вулкан у Старуні ще покаже, на що він здатен. – Наскільки це місце шкідливе для людини, сказати не можу, проте я зустрівся із одним вченим, котрий підтвердив, що в Старуні відбуваються різноманітні магнітні аномалії, підвищений рівень радіації. Крім того, коли дуже сильно гріє сонце, то там відчутно специфічний запах, – зізнається Володимир Прудиус. Проте багатолітній дослідник старунського феномена академік Адаменко запевняє, що ніякої загрози для населення вулкан не становить. – Феномен Старуні найперше полягає у тому, що це унікальне явище в Карпатах – єдиний грязевий вулкан. Він маленький і не може конкурувати із вулканами Азербайджану чи Каліфорнії. Крім того, понад сто років тому тут було знайдено чотири муміфікованих волохатих носороги, одного мамонта, кілька фрагментів давніх коней, багато древніх рослин тощо, – розповідає вчений. – Палеонтологічна пам’ятка унікальна і єдина в світі. Трупи таких тварин є на півночі Сибіру, на півночі Америки. Там вони в замерзлому стані, а в нас їм вдалося добре зберегтися завдяки тому, що вони були в нафті та озокериті. На думку дослідника Старуні, це місце не становить ніякої загрози для села. Колись про таку небезпеку говорили у зв’язку із Чорнобильською катастрофою. Протягом декількох років тут вивчали радіаційний стан. Сама радіація сконцентрована біля свердловини «Надія», котра в цей час горить. На решті території радіація в межах норми. Як запевняє академік, говорити про загрозу від самого вулкану також немає ніякого сенсу. Сам вулкан дуже маленький. Тим більше, грязеві вулкани в цілому світі не становлять небезпеки. Говорячи про популяризацію вулкана, пан Адаменко розгортає свою монографію і демонструє макет майбутнього «Парку льодовикового періоду». При цьому запевняє, що це мав би бути пристойний туристичний комплекс. – У нас є проект «Парку льодовикового періоду», котрий мав би бути розташований на території Старуні. Згідно із проектом туристів мав би зустрічати бар «Волохатий носоріг». Можна побудувати кемпінг «Палеоліт». По всій території можна розставити макети древніх тварин, – каже Олег Максимович. – Згідно із проектом у Старуні мали би з’явитися будиночки для сільського зеленого туризму та підйомник, а також туристично-відпочинковий центр, ресторан, лічниця. Для того, щоби запустити в дію першу чергу цього проекту, потрібно мільйон доларів. Щоправда, повернути назад у Старуню викопних мамонта та носорогів навряд чи вдасться. Мумії знаходяться у Краківському та Зальцбурзькому музеях. Володимир Бодак
