П’ятірка обраних
Рейтинг найвпізнаваніших депутатів облради

ТО ВГОРУ, ТО ВНИЗ
Сказати своє «вагоме слово» на сесійному обговоренні, запитом реактивно відреагувати на хвилююче виборця питання, влучно скористатися трибуною для політичної заяви… «ЗК» визначив, хто серед численних представників депутатського корпусу Івано-Франківської облради найактивніше використовує ці та інші надані їм важелі впливу. До уваги бралися такі критерії, як безпосередня функціональна активність того чи іншого народного обранця, його присутність у ЗМІ та впізнаваність в масах.

Юрій Романюк вперше став депутатом облради у далекому 2002 році. Стрімкий політичний злет цього політика відбувся після Помаранчевої революції та отримання у 2005-му партійного квитка «Батьківщини».  Відтоді його обличчя  одне із найпомітніших у регіональному парламенті. Як депутат Романюк зажив слави безапеляційного у судженнях, нерідко епатажного обранця, що не звик «ховати дулі у кишенях».  На сесійних обговореннях він завжди має що сказати/додати/запропонувати, працюючи за принципом  – «є думка – значить треба публічно її висловити». А експресивна манера його виступів (для підготовки яких, до речі, як переконує сам Романюк, не користується послугами жодних спічрайтерів) сама по собі магнітом притягує до нього суспільну увагу. Романюк часто опиняється у фокусі ЗМІ.
«Коли в своєму виступі хочу акцентувати увагу слухачів на принциповій позиції фракції і партії, то я вимушений концентрувати на цьому голосові зусилля. А якщо вам це не подобається, то слухайте інших», – якось у притаманній манері прокоментував закиди з приводу своєї надмірної голосистості пан  Юрій.
Політик активно коментує перебіг політичного процесу також заявами у соцмережах та на власному сайті. Серед депутатів облради він, безперечно, найактивніший блогер.
Вихід Романюка із фракції «Батьківщини» вкотре привернув увагу до його постаті.  Посаду голови фракції він обіймав тричі – в обласній раді 4-го, 5-го та чинного 6-го скликання. А тут раптом такий пасаж! Як переконує сам Романюк, сьогодні весь свій депутатський запал він спрямував на вирішення проблем українських військових в зоні АТО, спеціального для цього створив Координаційний центр швидкого реагування. І, за його словами, тимчасово відійшов від політики. Детальніше про це читайте у бліц-інтерв’ю «ЗК» лідера рейтингу найпомітніших депутатів.

Сергій Адамович депутат (від ВО «Свобода») із непересічною активністю щодо подання запитів, абсолютний рекордсмен на тлі інших народних обранців. Цим депутатським правом, за даними офіційного сайту облради, за останні два роки Адамович скористався три десятки разів. Кількість його депутатських звернень взагалі вимірюється сотнями – їх на його рахунку майже півтисячі! Причому адресованих у відомства найрізноманітнішого профілю та географії. До слова, звернення мешканців Сергій Васильович приймає у власним коштом орендованій приймальні.
Політик не залишався байдужим до обговорення різних питань на депутатських зібраннях. Під час революції виступав модератором різнокаліберних протестних акцій. Його емоційні фото то з рупором, то з яскравою каскою на голові переможним маршем крокували з газети в газету із новинних сайтів у соціальні мережі. Тоді Адамович без сумніву додав у популярності.
У березні цього року він переніс свою кипучу діяльність у кабінет заступника голови ОДА. Тим не менше, залишився одним з найактивніших та пізнаваних діячів облради.  

Бурхлива політична діяльність Василя Поповича,  в тому числі і на ниві депутатства,  зумовлена високими партійними посадами цього політика. Голова фракції ВО «Свобода» в облраді, очільник регіонального партійного осередку, він же «лейбл» прикарпатських «свободівців», закономірно опинився у горішній частині рейтингу найпомітніших.
У політиці Василь Попович – у своїй стихії. За роки депутатства навчився ефектно подавати себе на блюдечку з голубою кайомочкою. То публічно осудить ту чи іншу справу, то влад кине репліку-другу на зібранні, то у потрібний час вигулькне перед телекамерою. Додаткову порцію впізнаваності у масах політик здобув після висунення кандидатом у народні депутати від Івано-Франківського мажоритарного округу. Хоча у підсумку і програв Олександру Шевченку, непогано наростив політичний рейтинг та присутність у ЗМІ.

