Дітки люблять «Вишеньку»
Цими днями вшановуємо вчителів на честь їхнього професійного свята, яке асоціюється насамперед зі школою, з першою вчителькою. Але для багатьох із нас перше знайомство з педагогом – це зустріч із вихователем дитячого садка. Немає сумнівів, що якщо важко переоцінити роботу вчителя молодших класів, то працівники дошкільних закладів заслуговують на нашу повагу і подяку не менше! Адже від рідної мами кількарічний малюк потрапляє до рук незнайомої «тьоті» (бо «дяді» в цій галузі у нас поки що явище не дуже поширене!), і саме від вихователя в основному залежить, наскільки безболісно і легко дитина адаптується до світу поза межами її родини… Важливо, щоб маля у дитсадку зустрів не просто кваліфікований і умілий фахівець з дипломом, але й неймовірно добра і терпляча людина, педагог за покликанням.
У дитячому садочку №18 «Зернятко» нашого міста працює вихователем Тетяна Степанівна Павлюк. Двадцять три роки свого життя віддала вона дітлахам, на її власному рахунку понад 250 випускників ДНЗ. Тетяна Степанівна вибрала цей шлях, бо дуже любить дітей. І це – не просто слова. Доводилось бачити, як разом із ордою трирічних малюків вона стрибає і повзає по килимку, грається і сміється, обіймає їх і цілує, і важко сказати, хто у цій грі задає тон… Та ось приходить час занять, вихователь встає, подає команду, і – о, диво! – малеча шикується, мов солдатики, і чемно виконує вказівки свого наставника. Малеча, яка частенько добре «дає життя» власним батькам удома криками «не хочу!» і «не буду!», в садку одразу розуміє не лишень свої права, а й правила. Можливо тому, що Тетяна Степанівна поважає право дітей на гру та розваги, вміє на деякий час зійти на їхній рівень і навіть правил навчає малюків у формі гри?
Діти приходять до Тетяни Степанівни у трирічному віці, а залишають її випускниками садка, дошкільнятами. Чимало з них спочатку зовсім не самостійні: не вміють одягатись, їсти, навіть розмовляють мовою, зрозумілою далеко не всім… А прощаються з садком і улюбленою вихователькою маленькі самостійні особистості. За свідченням батьків, не існує такої дитини, з якою не могла би не лишень впоратись, а й подружитись Тетяна Степанівна! Саме тому її група «Вишенька» заповнена вщерть, і щоб потрапити туди, треба записуватись на роки заздалегідь… Сама Тетяна Степанівна стверджує, що її успіх – це успіх всього колективу, від адміністрації дитячого садка, яка усіма можливими методами забезпечує діткам і вихователям усі зручності, до інших вихователів, їх помічників і технічного персоналу. Вона стверджує, що тільки у такому злагодженому колективі, де кожен цілком віддається роботі, може проявитись талант і окремого працівника.
Тетяна Степанівна зауважує, що з маленькими важче працювати фізично, бо треба їх обслуговувати, одягати-роздягати і так далі, і всіх одразу, але через їхню щирість і дитячу наївність, довірливість з ними легко спілкуватись і порозумітись. Старші дітки самостійніші в побутовому плані, але кожна дитина доводить, що вона особистість, і з цим потрібно рахуватись. Що і робить мудрий педагог.
Власні діти Тетяни Степанівни (у неї донька та син студенти) теж свого часу відвідували дитячий садок, але не мамину групу, хоча така спроба була, та завершилась фіаско: доня просто кричала «мамо» і бігла з нею у піжамі на п’ятихвилинку!..
Не хотілось би згадувати про те, що посадові оклади вихователів дитсадка, як і інших працівників освіти, на жаль, навіть не завжди досягають чотиризначного числа у національній валюті, і часто є меншими, аніж зарплатня, наприклад, приймальників склотари, але цей фактор є одним із показників того, що в нашій державі усе хороше, зазвичай, тримається на ентузіазмі, в тому числі і самовіддана праця Педагога з великої літери.
Саме за таку працю Тетяні Степанівні Павлюк присвоєно звання «Вихователь вищої категорії», вона нагороджена численними грамотами і відзнаками міського та обласного відділів освіти, любов’ю і вдячністю вихованців та їх батьків, які особливо відзначають її велике терпіння, невтомну енергію і щире та добре серце! Здоров’я Вам, щастя, поваги та розуміння, і успіхів у на цій нелегкій ниві, дорога Тетяно Степанівно!
Хочеться побажати, щоб кожного малюка, який робить перші кроки у самостійне життя і йде до дитячого садка, зустріла на порозі Тетяна Степанівна. Навіть якщо її буде звати Наталія Вікторівна чи Олена Петрівна чи ще якось. Головне, щоб це була людина, яка не помилилась у виборі професії…
|
