Богдан Кучер, депутат обласної ради, фракція «Воля»

Українці – на правах «старшого брата»
Так історично склалося, що протягом 360 літ росіяни звинувачують українців в українському націоналізмі, але не готові до того, що вже давно стали націоналістами російськими. Щоб врятувати свою імперію, кремлівські мудреці вкотре знаходитимуть сильного зовнішнього ворога, бо тільки спільний зовнішній ворог може зцементувати російську імперію. І таким ворогом, власне, уже стала Україна. Неоголошена війна РФ Путіна з Україною тому яскраве підтвердження.
На світанні 21-го століття ми з росіянами постали перед світом із занадто непоєднуваними менталітетами.
Психологічно росіяни, від Хло-Путіна і  до останнього вуличного п’янички, вже дозріли до того, що вони, по-панібратськи плескаючи українця по плечу на правах «старшого брата», говорять про те, що до нього, «хохла і бандєровца», завжди ставилися з повагою, як і до його «телячої української мови, діалекту російської».
Але ті ж росіяни, від Хло-Путіна і до останнього вуличного п’янички, психологічно, аж до нервового розладу і реанімаційного шоку, не готові до того, щоб українці так само тепер уже на правах справді «старшого брата» поплескували росіян по плечу і говорили, як вони завжди шанували його, такого любого українському серцю «кацапа і власівця», та його «телячу» російську мову, діалект української.
Імперська генна інженерія не заклала в росіянинові поваги до національної гордості та державності сусідніх народів, визнання їх мови та культури. Тому ми, українці, ніколи не могли, а тепер, в час неоголошеної війни, вже ніколи не зможемо спокійно жити разом з РФ Путіна не лише в єдиній державі, а навіть... в єдиній демократичній Європі. За будь-якої подальшої розв’язки конфлікту – російського втручання та неоголошеної війни Україні – імперська Росія вже зазнала в ній поразки! Агресія лише зміцнила український народ у його намірі раз і назавжди покінчити з російським військовим втручанням у справи суверенної держави.
Європа, США, все людство повинні зрозуміти: тільки остаточний національно-політичний крах Російської імперії – за одночасного зміцнення сил міжнародної безпеки, у складі яких перебуватиме і сильна, обороноздатна Україна, – зможе врятувати людство від маніякальності російських імперських амбіцій.
Ми, українці, вирвавшись із вікового російського колоніального ярма, забрали з собою лише нашу волю, нашу землю, нашу історію і гордість, а колоніальне ж ярмо, як і колоніальні амбіції, ми великодушно залишили росіянам – несіть їх далі, через віки і віки, брати-росіяни!
Богом нам судилось жити поряд, але Україна – не Росія. І уже ніколи в її складі не буде. І живимо ми в паралельних, непоєднуваних один з одним духовних світах.
Тож, українці, будьмо мужніми і гордими! Кожному з нас дісталася в спадок велична у своїй красі, багата і родюча земля; мудрий працьовитий і, водночас, войовничий народ. І гасло наше сьогодні: «Велика і сильна демократична Україна – у великій і сильній демократичній Європі!»