Якби пам’ятники вміли говорити…
Пам’ятники — як люди: народжуються, живуть і вмирають. У кожного з них своя доля й свої таємниці. На жаль, ми щодня проходимо повз цих безмовних свідків історії, практично не звертаючи на них уваги. І даремно: якби вони вміли говорити, цілком певно розповіли б нам багато цікавого. Спробуймо дізнатися більше про найцікавіші пам’ятники, які прикрашають Івано-Франківськ.
Важко бути… пам’ятником
Найстарішим і, певно, найбільш багатостраждальним у нашому місті є пам’ятник Адаму Міцкевичу. Він спочатку був витесаний з розкішного біло-рожевого мармуру і встановлений у 1898 р. Однак під час Першої світової війни був непоправно пошкоджений, тому у 1930 р. пам’ятник заново відлили з бронзи, дещо спростивши його форму, й трохи змінили місце розташування. Але на цьому «пригоди» пам’ятника не скінчилися. За часів Другої світової війни німці його демонтували й відправили на переплавку, попередньо розпилявши на дві частини. У такому вигляді багатостраждальний Міцкевич потрапив на склад металобрухту. Від безславного кінця його врятувало те, що завідувач складом був поляком і справжнім патріотом. Разом зі своїми помічниками він викопав яму й заховав у ній пам’ятник. Там Міцкевич і пролежав всю війну, а потім його зібрали докупи, почистили і тріумфально повернули на постамент. З того часу статуя великого поета задумливо озирає площу, неначе згадуючи всі свої поневіряння.
Трагедія у камені
Пам’ятник Страченим патріотам, що знаходиться на стометровій вуличці Страчених, не особливо привертає до себе увагу й до нього рідко підходять юрби екскурсантів. Однак він був установлений на честь дуже трагічної події в історії нашого міста. 14 листопада 1943 року в міському театрі (нині Обласній філармонії) відбулася прем'єра оперети Ярослава Барнича «Шаріка», яка розповідала про життя українських січових стрільців і на яку прибуло практично все обласне керівництво ОУН. Прямо посеред вистави у театр ввірвалися гестапівці й учинили жорстокий самосуд над українськими патріотами. 27 чоловіків і 4 жінки фашисти розстріляли. Всього було заарештовано 140 осіб, частина з яких згодом вирушила на каторжні роботи до Рейху. Всі історики відзначають мужність представників української еліти, які прийняли смерть зі словами гімну України на вустах. Цією жорстокою розправою гестапівці прагнули залякати українських патріотів і змусити їх відмовитися від опору.
Тільки у 1998 р. іванофранківці знову побачили виставу «Шаріка» в тепер уже Обласній філармонії у постановці львівського театру імені М. Заньковецької. Під час вистави глядачі вшанували пам'ять загиблих і саме тоді було прийняте рішення про встановлення пам'ятника страченим патріотам. 14 жовтня 2003 р. монумент було встановлено. Його автори — В.Довбенюк, О.Козак, А.Кос.
«Символ Яйцеграду»
У 2000 р. в рамках реконструкції міста, що проходила під керівництвом тодішнього заступника міського голови Богдана Ониськіва, на площі Ринок було споруджено фонтан, що мав символізувати відродження життя, яке завжди перемагає смерть. Цей символ початково мав форму яйця, зі шкаралупи якого витиналися пагони рослин. З часом металічні «пагони» зламалися й залишилася лише кам’яна частина. У 2004 році монумент опинився в епіцентрі політичного скандалу. Дотепні іванофранківці оголосили його пам’ятником яйцю, яке жбурнули у Віктора Януковича, тоді кандидата у президенти, і справжнім «символом Яйцеграду» (так місцеві жартуни назвали Івано-Франківськ). Більше того, у полоні цієї легенди опинилися навіть журналісти маститих російських видань. Так, журналістка газети «Известия» у жовтні 2006 р. відвідала наше місто й описала пам’ятник наступним чином: «Воно — символ не міської живучості й плодовитості, а політичної перемоги. Саме на цьому місці й цим предметом був звалений наповал кандидат у президенти двометровий Віктор Янукович. Кандидат утратив свідомість, втратив реноме й рейтинг, збурив в Україні помаранчеву революцію і зробив Віктора Ющенка президентом». При цьому журналістка цілковито проігнорувала той факт, що пам’ятник був споруджений задовго до «яєчного скандалу». Ось таку владу над людьми можуть мати дотепні легенди.
