Небезпечна економія
Одна пальчикова батарейка, яку необережно викинули на смітник, забруднює важкими металами майже 20 квадратних метрів землі
Вони є практично в кожному помешканні. Предмети, які по завершенню терміну експлуатації, можуть завдати значної шкоди як пересічним громадянам, так і навколишньому середовищу.
Розмови про роздільний збір сміття ведуться давно. Деякі заходи, які можуть поліпшити ситуацію, вже здійснюються. Але цього замало. І щоразу, виносячи з дому побутове сміття, ми не знаємо, чим воно для нас може обернутися…
Куди подіти?
Вже декілька років поспіль громадян переконують в доцільності використання енергозберігаючих ламп. Справді, при їх використанні економимо майже 30% електроенергії. Проте далеко не кожна людина, купуючи „економну” лампочку, уважно читає інструкцію до неї.
Виявляється, такі лампочки можуть містити і небезпеку для здоров’я. Фахівці радять: якщо у вашій квартирі раптом розбилася енергозберігаюча лампочка, слід негайно відкрити вікна, вивести з приміщення людей і домашніх тварин щонайменше на 15 хвилин, поки не вивітриться отруйна пара ртуті.
І в жодному разі не можна такі лампочки викидати в звичайний сміттєвий контейнер. Використані лампочки необхідно обережно загорнути та здати на утилізацію.
Все це, звісно, прекрасно. І серед мешканців Івано-Франківська є чимало свідомих громадян, які замислюються: куди ж подіти використану лампочку? І тут виникають проблеми. Адже торгові центри, в яких оті лампочки куплені, в більшості випадків відмовляються приймати їх після використання. А спеціальних пунктів, куди можна було б принести і добросовісно здати небезпечну для здоров’я лампочку, – катма...
За коментарями журналісти „Західного кур’єра” звернулися до головного спеціаліста відділу регулювання техногенних навантажень і державної екологічної експертизи Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області Любомира Гнатіва. За його словами, на даний час на території нашої області підприємства, яке б приймало від громадян енергозберігаючі лампи, немає.
Найближча до нас організація, куди мешканці можуть віддати використані лампочки – львівське виробничо-технічне приватне підприємство „Еко-центр”, працівники якого приїжджають і забирають ці енергозберігаючі лампи в суб’єктів підприємницької діяльності і підприємств.
Список організацій, куди можна принести лампочки, є в Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області. Адже потім підприємство звітує, скільки саме лампочок вивезли на утилізацію їхні працівники. Проте чи погодяться на цих підприємствах прийняти відпрацьовані лампи у пересічних громадян – під знаком запитання.
За словами Любомира Гнатіва, віднедавна питанням деяких небезпечних відходів зайнялося обласне управління надзвичайних ситуацій. Зараз організація займається виробленням ліцензії від Міністерства екології і природних ресурсів, згідно з якою працівники МНС матимуть право збирати в населення і передавати на утилізацію лампи, термометри та інші предмети, які містять небезпечну ртуть. Звісно, це набагато краще, що питанням контролю небезпечних побутових відходів буде займатися МНС, а не приватна структура, бо контроль за безпекою громадян буде більш жорстким.
...А їжачка шкода
Переглядаючи матеріали, що стосуються шкідливості тих чи інших речовин, ми побачили цікаву статистику.
Одна пальчикова батарейка, яку необережно викинули на смітник, забруднює важкими металами майже 20 квадратних метрів землі. У лісовій зоні це територія, на якій знаходяться два дерева, два кроти, один їжак і декілька тисяч дощових черв’яків.
Виявляється батарейки містять різноманітні важкі метали, які навіть в невеликій кількості можуть зашкодити здоров’ю людини. Це цинк, марганець, кадмій, нікель, ртуть тощо. Коли батарейки зазнають корозії, тяжкі метали потрапляють в ґрунт і відповідно в ґрунтові води. А з них – до рік та озер, у воду для пиття.
