А люди не скаржаться
Для початку ми вирішили з’ясувати, які ж вимоги ставить наша держава до
товарів секонд-хенду. Для цього звернулися до інспекції з питань захисту
прав споживачів у нашій області, але виявилось, що речі «не першої
свіжості» – це не їхня компетенція. Весь контроль за такими товарами
покладено лише на санітарно-епідеміологічну та митну служби.
«На території України товари, що були у використанні, повинні мати
висновок санітарно-епідеміологічної експертизи, який видається
установами санепідслужби, – розповідає завідувач санітарно-гігієнічного
відділу санепідслужби в Івано-Франківській області Віктор Петрович
Яворський. – Щоб отримати такий висновок на товари секонд-хенду,
завізник повинен подати відповідні документи: копію контракту на
постачання товару з зазначенням відправника і одержувача,
товаросупровідні документи з зазначенням найменування товару, його
якості і кількості, сертифікат або інший документ країни-експортера, що
підтверджує проведення дезінфекції щодо партії товару, що ввозиться.
Останній документ має бути завірений печаткою органу охорони здоров’я
країни-постачальника із зазначенням методу і режиму. Також всі документи
країни-постачальника повинні бути перекладені на державну мову».
Із цього робимо висновок, що весь процес обробки вживаних речей та їх
дезінфекція проводиться за кордоном. За словами Віктора Яворського, у
кожній державі є свої способи дезінфекції, і якщо вони не суперечать
вимогам нашої держави (тобто оброблення шкідливими препаратами), то такі
товари цілком безпечні.
«Можу сказати, що скарг стосовно товарів секонд-хенду до нас ніколи не
надходило. А алергічна реакція може виникнути і на нові товари, якщо
вони виготовлені з неякісного матеріалу», – додав наостанок пан
Яворський.
З-за кордону – на прилавок
Далі ступаємо безпосередньо «на територію» секонд-хендів. Заходимо в
один з найбільших магазинів даного типу у центральній частині міста
(просто-таки неподалік від «сотки») і просимо показати нам копії
сертифікату якості та сертифікату про проходження дезінфекційної обробки
товару, який, до речі, має право побачити кожен зацікавлений покупець.
Адміністратор відповіла, що сертифікати є, але «мабуть, аж у головному
офісі». А на запитання, звідки йде постачання речей, прозвучала
відповідь: «Власники нам цього не повідомляють. Знаємо тільки те, що
речі до нас привозять з оптових баз, що знаходяться у Чернівцях, Львові
чи в інших містах України. Ми лише розвішуємо асортимент на вішалки. От і
все».
Що ж, йдемо далі. Заходимо до ще одного секонд-хенду у центрі Івано-Франкіська, що належить уже до іншої мережі.
«У нас є всі можливі дозволи: і санстанції, і навіть пожежної», – каже
адміністратор. «А речі беремо на оптовій базі у Львові». Сертифікати та
інші «дозволи», щоправда, показувати жінка відмовилась. З невідомих
причин. Мабуть, вони теж у головному офісі.
Отже, зі слів адміністраторів обох магазинів можна зробити висновок, що
речі івано-франківські «гуми» закуповують не безпосередньо за кордоном, а
на українських оптових базах. Чому? Цікавимося знову ж таки в
адміністратора: «Якщо і є такі точки, що працюють із закордонними
постачальниками напряму, то все одно вони оформляють це як закупку в
Україні. Бо тоді проблем менше. Менше треба збирати документів, менше
морочать голову». Тобто, схема руху товарів із закордону до
івано-франківських секондів майже не діюча. І справді, якщо купувати
вживані речі вже в Україні, тоді із митницею проблем нема, та і
відповідальність вся у разі чого – лише на оптових базах.
Через Інтернет знаходимо одну із оптових баз секонд-хенду у Львові. На
сайті є начебто вся необхідна інформація, навіть фотографії товару на
складі. Закупку проводять в Англії відповідно до вітчизняного
законодавства. Щоправда, прайс-листа на сайті немає. Беремо таблицю цін
уже із іншої бази оптових закупок, згідно з якою ціна за 1 кг
оригінального секонд-хенду з Англії (тобто не відсортованого) дорівнює
3,05 євро (приблизно 32 українські гривні). У івано-франківських
«гумових бутіках» ціна за один кілограм товару, як правило, у два рази
вища.
