Квартирне питання
Іванофранківці роками продовжують безнадійно чекати в черзі на житло
В Україні з покращенням ЖИТЛА вже сьогодні якось не складається. Не кожна сім’я навіть зі стажем проживає у таких умовах, які можна назвати комфортними у третьому тисячолітті. І це при тому, що Івано-Франківськ неодноразово перемагає у рейтингу населених пунктів, сприятливих для проживання.
Черга з 1974 року
Є категорія людей, яка і досі вважає, що «найбільш вірогідним шляхом покращення житлових умов» для мешканців Івано-Франківська залишається квартирний облік при міськвиконкомі. Проте, поспілкувавшись із начальником відділу обліку та розподілу житла Тетяною Курилів, ми дізналися, що, м’яко кажучи, не все так добре у житловому фонді міста. Черга як була, так і залишається, а покращення житлових умов не настало і досі.
Квартирна черга в Івано-Франківську бере свій початок ще з 1974 року. Як не дивно, але й дотепер у списках є ті люди, котрі ще 37 років тому записалися у список претендентів на житло. Проте, як запевняє начальник відділу обліку та розподілу житла, ці люди можуть втратити свій шанс отримати житло, якщо не пройдуть перереєстрацію. До речі, документи для перереєстрації почали приймати ще у травні і мали завершити до початку листопада. Але, зважаючи на низьку явку бажаючих перереєструватися, термін поки що продовжують до кінця року і закликають не зволікати.
«На загальній черзі на квартирному обліку при міськвиконкомі перебуває 8512 сімей, в тому числі на пільговій основі 2655 сімей, крім того, на позачерговій черзі є 1159. Всього на квартирному обліку налічується 9671 сім’я. Починаючи з 1998 року у місті не здійснювалося житлове будівництво за кошти міського бюджету. Крім того, через приватизацію зменшилася кількість вільного до розподілу житла, тому забезпечення черговиків міськвиконкому стало можливим тільки за кошти державних субвенцій та грошей, які передбачені для фінансування державних житлових програм», – каже Тетяна Курилів.
Продовжується свавілля?
Тим часом деякі люди наполегливо домагаються покращення своїх умов проживання і стукають у двері всіх можливих і навіть неможливих інстанцій. До редакції газети звернувся пічник ЖЕО №2 Володимир Сенич із проханням допомогти вирішити його житлові проблеми. Справа в тому, що чоловік добивається кімнати у гуртожитку на вулиці Військових ветеранів, 10а (гуртожиток закріплений за ЖЕО №2). Він стверджує, що має повне право на отримання кімнати (зауважимо, що у Володимира Сенича є кімната у цьому ж гуртожитку). Натомість начальник ЖЕО Олександра Петрик, за словами чоловіка, відмовляється надати йому таке житло. Зараз чоловік проживає разом із своєю сім’єю у складі чотирьох осіб у маленькій кімнаті гуртожитку, яка має площу всього 14,7 м кв. Найбільше Володимира Сенича непокоїть те, що, мовляв, у цьому гуртожитку продовжується свавілля. Адже його колега по роботі, як він стверджує, «самовільно зайняв 19-ту кімнату і проживає у двох кімнатах». «Прошу надати мені для покращення житлових умов кімнату №19 за адресою Військових ветеранів, 10а», – апелює Володимир Сенич до ЖЕО №2.
З цим проханням чоловік звертається у всі інстанції, які тільки може, причому вже не перший рік. Він писав звернення не лише до місцевих чиновників, але й до народного депутата Миколи Катеринчука. Але добитися позитивного результату йому так і не вдається. Коло його походеньок замикається. Всі відсилають чоловіка вирішувати питання за місцем проживання і роботи, тобто у ЖЕО №2. А тут, у свою чергу, кажуть, що таке питання вирішує міськвиконком.
Дмитро ГУСАК
КОМЕНТАР
Олександра ПЕТРИК, начальник ЖЕО №2:
– Жоден з дев’яти начальників ЖЕО міста не роздає житла. Це все робить міськвиконком. У 1993 році Володимир Сенич отримав службову квартиру на вулиці Галицькій, 111. Потім він її успішно переоформив у ордерну і приватизував. Згодом сім’я Сенича збільшується. Якимсь дивним чином чоловік на житлову площу 16,7 кв. м прописує ще й свого батька із села. Батько тут появляється для того, аби зменшити плату за комунальні послуги, оскільки він є учасником війни. Коли на Військових ветеранів, 10а звільнилися кімнати, котрі були як переселенський фонд, я звернулася до міського голови із проханням посприяти у виділенні кімнати для цього чоловіка.
Зважаючи на обставини, в яких опинився пан Сенич, міськвиконком дозволив надати кімнату у гуртожитку площею 14,7 кв. м. Тобто людина, котра працює в ЖЕО пічником з 1985 року, отримує безкоштовно вже два житла – однокімнатну квартиру і кімнату у гуртожитку. Тепер він добивається ще однієї кімнати.
Моя вина полягає у тому, що мені, напевно, не вистачило досвіду роботи під час вирішення житлового питання пана Сенича. Він мав приватизовану квартиру. І тут ми разом із міською радою погіршили чоловікові житлові умови, надавши кімнату в гуртожитку. Сьогодні пан Сенич просить вже третє житло, мотивуючи тим, що поруч із його кімнатою проживає майстер Пицко, котрий має дві кімнати. Я навіть казала, щоб вони вирішували це питання між собою, але не вмішували у цю справу керівництво ЖЕО. Я не маю права втручатися у такі питання.
У нас працює понад вісімдесят людей і кожен хоче якось покращити умови проживання. Повірте, що є люди, котрі проживають у ще гірших умовах – в меншій кімнаті і з більшою кількістю членів сім’ї. Тому я не розглядаю можливості надати пану Сеничу третє службове житло. По-перше, його просто нема, а, по-друге, весь колектив мене би неправильно зрозумів і я не маю на це жодного морального права.
Михайло СЕНЬКІВ, депутат міської ради, голова мандатної комісії з питань депутатської діяльності, етики, захисту прав людини, законності, взаємодії з правоохоронними органами та засобами масової інформації, фракція ВО «Свобода»:
– До нас почали звертатися мешканці міста, котрих турбують житлові проблеми. Розумію, що вони не можуть вирішити свої питання в інший спосіб, а тому, можливо, на їхню думку, звернення до депутатів – остання надія на порятунок.
Доводиться мати справу із питаннями, котрі мають так звані «бороди» дво-трирічної давнини і не можуть вирішитися протягом тривалого часу. Пан Володимир Сенич звернувся до нас із проханням посприяти йому, щоби кімната у гуртожитку на вулиці Військових ветеранів, 10а була закріплена за його сім’єю. Свого часу цю кімнату з невідомих причин не розподілив виконавчий комітет міської ради, а делегував ці повноваження ЖЕО №2. Можливо, міськвиконком тоді не хотів вирішувати ймовірний конфлікт. Так чи інакше кімнату мав отримати той, хто найбільше потребує. Наскільки я розумію, минуло декілька років, але кімната №19 ніяким нормативним актом ЖЕО №2 не закріплена. Таким чином питання дійшло до суду. Яким буде результат після судового рішення, прогнозувати ніхто не береться. Так чи інакше є конфлікт. Позиція нашої комісії полягає в тому, що ми хочемо, аби максимально законним способом і в максимально короткий термін це питання було вирішене.
|