За бажанням кожен може легко підрахувати, скільки батарейок він використовує у побуті за рік і відповідно якій території завдає непоправної шкоди.
Зрештою, ті ж енергозберігаючі лампи завдають безпосередньої шкоди саме при розбиванні, бо вони гостронаправленої дії. Основні ж складники такої лампи – ртуть, скло і метал. Всі ці складники піддаються переробці. І в нормальних цивілізованих умовах загрози вони не становлять. Відпрацювали термін – і все.
Нереалізовані варіанти
Як стверджує Любомир Гнатів, усі ці проблеми можна легко вирішити, законодавчо врегулювавши окремі моменти. Адже масово існують приймальні пункти для макулатури і скла. За таким самим принципом потрібно організувати і пункти з прийому офісної техніки, домашніх побутових приладів, які теж завдають значної шкоди навколишньому середовищу, опинившись на смітнику.
Звісно, сфера поводження з відходами є невдячною, тому що держава не стимулює і не фінансує підприємців, які займаються утилізацією, тому й працюють вони виключно на власний ризик. Нормативними актами передбачені різного роду дотації цим суб’єктам підприємницької діяльності, проте на практиці їх нема.
„Ми сподіваємося на активність органів місцевого самоврядування. Має бути пропагування цивілізованого поводження з відходами, розроблення необхідних агітаційних і методичних матеріалів. Якби замість політичних бігбордів висіли правила поводження з тими чи іншими відходами, розповідь, якої шкоди вони можуть завдати середовищу, це дало б відчутний результат. Потрібно розробляти агітаційні методичні матеріали, листівки для інформування населення, методичні посібники для вищих навчальних закладів, працівників дитячих садків, шкіл, житлово-комунального господарства”, – каже Любомир Гнатів. І продовжує: „В Європі утилізація відходів покладена на виробника продукції, а в нас такого чомусь нема. І якби у будь-якій розвиненій європейській країні знайшли вид відходів якогось брендового виробника, громадські організації, які займаються охороною довкілля, вже б здійняли галас. А в нас відповідальність чомусь тільки на споживачах”.
Замість епілогу
Енергозберігаючі лампи, батарейки, медикаменти, відпрацьована техніка... Це далеко не повний перелік відходів, які назбируються в кожній квартирі. Так чи інакше усе це опиняється на смітнику, а значить, і у повітрі, воді, ґрунті. Світові технології передбачають переробку 95% відходів. Чи стане така практика реальністю для українських громадян – питання поки що відкрите.
Звісно, органи місцевого самоврядування можуть ініціювати пункти збору небезпечних відходів. Але цього недостатньо. Потрібно забезпечити і подальші умови – коли ці відходи забиратимуть, перевозитимуть і утилізуватимуть. А все це дуже затратно. І доки суб’єктам підприємницької діяльності це не буде вигідним, ніхто займатися такою діяльністю не буде. А кожен з нас може заглянути в контейнер зі сміттям. Більшість того, що там знаходиться, зовсім скоро повернеться до нас.
Любов Загоровська
КОМЕНТАР
Руслан Марцінків, секретар міської ради:
На сьогодні в Івано-Франківську реалізовується проект щодо роздільного вивозу сміття. Зокрема, цей проект передбачає будівництво нових контейнерних майданчиків, яких має бути побудовано 164. Сьогодні працює робоча група, яка визначає місця для них.
Питання сортування сміття є дуже важливим для Івано-Франківська. На останній сесії міської ради ми прийняли рішення про побудову сміттєвого заводу у місті. Зараз до нас звертається багато підприємств, які хочуть займатися роздільним вивезенням сміття. Вже є пропозиції по вивезенню і переробці скла, паперу, металів.
При проведенні конкурсу на перевезення різних видів сміття і при обговоренні цієї проблеми на робочій групі ми піднімемо питання про небезпечні види побутових відходів і запропонуємо підприємцям займатися ними. Адже, якщо буде створено конкурентне середовище щодо роздільного сміття, його вивезення і переробки, тим краще буде для міста.
|