Отже, схема руху секонд-хенду з закордонних пунктів прийому до
івано-франківських магазинів приблизно така: жителі багатьох західних
країн Європи (Голландії, Німеччини, Норвегії, Англії і навіть сусідньої
Польщі) віддають непотрібні чи просто набридлі речі у служби, що їх
збирають. Для цього упорядкована ціла система. За це вони отримують
дисконтні картки чи інші корисні послуги. Потім на спеціалізованих
підприємствах відбувається дезінфекційна обробка вживаних речей, про що
видається сертифікат. Якість речей перевіряється ще на прийомних пунктах
і повинна відповідати нормі – не більше 30% зношення. Про це також
видається відповідний документ. Далі йде етап перевезення секонд-товарів
через українську митницю, а зробити це нескладно, маючи на руках всю
необхідну документацію. З митниці товар відправляється на оптові бази, а
вже звідти на прилавки магазинів секонд-хенду, в тому числі і в
Івано-Франківську.
Хто найбільше купує секонд-хенд?
Визначити доволі важко. За статистикою, приблизно 25% жителів нашої
країни хоча б інколи купують взуття та одяг на секонді, а кожен
двадцятий є постійним клієнтом цих магазинів. І справді, напевно, кожна
людина хоча б один раз, хоч би з цікавості заходила до такого магазину.
За період, протягом якого готувалася ця стаття, ми відвідали майже 10
секонд-хендів, і з власних спостережень можемо стверджувати, що 90%
покупців товарів «другої руки» – жінки. Якщо мужчини і зустрічалися, то,
як правило, у супроводі слабкої статі. Біля чоловічих відділів – знову ж
таки жінки. Така вже вона українська пані – економна і невибаглива.
Чоловіки ж, які купують речі на секонд-хенді, роблять це, як правило,
зовсім не з метою зекономити гривню-другу, а щоб мати у своєму гардеробі
річ дійсно ексклюзивну. А такою на секонді є майже кожна. Якщо
встановлювати рейтинг покупців за віком, то більшість – це молоді люди,
зазвичай студенти, які і виглядати хочуть модно, і переплачувати не
бажають.
Якість чи новизна?
Як не прикро, але пересічний українець вдягається або в дешевий і
неякісний одяг з Китаю, яким рясно заповнені івано-франківські базари,
або в секонд-хенд. І невідомо, що краще: чи нова річ низької якості, чи
хороша – зате з чужого плеча. Цікаво також і те, що якщо магазини
секонд-хенд, які ми відвідали, не змогли показати нам відповідні
сертифікати щодо свого товару, то значить і з покупців ніхто ніколи не
цікавився, чи є вони в наявності. Отож, закликаємо всіх постійних
відвідувачів секонд-хендів Івано-Франківська хоч деколи користуватись
своїми правами споживача, бути впевненими у тому, що ви купуєте речі
безпечні для здоров’я. Також маєте право вимагати товарний чек, адже
окремого законодавчого акта, який регулював би торгівлю секонд-хендом,
немає, отже в повній мірі до цієї сфери буде застосовуватися Закон
України «Про захист прав споживачів».
Виглядайте модно, але і про обережність не забувайте! Оксана Глушкевич
темка яка турбує вже не неперший рік . з одного боку наще законодавтво яке нераз намагалась присікти всі секонди, а з іншого переважна більшість людей яких це зовсім не турбує а навпаки вони тільки за , і справді ОТІЙ вище згаданій україньській пані, або як варінт матері з маолозабезпеченої сімї деколи піти на секонд та натрапити на товар кращої якості вигвднвше аніжж переплачувати за китайське конвеїрне барахло . але до всього треба підходити з розумом, бо подекуди їдучи в маршрутці і спостерігаючи ці товпи народу які товчуться перед відкритям може здатися шо цке вже одержимість чи то просто звичка отримати поношену річ і знаючи шо ти її поносиш декілька раз і викинеш але всерівно купляє БОЖ людоньки то так дешево . Наостаннок всьому хочу сказати Потрібно до всього з розумом підходити та знати міру тоді все буде добре
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
