Світлана ВЕСНА:
«Сама не заздрю і нікому не раджу»
Презентація третього відеокліпу у творчому доробку Світлани Весни зібрала чимале коло шанувальників її творчості. А також однодумців, колег по сцені. «Перше почуття» на музику Ніколо Петраша гармоні-йно вписалося у той образ, котрий створив свого часу для співачки її продюсер Володимир Куртяк. Цей творчий тандем не прагне популяризувати те, що модне, а продовжує пропагувати українську пісню, її автентичні корені. У доробку Світлани вже є один сольний альбом, незабаром планується вихід другого. І вже зовсім скоро Світлана Весна обіцяє побувати у кожному куточку Прикарпаття.
– Вперше як Світлана Весна я вийшла на сцену у палаці «Україна» під час ювілейного творчого вечора Вадима Крищенка у 2007 році. То була ідея Володі Куртяка назвати мене саме Весною. Спочатку я сумнівалася. Казала, що мені трохи незручно, бо вісімнадцять років прожила під одним ім’ям. Зрештою, що би не запропонували, все одно зразу не сприймається. І саме Вадим Дмитрович Крищенко підштовхнув нас до цього кроку, бо, за його словами, прізвище Канюк більше чоловіче. За два тижні до концерту Володя каже: «Я знаю. Ти будеш Світлана Весна». Цьому передували й певні події, котрі до цього підштовхували. Я народилася навесні, у 14 років перша записана фонограма була на пісню «Йде весна». Усі аргументи були на користь цього імені. Через деякий час методист Богородчанського будинку культури Світлана Панько пригадала, що ще у шестирічному віці я була дівчинка-Весна. Напевне, були такі знаки. А тепер я вже звикла. Отак я і стала Весною.
– Кажуть, що ім’я людини визначає її долю. Як ти відчуваєш на собі вплив творчого псевдо?
– Я не знаю, чи це пов’язано із піснею «Мій рідний край», чи з іменем. Ця пісня стала новим етапом у моїй творчості. Я думаю, що вона залишається знаковою. Люди мене впізнають саме за цією піснею. Люди просто її співають, навіть не знаючи, хто виконавець. Є навіть народна артистка, котра їздить до Сполучених Штатів із гастролями і співає мої пісні.
– До того, як на співочий небосхил Прикарпаття прийшла Весна, ти співала у родинному ансамблі Канюків. Чи можна зараз побачити Світлану Весну у складі родинного ансамблю?
– Ми разом співаємо ще від часу становлення незалежної України. У мене просто не було іншого вибору, аніж співати. Я народилася у творчій сім’ї, співала і у дитячому садочку, і в музичній школі в ансамблі «Підгірянка». Життя мене так направляло в пісенне русло, що в мене не було іншого шляху. Я дуже тішуся, коли маю можливість виступати із своїми рідними, бо це є велика практика. Для мене немає проблем, що співати – народну пісню, естрадну чи академічні твори. Зараз я трошки менше з ними співаю через те, що у нас не співпадають творчі плани. У них є свої замовлення на виступ і в той момент є концерти і в мене. Хтось мусить чимось жертвувати. Тому ми вирішили, що я їду з ними тоді, коли маю можливість.
– Для багатьох співаків важливе значення має те, наскільки вдало працює команда на чолі із продюсером. Як відображається на творчій кар’єрі твоя співпраця із продюсером Володимиром Куртяком?
– Я думаю, що мені дуже пощастило. Якщо співак не має авторських пісень, а переспівує чужі, це не є творчість. Співака мають ідентифікувати за окремими піснями, хітами. Саме пісня «Мій рідний край» для мене стала тим хітом, за котрим мене впізнають. Згодом появилося багато пісень. Фактично перший сольний альбом складається повністю із пісень, музику до яких написав Володимир Куртяк. Пісня «Перше почуття» - це перший твір, який я виконала на музику Ніколо Петраша. На черзі є чимало пісень, але все впирається у фінанси. Ми записуємо пісні в Києві, а це у декілька разів дорожче, ніж в Івано-Франківську. Ми сповідуємо таке кредо: робити, можливо, повільніше, але якісно, щоби люди отримували якісний продукт.
– За шість років творчої співпраці тандем продюсер-співачка переріс у сім’ю, що дуже вдало приховувалося.
– Ми просто не розголошували, але про це знали близькі друзі. Сімейне життя – це особисте, тому я не дуже хочу когось туди впускати. Я дозволяю людям бачити те, що вважаю за потрібне.
– Під час презентації нового кліпу ти дозволила собі відкрити ще одну завісу свого життя. То був перший публічний вихід у світ із сином.
– Я можу сказати, що я щаслива мама. Дякую Богу за те, що у житті, – за своїх батьків, сім’ю, чоловіка, синочка. То для мене велике щастя. Тому я бажаю кожній жінці відчути смак материнства. Я взагалі дуже люблю дітей, тому для мене дуже велика радість мати свого сина. Він зі мною всюди, постійно в дорозі, бо росте тільки на грудному молоці.