Статуя Пресвятої Діви Марії
Статую Пресвятої Діви Марії з фонтаном і ротондою відкрили у 2000 р. Сучасна статуя має певну схожість зі своєю попередницею — на майдані Шептицького раніше стояла барокова статуя Марії XVIІI ст. Майдан Шептицького вважається духовно-культурним центром нашого міста. Саме тут знаходиться важлива пам'ятка архітектури — Колегіальний костел Пресвятої Діви Марії.
Як розповів Василь Бажан, директор фірми «Лабрадорит», яка займалася монтажем пам’ятника, робота над цим проектом була складною, але цікавою. Перш за все змонтувати весь комплекс потрібно було у досить короткий строк. Непросто було виготовляти колони, які є великою мірою унікальними, адже зроблені з цільного каменю. Спочатку їх хотіли робити з двох половинок і замовляти у Києві, але згодом вирішили виготовляти на місці. Щоб виготовити колони, фірма «Лабрадорит» спеціально сконструювала верстат, замовивши вал для нього на 63-му заводі. Кулю, на якій стоїть Матір Божа, початково планували виготовляти з нержавіючої сталі, але згодом зупинилися на мармурі. Дев’ятитонну мармурову заготовку везли аж з Уралу. У водія, який віз мармур, прямо по дорозі стався інфаркт, але і мармур, і чоловіка вдалося врятувати завдяки щасливому збігу обставин. Свої корективи внесла у проект і погода — частину робіт проводили взимку у мороз, тож довелося застосовувати спеціальні розчини. Автором пам’ятника є івано-франківський скульптор Світлана Топоркова.
Топ-4 незвичних пам’ятників Івано-Франківська
– Пам’ятник українській жінці. Статуя стрункої жінки у вишиванці і з калиновим вінком на голові прикрашає центр Крихівців. Цей монумент має символізувати красу й мудрість українського жіноцтва. Така незвична окраса передмістя Івано-Франківська була виготовлена на замовлення компанії «Ярковиця» й відкрита у вересні цього року з нагоди святкування 571-ї річниці села.
– Пам’ятник знанням. Цей оригінальний монумент було споруджено у 2005 р. у дворі середньої школи № 5 з нагоди її 60-річчя. Ініціатором створення пам’ятника, що має вигляд глобуса й стосу книжок, став директор школи Я. В. Олексин. Пам’ятник символізує необхідність повсякчасного та безперервного навчання задля досягнення вершин досконалості та поставленої мети.
– Великоднє сонце. Його особливо виділяють українські й міжнародні путівники й туристичні інтернет-портали — перш за все через масштабність і складність виконання. Над створенням цього пам’ятника працювало більше трьохсот ковалів з 22-х країн світу. На «Великодньому сонці» зручно розмістилися витончені фігурки ангелів, дзвоники, квіти, жучки. А відома голландська майстриня Шартелла Сантьяго «посадила» на пам’ятник тендітного метелика.
– Пам’ятник першій українській церкві Святого Воскресіння. Ця церква, що знаходилася у середмісті, була дерев’яною і її побудували у 1601 р. У 1815 році церква завалилася. На місці, де вона стояла, у травні цього року встановили досить оригінальну конструкцію. Вражає незвичність усього задуму — сама церква неначе побудована з повітря, а її обриси формують металеві конструкції. Така форма досить вдало передає основну ідею цього пам’ятника — церкви вже давно немає, але про цю важливу архітектурну пам’ятку нашого міста все ж пам’ятають.
Минає час, змінюються покоління, а пам’ятники й далі стоять на сторожі історії нашого міста. І саме вони часом спонукають нас замислитися, у якому цікавому місті ми живемо і яка у нього багата історія. А тому бажано звертати на них увагу не лише тоді, коли треба провести екскурсію друзям чи родичам, що завітали з іншого міста. Бо хоча пам’ятники й не вміють говорити, їм справді є що нам розповісти. Адже через них з нами розмовляє сама історія.
Олена БУЧИК
|