Тарас Парфан помірну активність проявляє у всіх керунках депутатської діяльності. Інтереси виборців свого мажоритарного округу лобіює (і запитами, і вирішенням бюджетних питань) біля сесійного мікрофона та на телеекранах з’являється часто, у профільній комісії  з питань бюджету – не остання людина. Якщо у плані впізнаваності його постать франківцям не надто відома, то на рідному окрузі – Богородчанщині – Тарас Парфан, безумовно, особистість знана і підтримувана. Тверде та послідовне відстоювання  своїх виборців принесло йому популярність та авторитет серед населення. У чинному скликанні він – голова фракції депутатів від «УДАРу». За всіма мірками – помітний депутат.       

Своєю нинішньою популярністю депутат облради Петро Шкутяк уже не зобов’язаний відомому прізвищу батька. Сьогодні він самодостатній, амбітний політик із помітним депутатським доробком за плечима. В очах виборця Петро Шкутяк – політик відчайдушний та одіозний. Всенародна пізнаваність прийшла на його вулицю саме після участі у різного роду політичних конфліктах – зі «Свободою», з Партією регіонів (останнім невгамовний нардеп пожбурив яйцем у вікно обласного офісу) і т.д. Проте зараз  усі, хто дорікав молодому політику у популізмі, спостерігають за його участю в АТО на сході, куди він як доброволець  подався  ще на зорі буремних подій. Що, безперечно, додало йому авторитету та популярності.
Оксана Глушкевич

ТОП-5
1. Юрій Романюк, позафракційний, екс-голова фракції «Батьківщина»
2. Сергій Адамович – ВО «Свобода», заступник голови ІФОДА з гуманітарних питань
3. Василь Попович, голова фракції ВО «Свобода» в облраді
4. Тарас Парфан, лідер фракції «УДАР»
5. Петро Шкутяк, депутат обласної ради від партії «Наша Україна»

БЛІЦ-ІНТЕРВ’Ю

Юрій Романюк,
депутат Івано-Франківської обласної ради
– Що зумовлює та стимулює вашу депутатську активність?
– По-перше, щиро дякую за таке визнання – такі речі якраз і є одним з того, що стимулює бажання не тільки моє, а й будь-якого іншого депутата працювати на користь громади. Такий активний я вже народився, таким є і через це все життя страждаю!
– Як вплине на вашу активність та депутатську діяльність загалом  вихід із «Батьківщини»?
– Знаєте, я про це не думаю взагалі і цим не переймаюся. Мені зараз просто не до цього – коли тисяча наших бійців на сході мало чим забезпечені, я не маю часу думати над тим, про що ви мене запитали.  
– Чи пов’язуєте ви, у такому разі, вашу майбутню роботу з якоюсь політичною силою?
– Однозначно – з усіма політичними силами на проукраїнських позиціях, із тими, хто за НАТО та вступ України в ЄС. Всі, хто був на Майдані, майже на 95% – це ті сили, які заслуговують на подяку і на увагу. Але щоб говорити про зв'язок із кимось з них конкретно… Чесно кажучи, зараз я не думаю про жодний політичний проект взагалі. Я позапартійний і «позаполітичний» – політикою і партіями не займаюся взагалі. Можливо, ситуація зміниться, коли закінчиться війна. Але, думаю, до вересня в мене точно буде чим зайнятися і без політики.

Коментар

ІгорТкач,                                                                                                              журналіст та політолог, інформаційний аналітик:
– Думаю, на першому місці мав би все-таки стояти Адамович, тому що він дуже активний безпосередньо своєю депутатською діяльністю. Романюк більше займається політичними виступами, заявами і т.д. Його активність у представленні інтересів виборців чи написанні запитів порівняно нижча.    
На третє місце я б теж поставив Василя Поповича, також через політичну складову його діяльності. На четверте «підняв» би Петра Шкутяка.
П’яте місце, думаю, як належне треба віддати кільком кандидатам. Все-таки Троценку, який як депутат був досить непомітним, а потім різко отримав таку високу посаду. Представникам бюджетної депутатської комісії, зокрема його голові Юрію Бабію, який виконує дуже багато «підводної» роботи, і, можливо, є не надто публічним. На цю ж сходинку цілком вартує поставити і Тараса Парфана – він активний і своєю діяльністю, і виступами.   
Активність будь-якого депутата зумовлена його функціоналом. Бо крім голови ради, його заступників і голів комісій, депутатська діяльність є неоплачуваною, це громадська робота. Відповідно, саме ті, хто обіймає посади, змушені проявляти дуже багато політичної складової, в тому числі і у своїй депутатській діяльності. Вони отримують за це зарплату! Тим же зумовлена і активність лідерів фракцій.  
Безумовно, є й інші депутати, які не афішують свою діяльність, але виконують дуже серйозну роботу. Я впевнений, якщо б провести глибоке соціологічне дослідження цього питання, то, опитуючи експертів, ми отримали б один рейтинг активності депутатів. І зовсім іншу картину,  опитуючи простих громадян.