– Як ставиться до таких стосунків донька Володимира?
– Насправді в нього дві доньки. У нас нормальні стосунки, ми з ними спілкуємося. Вони вже дорослі дівчата. Старша вийшла заміж і вчиться у Львові, молодша вчиться у Києві. Не знаю, у нас нормальні стосунки. Дівчата намагаються усього досягнути самі, хоча й знають, що тато їм завжди допоможе.
– Творчості не може бути без підтримки меценатів. Перший відеокліп записувався за сприяння відомого не тільки в Україні бізнесмена Олега Бахматюка. Як складається подальша співпраця із паном Олегом?
– Підтримка меценатів дуже потрібна. Зараз я не знаю, де він знаходиться. Тому не можу сказати, що ми спілкуємося. Просто я дуже вдячна йому за ту допомогу. На кожному етапі в житті Бог посилає таких людей, котрі допомагають. На тому початковому етапі розвитку моєї творчості Олег Бахматюк мені багато в чому допоміг. Відзняти другий кліп нам допоміг якийсь чоловік із Надвірної, але він так і не признався. Ми до цих пір не знаємо, хто то був. А спонсором третього кліпу став хороший друг Володимира Куртяка Ярослав Паранюк.
– Якби тобі запропонували змінити імідж чи репертуар, ти б погодилась?
– Не знаю. Володя якраз каже, що нічого міняти не треба. Взимку в мене була фотосесія. Мені зробили зачіску, накрутили волосся. Багато людей кажуть, що гарно, але близькі мені люди кажуть, що це не я справжня. Я думаю, що мені нічого міняти не треба, бо люди звикли до мене такої. Стиль пісень також міняти не збираюся. Якби в мене не було шанувальників творчості, тоді я би знала, що треба щось робити по-іншому. Єдине, що треба робити якісний продукт і писати хороші фонограми. Українська пісня і так зараз не на надто високому рівні.
– Чому ви не довіряєте місцевим звукозаписувальним студіям?
– Ми не те, що не довіряємо, ми писали. У нас навіть на пісню «Мій рідний край» було дві фонограми. Але якість дуже відрізняється від київських. Не тому, що в нас непрофесійні звукооператори. А тому, що вони не мають можливості купити собі студію за мільйон доларів, як Віталій Телезін.
– На які жертви ти готова піти заради більшої популярності?
– На ніякі. Я вважаю, що робота не має бути такою, щоби шкодити у житті. Вона має переплітатися з особистим життям і приносити щастя, радість, а зовсім не труднощі і негатив. Знаю, що багато людей можуть залишити двомісячну дитину заради концерту. Я до такого не готова, жертв просто не треба.
– Можливо, банальне запитання для творчих особистостей, але все-таки, які подальші плани?
– Зараз ми плануємо зробити концертний тур для початку по області. Також є вже декілька нових пісень, котрі увійдуть о другого альбому. Але все залежить від того, наскільки швидко ми допишемо пісні. Сподіваюся, що це буде ще цього року.
– Чи буде цей прогнозований концертний тур носити благодійний характер, як це було минулого року?
– Ні, я думаю, що цього разу ми зробимо касові концерти. Тоді з нами їздило багато інших артистів, тому я не мала можливості заспівати весь свій репертуар. У цих концертах я хочу показати себе з різних сторін, бо до 14 років я співала тільки акапельні пісні. У мене є багато різнопланової творчості. У побуті я не примхлива людина і не люблю створювати комусь проблем. Якщо я кудись приїжджаю, то знаю, що організаторам є чим зайнятися, крім мене.
– Інші артисти, з котрими доводиться ділити одну сцену, є для тебе колегами чи більше конкурентами?
– Я належу до тих людей, котрі не люблять конкуренції. Сама не заздрю і нікому не раджу. Бо це погана риса характеру, котра просто з’їдає людину. Тому намагаюся по максимуму товаришувати з усіма нашими артистами. Навіть на презентацію запрошувала багатьох були присутні Богдан Кучер, Володимир Пушкар, Оксана Романюк, Олег Чигер, Василь Мельникович. Мені цікаво спілкуватися із колегами по сцені. В нас є спільні інтереси. Мені дивно, коли хтось відокремлюється і намагається створити неприродну ситуацію, якої насправді немає. На кожен товар є свій покупець: комусь подобається один артист, комусь – інший.
– Для співаків одним із показників популярності є ротації пісень в ефірі радіостанцій. Як плануєте виходити за межі області?
– Минулого тижня подзвонив Ніколо. Він каже, що пісню скачали 70 різних радіостанцій. І це ще до офіційної презентації відеокліпу. Звичайно, все, що я роблю, це все для людей. Тому я цьому тільки рада.
Розмовляв Володимир БОДАК
|
