«Золоті руки» завжди потрібні
Сьогодні перед абітурієнтами стоїть гостра дилема: який обрати фах? Куди піти вчитися, де здобути професію, яка б приносила духовне задоволення та матеріальну самостійність, була б затребувана і сьогодні, і в майбутньому. Кількість бюджетних місць у вузах з кожним роком зменшується, а вчитись на платній формі, ох як недешево. Але не падайте у відчай! У незаслужено забутих коледжах і ПТУ можна опанувати ази професії, а потім з легкістю вступити на другий, а то й третій курс вузу.
Працівники профтехосвіти впевнені, що ПТУ, коледжі та технікуми багато українців необачно відносять до навчальних закладів «другого класу», де вчаться одні невдахи, двійочники та діти з неблагополучних родин. Насправді – це один з сучасних стереотипів. Деякі школярі йдуть у коледж не від поганого життя, а за реальними знаннями, фаховою майстерністю та пропуском на ринок праці.
ПТО дає реальні перспективи
У радянські часи в системі середньої освіти було два види навчальних закладів – ПТУ та технікуми. Зараз класифікація змінилася: і технікуми, і коледжі відносяться до I-II ступеня акредитації: випускники одержують звання бакалавра або молодшого фахівця.
Умови прийому абітурієнтів приблизно однакові: після 9-го або 11-го класу претенденти здають іспити. Навчання після 9-го класу, як правило, безкоштовне. Абітурієнт, який закінчив 11 класів і не набрав потрібної кількості балів, може вступити на платне відділення.
Вважається, що коледж дає вищий рівень освіти, оскільки там посилена фундаментальна та практична підготовка. До того ж у коледжі можна одержати ступінь бакалавра.
Професійно-технічні навчальні заклади сьогодні за типами діляться на ВПУ (вище професійне училище), професійні ліцеї, ПТУ (професійно-технічне училище) та ЦПТО (центр професійно-технічної освіти). Вони, як правило, випускають молодших фахівців і робітників відповідних розрядів.
За словами заступника начальника Головного управління освіти і науки Івано-Франківської ОДА Ігоря Гаврилюка, починаючи з 2006 року, в області спостерігається позитивна динаміка контингенту учнів у професійно-технічних навчальних закладах. Підготовку робітників забезпечують 21 ПТНЗ, 5 з яких фінансуються з державної казни, а 16 – з обласного бюджету. «Підготовка робітників здійснюється за 85 професіями. Найбільшим попитом у молоді користуються будівельні професії, професії сфери послуг та обслуговування, – каже Ігор Олегович. – Враховуючи мобільність ринку праці щодо потреби у кваліфікованих робітниках, ПТНЗ Івано-Франківщини роблять ставку на інтегровані професії, які включають в себе два-три види діяльності. Наприклад, кухар-офіціант-бармен, верстальник широкого профілю (токар-фрезерувальник-шліфувальник-свердлувальник) тощо».
Більше знань, менше амбіцій
Крім безкоштовного навчання в середніх спеціальних навчальних закладах, є ще одна вагома перевага: випускник не тільки одержує атестат про середню освіту, але ще й професію, а іноді відразу декілька спеціальностей. За даними Міносвіти, 84 % випускників ПТНЗ та коледжів працевлаштовуються.
За словами першого заступника директора Івано-Франківського обласного центру зайнятості Тараса Басюги, наразі у центрах зайнятості області налічується 11 300 вакансій, які надійшли від 3 900 роботодавців. «Найбільший попит сьогодні відчутний на продавців продовольчих та непродовольчих товарів, кухарів, слюсарів-ремонтників, вантажників, водіїв автомобілів та автотранспортних засобів, молодших медичних сестер, охоронців, підсобних робітників, прибиральників виробничих та службових приміщень, сторожів», – каже Тарас Степанович.
Працівники служб зайнятості радять випускникам не бути заручниками суспільних стереотипів і не гнатись за престижною, модною професією. Сучасний ринок праці диктує свої умови. Сьогодні кваліфікованому робітнику значно легше знайти роботу, ніж, наприклад, педагогу чи юристу. Та й заробітна плата набагато вища.
Часто роботодавці свідомо віддають перевагу саме претендентам з дипломом молодшого фахівця. Кажуть, амбіцій у них менше, ніж у бакалаврів і магістрів, а знань більше.
Мар’яна РИНДИЧ
VOX POPULI
Що робитимуть цьогорічні випускники після закінчення школи?
Антон:
– Піду вчитись в училище на автослюсаря. Думаю, що машини ремонтувати треба буде завжди. Мій знайомий цим займається, завжди має гроші в руках. Набридло в батьків просити на проїзд та на поповнення рахунку стільникового зв’язку! А якщо вдасться добре закінчити, то вступатиму на заочну форму навчання до університету нафти і газу.
Іванна:
– Я закінчила школу з золотою медаллю. Документи подаю до трьох вузів (в Івано-Франківську, Тернополі і Чернівцях), на п’ять різних спеціальностей. Ви ж знаєте – все вирішують результати незалежного тестування. Куди пройду, там і вчитимусь. Особливо мене цікавлять фінанси, менеджмент та економіка.
Ігор:
– Я вступатиму до Прикарпатського університету на факультет туризму. Вважаю, що ця галузь досить перспективна у нашому регіоні і щораз більше розвиватиметься. Тому потреба в спеціалістах такого профілю зростатиме. Але треба не просто закінчити вуз, а стати висококласним фахівцем, – тоді і робота сама тебе шукатиме, я певен.
Мар’яна:
– У моїх батьків немає грошей, щоб за мене платити. Тому я піду в якесь училище, якщо там буде недобір. Або спробую виїхати на роботу до Італії, може, сама зароблю на навчання, а якщо ні – то хоч світу побачу, друзів нових знайду. В мене мама подружки доглядає бабусю в Римі, купу грошей їй платять за місяць…
Софія:
– Я хотіла вступати до Львівського культурно-просвітнього училища на відділення акторського мистецтва, бо люблю сцену, і все, що з нею пов’язане. Але потім порадилась з батьками, і вирішила отримати повну середню освіту в рідній школі. До речі, я президент цієї школи…(сміється). Тож проведу ще два роки з улюбленими однокласниками та вчителями, а тоді вступатиму до вузу.
|
