Наші ветерани
Щороку все менше залишається тих, хто боровся за свободу на нашій землі від фашистської навали – ветеранів Великої Вітчизняної війни. Ці люди потребують особливої уваги і підтримки як з боку суспільства, так і з боку держави. Які програми діють для ветеранів і куди звернутися, аби отримати гарантовані законом пільги?
В лікарнях і аптеках – особливе ставлення
Таїсія Іванівна, ветеран Великої Вітчизняної війни, розповідає, що нещодавно потрапила у лікарню з гіпертонічною кризою. За словами жінки, ані лікареві, ані медсестрам нічого «давати» не довелося – каже, при виписці хотіла подарувати цукерки лікарю, але та не прийняла, сказала, що найкраща подяка для неї – якщо Таїсія Іванівна буде здорова.
В аптеці пані Таїсію знижками вже не здивуєш, адже як державні, так і приватні дають 10-30% знижки для ветеранів, та й у черзі не треба стояти – пропускають. Але що здивувало жінку, так це те, що препарат, який вона вже купувала кілька років тому і пам’ятає, що він коштував дуже дорого, виявився геть не дорогим! Радісна, вона запитала продавця в аптеці, яка розповіла, що вже рік як діє програма здешевлення ліків з гіпертонії. Таїсія Іванівна поділилася, що жалкує тепер, що раніше не сходила до лікаря з тиском, адже він вже давно в неї «скаче», і в лікарню, можливо, не потрапила б.
Аптекарка також розповіла пані Таїсії, що скоро почне діяти аналогічна програма на ліки для інсулінозалежних. Таїсія Іванівна на діабет не хворіє, але каже, що розповість про програму сусідці. За її словами, вона тепер розуміє, навіщо треба була медична реформа, яку запропонував провести Президент, адже і в лікарнях краще стали обстежувати, і лікарі уважніші, і ліки дешевші.
Квартири й машини ветеранам
У центрі соціального забезпечення нам розповіли, що кошти на квартири і машини ветеранам перераховують з Держбюджету. Ми з’ясували, що за 2010-2012 роки ветерани Великої Вітчизняної війни отримали від держави 825 безкоштовних квартир. Серед отримувачів, в основному, інваліди війни. До Нового року ще 220 інвалідів війни зможуть переїхати до власних помешкань. Тетяна, працівник центру соціального забезпечення, каже, що працює в центрі вже більше десяти років, і за останні роки значно збільшилося фінансування цієї сфери. Розповідає, що виділяються також гроші на закупівлю нових автомобілів для ветеранів. За 2010-2012 роки понад три тисячі ветеранів стали власниками нових автівок, у цьому році ще 500 отримають ключі від власного транспортного засобу.
Тетяна розповіла, що в їхньому центрі намагаються «підганяти» урочистості з нагоди вручення квартир і автомобілів до святкових дат – Дня Перемоги і Дня визволення України, аби ветерани відчували, що про них піклуються не на словах, а на ділі.
Паспорт соціальних послуг ветерана
За словами Міністра соціальної політики Наталії Королевської, Мінсоцполітики завершило підготовчу роботу зі створення Паспорта соціальних потреб ветерана. Такий паспорт дозволить до копійки прорахувати всі необхідні витрати і закласти їх у державний і місцеві бюджети. У такому Паспорті буде міститися повна інформація щодо кожного ветерана – від місця проживання до індивідуальних потреб у матеріальній допомозі та соціальних послугах. Він також враховуватиме всі види матеріальної допомоги – на ремонт житла, ліки і лікування, забезпечення технічними засобами тощо. У Паспорті будуть дані про всі пільги та субсидії, а також про відповідальних за їх надання – в основному, соціальні працівники територіальних центрів.
Тетяна, працівник центру соціального забезпечення, каже, що Паспорт соціальних послуг дуже необхідна річ, бо нова система допоможе впорядкувати цю сферу, адже відразу можна буде побачити, що і кому треба, тим паче, що вся інформація буде в електронному вигляді. Умовно кажучи, виділили квартиру, ввели в систему «житло» – і одразу отримали перелік тих, кому треба житло. Таким чином, каже Тетяна, не буде ситуацій, коли комусь виділили поза чергою, або про когось забули.
Про те, щоб суспільство про них не забувало, хвилюється і Таїсія Іванівна. Каже, як була молодша, завжди ходила до дітей в школу, розповідала свої спогади про війну. Потім, каже, запрошувати перестали. Проте в останні роки, вже веселішає вона, знову стали запрошувати. Якщо здоров’я дозволяє, завжди приходить, ділиться враженнями: «Коли бачу дітей, коли вони з такою радістю зустрічають, так цікавляться – як воювали, як зараз живеться, чи треба чимось допомогти, знаю – ми воювали не даремно». Важливо, щоб і наступні покоління розуміли, заради чого і для кого воювали наші ветерани.
Ігор СУШКО
|
