Понеділок, 21.08.2017, 10:27
Вітаю Вас Гість | RSS
Форма входу
Пошук
Календар
«  Липень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
Архів записів
Міні-чат
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2013 » Липень » 18 » ТРИБУНА ДЕПУТАТА
11:01
ТРИБУНА ДЕПУТАТА
Віталій Голутяк, депутат міської ради, фракція ВО «Свобода»



На межі дитячого романтизму та жорстокого прагматизму

На запитання «Ким ви хочете стати, коли виростете?» більшість маленьких хлопчиків відповідають: «міліціонерами» або «космонавтами». Принаймні, так було раніше. Чому? Тому що представники цих професій асоціюються з чимось героїчним, сильним та добрим. Дитячий романтизм, сформований на основі казок і мультфільмів, практично все сприймає крізь призму боротьби добра і зла, в якій перше неодмінно перемагає. Саме люди цих двох професій повинні володіти неабиякими фізичними здібностями, щоденно здійснювати геройські вчинки, спрямовані на загальну перемогу світла над темрявою. І якщо космонавти борються з умовними «прибульцями», то міліціонери з конкретними «бандитами» безпосередньо на землі.
Чи маємо ми, дорослі, право розбивати цей дитячий міф?  Тим більше, чи мають право його розбивати самі ж міліціонери? Адже ця професія – це еталон чоловіка в свідомості тих, кому лише за десятки років доведеться ними стати.
І чим дорослішими вони ставатимуть, тим все більше з них будуть розчаровуватись у своїй першоомріяній професії. У багатьох простий дитячий романтизм зміниться звичайним дорослим прагматизмом, і до лав правозахисників вступлять лише одиниці. Але ж  це ті, хто був кращим за своїх однолітків – сильнішим фізично, стійкішим духовно і принциповим борцем за справедливість. Хіба не так?
То як же так трапляється, що ледь не кожного тижня нас сколихує звістка про черговий «міліцейський бєспрєдєл»? Остання з таких новин своїм резонансом зачепила не лише всю державу, але й вийшла за межі наших кордонів. Такого удару правоохоронна система України, якою б вона не була, не мала, мабуть, ще ніколи. Я не ставлю за мету в черговий раз говорити про те, наскільки низьким і ганебним є цей вчинок, я хочу зрозуміти, якою повинна бути ця система, щоб породжувати такі події? До чого вона дійшла за якихось два десятиліття? І якщо це така система, то вона точно буде і надалі витворювати таких «перевертнів». З іншого боку: а чого було чекати?
Не випадково реформи у Грузії розпочались саме з правоохоронців. Без зміни філософії в їхній діяльності і системи відбору туди кращих «синів нації» не можливо змінити стиль життя суспільства. Бо саме правоохоронні органи не лише безпосередньо впливають на нього, а його визначають.
Переконаний, що серед простих міліціонерів ще багато звичайних дитячих романтиків, які обрали цю професію за покликом душі, а не через «династичні зв’язки» чи якісь інші незрозумілі інтереси.  Знаю, як не просто їм у цій системі, як сильно вона їх перегинає і намагається створити угодників та пристосуванців, з яких потім і виходять отакі врадіївські «герої». Бо така система у нас ледь не у всіх сферах. Але починати треба саме звідти.
Я дуже хочу, щоб мій син також мріяв стати міліціонером, а ще більше, щоб коли він виросте, ця професія була надзвичайно престижною і шанованою громадськістю, а такі випадки, який нещодавно стався у Врадіївці, більше ніколи не повторювались.          

Переглядів: 280 | Додав: bond | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]