|
XII. Екзистенція України або перехід внутрішнього буття нації у зовнішнє
Ніхто
нікого не ідеалізує, у тому числі і галичан. Які ми є, такі є, і ми це добре
знаємо. Так, є відмінності між українцями різних регіонів. Але хіба немає цих
відмінностей в Італії, Іспанії, Великій Британії і інших країнах? Я вже не
говорю про Росію, їй би наші проблеми, дивись, і громаданської війни тепер у
неї не було б. Це в тих країнах, де традиції існування власної державності
мають більш ніж столітню історію. Взагалі, це -
чудо, що ми збереглися, і між нами так багато спільного. Іван Франко
писав:
Я син народа,
Що вгору йде,
хоч був запертий в льох
Мій поклик:
праця, щастя і свобода,
Я є мужик,
пролог, не епілог.
Це хіба не до українців він звертався?:
Щезнуть
сльози,
сум, нещастя
не ридать,
а добувати
хоч синам як не собі;
кращу долю в
боротьбі.
Не пора, не
пора, не пора
Москалеві й
ляхові служить!
Довершилась
України кривда стара,
Нам пора для
України жить.
Хоча І.Франко і критикував галичан за показовий патріотизм, за те що:
Ти, брате,
любиш Русь,
Як хліб і
кусень сала "..."
Як любиш
добре пиво "..."
За те, що
гарно вбрана "..."
Як дім, воли,
корови, -
Хіба ми не бачимо як сьогодні у тому числі і галичани зі спливом
століття стають "тушками", бо люблять Русь - Україну уже не як сало,
воли, корови, а як посади у владі для себе чи родини, власний бізнес, нагороди
і інше. Але як тоді для Франка і багатьох українців, так і сьогодні для
багатьох Русь - Україна - "кривава в серці рана", "труд важкий,
гарячка невдержима", їм болить
" її відвічнеє страждання". Найвеличніші слова дійсно великих
українців належать Україні:
Я так
люблю
Мою
Україну убогу.
Що
проклену святого Бога,
За неї
душу погублю!
Свою
Україну любіть,
Любіть
її... Во врем'я люте,
В останню
тяжкую минуту
За неї
Господа моліть.
У чужому
краю
Не
шукайте, не найдете
Того, що
немає
І на
небі, а не тільки
На чужому полі
В своїй
хаті своя й правда,
І сила, і
воля...
На
кого ми збираємося проміняти наші святині, наших страдників? На ситих і обласканих владою чужих
підручних?! У сучасній філософії однією з найпопулярніших теорій є
екзистенціоналізм. Саме слово "екзистенція" латинського походження і
означає "існування, життя". Засновником напрямку вважається Сьорен К'єркегор (1813 - 1855), який сформулював поняття "екзистенція" як
"внутрішнє" буття, що поступово переходить у зовнішнє. Внутрішнє
буття людини непізнаване та ірраціональне в людському "я", і тому, як
наслідок, людина є унікальна, конкретно неповторна особистість. Це вчення в
першу чергу стосується людини, але думається, своєрідну екзистенцію мають і
народи, нації, оскільки так, як і конкретні люди, так і нації, народи, племена
мають власне неповторне буття. Сьогодні під цим небом наш час. Бережімо свої
душі, честь і гідність. "Триває самостояння
України! Працюймо!"
Василь Бойчук, депутат Івано-Франківської міської ради чотирьох скликань, секретар
міської ради, заступник голови фракції БЮТ у міській
раді, член обласного Комітету захисту України
березень - липень 2010
|
