Рецепція розумних ідей
Сергій Адамович,
депутат облради, фракція ВО «Свобода»
13-14 жовтня 2011 р. у Києві відбулася міжнародна наукова конференція «Незалежна Україна: виклики, уроки, перспективи». Початково у заголовку конференції звучало «проблеми», але влада наполягла, що їх у нас немає, а тому з’явилися «виклики».
Однак еліта науки засвідчила, що країна насправді нагадує хвору у всіх відношеннях людину. Зокрема, Олександр Майборода (Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України) зауважив, що причиною сьогоднішніх негараздів є те, що влада в Україні опинилася в руках антиукраїнського олігархату і ситуація дуже нагадує козацьку державу ХVІІ-ХVІІІ ст. Усе це сталося у зв’язку з тим, що на початку 90-х рр. ХХ ст. через загальну ейфорію від незалежності і відсутність досвіду всі процеси були віддані на відкуп ліберальної економіки, яка сама мала відрегулювати труднощі. Ірина Бекешкіна (Інститут соціології НАН України) згадала, що сучасна олігархічно-авторитарна держава є наслідком приватизації шляхом побудови капіталізму для своїх. У підсумку корумпована держава почала обмежувати демократію, а українці сплутали демократію з анархією і втомилися від хаосу.
Ігор Коліушко (Центр політико-правових реформ) влучно зазначив: неувага до засобів самоорганізації громадян привела до домінування уявлень, згідно з якими держава зобов'язана забезпечувати потреби громадян (патерналізм). Еліта виявилася неготовою до незалежності (відсутність знань, невміння вчитися, домінування індивідуальних інтересів, зовнішні деструктивні впливи), і треба чекати народження нації з еліти та посилення самоорганізації громадян. Натомість Євген Головаха (Інститут соціології НАН України) звернув увагу на виснажений психологічний ресурс людей, який призведе до ще більшого збайдужіння людей або спричинить неконтрольований соціальний вибух.
Не кращими є перспективи держави у міжнародних відносинах. Аркадій Мошес (Інститут міжнародних відносин, Гельсінкі) вважає, що Україна опинилася на неправильній стороні історії у стосунках з Євросоюзом. Це пов’язано з наступним: 1) Україна поставила ставку на бюрократичну гру з Європою; 2) не змінилося ментальне сприйняття європейськими політиками України як частини Росії; 3) сусідні держави, які є членами ЄС, слабко допомогли Україні; 3) Україна переоцінила свою геополітичну роль як противагу недемократичній Росії. У результаті нас чекає довга інтеграція в Євросоюз (25-30 років), але можна забути про входження до його складу. Другим сценарієм є втрата перспективи будь-якої євроінтеграції, що, з огляду на останні дії влади щодо Ю.Тимошенко, є більш правдоподібним (ратифікація найближчим часом зони вільної торгівлі – ілюзія).
На конференції домінували думки, що ми зараз знаходимося далі від демократичних країн, ніж на початку незалежного розвитку, а теперішня влада нагадує кочовиків. Тішить тільки одне, що у високих академічних кабінетах збереглися розумні вчені, які не бояться критикувати монструвату українську владу. Але чи дослухається хтось до їх порад, чи це знову буде гра в бісер?
|
