Прихована небезпека
За останні роки в Україні відзначається значне погіршення епідемі-ологічної ситуації з туберкульозу. З 1995 року офіційно зареєстрована епідемія туберкульозу. Щороку зростає число осіб, які вперше захворі-ли на цю недугу.
Збільшилась захворюваність дітей, як найбільш вразливої категорії, які сприймають туберкульозну інфекцію із меншою опірністю, ніж дорослі, і чутливо реагують навіть на прихований резервуар інфекції.
Чомусь у суспільстві існує думка, що паличка Коха присутня тільки в осіб із груп ризику: алкоголіків, наркоманів, звільнених з місць позбавлення волі, безробітних. Так, саме хворі із цих соціально-дезадаптованих груп є основними джерелами нових вогнищ інфекції в сучасних умовах.
Але хворіють і ті, хто не вживає алкоголь.
Основним джерелом інфікування є хвора людина, а при несприятливій епізоотичній ситуації – хворі тварини та птахи, які виділяють в оточуюче середовище збудників туберкульозу людського – антропонозний туберкульоз, або бичачого типу – зоонозний туберкульоз. Біологічні особливості мікобактерій туберкульозу дозволяють їм зберігати свої вірулентні властивості у зовнішньому середовищі більше року. Інфікування відбувається аерогенним, аліментарним та контактним шляхом.
Небезпека зараження та захворювання на туберкульоз зростає не тільки при побутовому, але й при контакті з бактері-овиділювачами на виробництві.
Мікобактерії туберкульозу вражають всі органи і тканини організму людини. Через таку множинну органотропність вони можуть виділятися із організму хворої людини з мокротинням, калом, сечею, виді-леннями із виразок і фістул, промивних вод. Найважливішим, з епідеміологічної точки зору, шляхом розповсюдження мікобактерій туберкульозу є повітряно-крапельний – при кашлі, гучній розмові, чханні.
Після виявлення хворого на туберку-льоз, отримання повідомлення про хворого, який виділяє МБТ, фтизіатр і епідемі-олог проводять комплексне епідеміологі-чне обстеження вогнища. Бактеріовиділювач повинен бути госпіталізований.
Працівники навчальних, виховних, оздоровчих та лікувально-профілактичних закладів для дітей при прийомі на роботу та в подальшому систематично обстежуються на туберкульоз.
Для максимальної ізоляції хворого від оточуючих йому виділяють окрему кімнату або, у разі неможливості, кращу частину її, яку відгороджують ширмою. Ліжко хворого повинне знаходитися на відстані не менше 0,5 м від стіни, а від інших ліжок – на відстані не менше 1,5 м.
Необхідно вжити заходів щодо ізоляції дітей від хворих на туберкульоз.
У кімнаті залишають для індивідуального користування хворого і догляду за ним лише найнеобхідніші речі, які легко піддаються дезінфекції, миттю, очищенню і знезараженню; м’які меблі, килими та інші подібні предмети повинні бути обов’язково вилучені, оскільки вони важко піддаються знезараженню. Якщо в кімнаті залишають м’які меблі, вони повинні бути обов’язково захищені чохлами.
Хворому виділяють: окреме ліжко (бажано металеве), постільні речі, білизна, предмети побуту, окремий столовий і чайний посуд, а також іграшки, що витримують кип’ятіння; ножі, виделки і ложки повинні бути металеві, посуд хворого повинен відрізнятися від посуду інших членів сім’ї формою, малюнком і кольором.
Особлива увага звертається на дотримання хворим правил особистої гігієни: чистоту тіла і рук, підстригання нігтів, своєчасну зміну натільної і постільної білизни.
При забрудненні рук мокротинням або іншими виділеннями хворий повинен обробити їх антисептиком, після чого вимити з милом під проточною водою.
Дезінфекційні заходи проводяться при підозрі на захворювання туберкульозом з моменту виявлення хворого і протягом всього періоду захворювання. У вогнищах туберкульозу проводять поточну і заключну дезінфекцію. Завданням дезінфекції є знищення збудника туберкульозу на об’є-ктах навколишнього середовища.
Іванна Бойчук,
лікар-дезінфекціоніст
відділення дезінфектологіі
МР ВСП ОЛЦ ДСЕСУ
|
