Україна вічна
Микола Семенюк, депутат облради, фракція Української партії
24 серпня 1991 р. багатовікова боротьба українського народу за право мати свою національну державу у мирний спосіб завершилась проголошенням незалежності України.
Успіх нинішнього українського державотворення значною мірою залежить від того, чи зуміємо ми об’єктивно проаналізувати великий історичний досвід, зокрема, усвідомити, як формувалась і функціонувала українська державницька ідея. Українська ж національна ідея сьогодні – це:
- всі національні громади та етнічні групи українського народу – в єдиній, могутній державно-політичній українській нації;
- всі культурно-мистецькі та релігійні набутки – на витворення духовного всесвіту українця;
- всі регіони України – в єдиній процвітаючій Українській Державі;
- всі зусилля української нації – на економічний і політичний розквіт великої, мирної і могутньої України у великій мирній і могутній Європі!
Нам, українцям, нема чого ні соромитися своєї історії, ні почуватися історично приниженими. Ми формуємо свою національну гідність, не принижуючи гідності інших народів. Ми глибоко шануємо всі мови, усі культури, звичаї і релігії. Але нехай ніхто і ніколи не сміє принижувати нас!
Сучасні вчені стверджують, що у 21 столітті основне протистояння буде не між економіками, а між культурами. Це зрозумів уже весь світ, окрім нашої владної верхівки. Українське культурне середовище, українські громадяни б’ють на сполох: Україна – зона культурного лиха, а у відповідь – тиша. Руйнується залишена на самовиживання українська культура, бюрократичний апарат блокує конституційну норму державності української мови, зведені нанівець українські преса і книгодрукування. Табачник та його однодумці вважають, що для існування Української держави «після 2004 року» немає підстав: «немає жодного необхідного елемента існування української держави» (Табачник Д. Світ без України? Ст.137).
Оце – державотворці. Можливо, через кілька десятків років табачники так облагородять національну пам'ять, що майбутнім поколінням ніяких доказів не треба буде… можливо. Та чи погодимось з цим ми з вами? Ніколи «колективному» Табачнику не вдасться згорнути та звернути розвиток України з світового цивілізаційного шляху. Годі формувати образ вічно гнобленого, битого і заплаканого українця, принижуючи цим і пам'ять предків, і мужність ветеранів, і самих себе. Ми – великий народ, ми – могутня, уславлена у віках нація.
За час незалежності Україна подолала шлях від формальної республіки у складі колишнього СРСР до відомої у світі держави. 153 країни світу визнали нас, а понад 100 встановили дипломатичні відносини.
Склалося так, що саме нам, нашому поколінню української нації, випала честь бути першими, пройти через усі економічні, соціальні і політичні злами, але вистояти самим і вберегти державу, закласти основи її процвітання.
|
