Володимир Стасюк, депутат Івано-Франківської міської ради 5-и скликань
Без реформ в медицині не обійтись
Часто
приходиться чути вислови, що реформи, започатковані у сфері медицини, є
злочинні за своїм характером. Навіть деякі мої колеги депутати міської
ради переконують мене в цьому. Принаймні, так висловлюються.
Смію
заперечити. Адже існуючий стан медицини викликає справедливі нарікання
як у пересічних пацієнтів, так і у більшості медичних працівників. Отож,
слід щось змінювати. Зрозуміло, що ефективність та якість змін
залежить від інтелекту реформаторів, починаючи від столиці та закінчуючи
найнижчою ланкою управління, а також від фінансового забезпечення
реформ.
Чи варто реформувати екстрену (швидку) медичну допомогу? Поза
сумнівом, що так. Бо в нинішніх умовах зростання кількості техногенних
аварій і катастроф – існуюча система функціонування швидкої допомоги в
державі, в тому числі і в місті Івано-Франківську, на практиці засвідчує
свою неефективність. Хоча б з тієї причини, що понад дві третини
транспортних засобів міської станції швидкої допомоги є непридатними для
повноцінного надання екстреної медичної допомоги в салонах автомобілів.
І навіть висока кваліфікація медичних кадрів в цій ситуації не дуже б
зарадила. З іншого боку, не може в с. Ямницю чи с. Угринів Тисменицького
району на екстрений виклик їхати швидка допомога з смт. Лисця, якщо на
вул. Тролейбусній в м. Івано-Франківську в цілодобовому режимі чергує
бригада екстреної допомоги. Отож, централізація управління екстреної
медичної допомоги в області, створення єдиної диспетчерської служби із
сучасним зв’язком, централізоване забезпечення сучасними транспортними
засобами категорії «В» і «С» є вимогою часу. Створення додаткових
постійних та тимчасових пунктів базування бригад та затверджені типові
штати бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги розвіюють сумніви
щодо суттєвих скорочень чисельності медичних кадрів.
Очевидно, що
серйозні зміни мусять відбутися і в первинній медичній допомозі (ПМД) як
одній із найважливіших видів медичної допомоги, що нині перебуває в
занепаді. Необхідне створення центрів ПМД як юридичних осіб, зрозуміло,
що без суттєвого «ламання» існуючої системи охорони здоров’я. Без
створення юридичної особи для цього виду медичної допомоги неможливе
спрямування конкретних фінансів, неможливо «замкнути» у цілісну систему
ФАПи, амбулаторії та сектор ПМД (дільнична служба, фахівці загальної
практики – сімейної медицини) існуючих поліклінік, забезпечити їх
необхідним обладнанням для діагностики та раннього виявлення небезпечних
захворювань. Зрештою, матимемо змогу проаналізувати реальну віддачу
вкладених коштів у цей вид медичної допомоги та здійснювати оплату праці
медичних кадрів у створених центрах ПМД – у залежності від якісних
показників роботи. А коли ефективно «запрацюють» центри ПМД, то зможемо
оцінити реальну потребу населення в кількості лікарняних ліжок, потребі
так званих вузьких спеціалістів, яких є надлишок. Ефективно вкладена
гривня в розвиток ПМД дасть у кілька разів більшу віддачу, аніж гривня,
вкладена у розвиток вторинної медичної допомоги – у функціонування
лікарняних ліжок, інституту так званих вузьких спеціалістів тощо.
Мусимо,
звичайно, бути мудрими на шляху цих важких, але важливих перетворень.
Але не намагатись нічого змінювати, «консервувати» стан справ у сфері
медицини є злочинною дією.
Взяття на себе владою відповідальності за
проведення результативних реформ в медичній сфері міста, зрозуміло, що в
межах владних повноважень, є проявом мудрості. Байдуже споглядання
деградації медицини має іншу дефініцію…
|
