П`ятниця, 19.04.2024, 23:05
Вітаю Вас Гість | RSS
Форма входу
Пошук
Календар
«  Травень 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
Архів записів
Міні-чат
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2012 » Травень » 24 » СПОРТ
11:25
СПОРТ
ДО ДНЯ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ РЕПРЕСІЙ

Небезпечна гра


Свого часв «ЗК» розповідав про незвичну знахідку в архівах Меморіального комплексу «Дем’янів Лаз». Серед чималої кількості особистих речей, залишків одягу та взуття місцевих мешканців, розстріляних у часи Другої світової війни, якимось дивом опинився футбольний черевик (на фото). А нещодавно виявлено кримінальну справу, де фігурують спортсмени-футболісти – українці та поляки. 

Історія українсько-польських стосунків перенасичена збройними конфліктами і протистояннями. Особливо болючим є період Другої світової війни, коли німецькі та радянські спецслужби штучно роздмухували ворожнечу між двома народами. З огляду на це є вельми цікавою історія, датована 1940-41 рр. – в місті Долина українські і польські юнаки спробували налагодити спільну боротьбу проти жорстокого комуністичного режиму і його репресивної машини.
Про ті події я дізнався з матеріалів кримінальної справи №148 (15387 П), відкритої у вересні 1940-го року Станіславським обласним управлінням НКВС за звинуваченням Мазуркевича Г.М., Бойдуника Ю.В., Вариводи П.В. та інших в контрреволюційній повстанській діяльності в лавах ОУН. Центральним фігурантом цієї справи став мешканець Долини Бойдуник Юліан Васильович, українець, 1914 р.н., який працював у міліції. При арешті він чинив опір і спробував втекти, але був схоплений. В нього вилучили націоналістичні листівки і «Заповіді українського націоналіста».
Спочатку Юліан категорично заперечував своє членство у «контрреволюційній» організації і підготовці повстання проти радянської влади. Йому показали протокол допиту  Мазуркевича Григорія-Ярослава, 1917 р. н., уродженця Рожнятова, в якому той стверджував зворотнє. Після очної ставки Бойдуник був змушений визнати свою приналежність до ОУН, але продовжував всіляко відкидати антирадянську діяльність.
Тоді йому надали протокол допиту Романьчукевича Зігмунда Івановича (Яновича), заарештованого за підозрою участі у польській таємній організації "Молодий Пілсудський” і підготовці збройного заколоту. Той розповів, що був завербований до організації Поплавським Тадеєм, колишнім капралом польської армії, після тренування в роздягальні стадіону в Долині. Згодом після одного з матчів Романьчукевич завербував цілу групу молодих поляків, які раніше були членами військово-спортивної організації «Стшелєц» («Стрілець»). Після приходу радянської влади більшість з них влаштувалась на роботу в організацію «Военстрой» і грала разом з українцями за однойменну команду.
Романьчукевич сказав, що на одній із зустрічей на конспіративній квартирі був Бойдуник, теж футболіст. Мова велася про те, що треба забути колишні протистояння і розпочати підготовку до спільного повстання проти радянської влади. Першочерговим завданням було визначено збирання зброї. За нього відповідали безпосередньо Бойдуник і Поплавський. Це підтвердив і  Мазуркевич Ярослав, який працював уповноваженим з фізкультури і спорту при райвиконкомі, а до вересня 1939-го мав університетські студії в Гданську.
Один з арештованих по цій справі Дичка Чеслав Степанович розповів, що 21 червня 1940 року в клубі міста Долини проходили урочисті збори, присвячені дню фізкультурника. Після зборів почався банкет, під час якого близько опівночі Бойдуник під сценою розмовляв з довіреними людьми з навколишніх сіл про підготовку збройного повстання і організацію військового вишколу, як це було за часів Польщі. Сам Бойдуник, незважаючи на всі методи впливу, звинувачення у боротьбі з радянською владою рішуче відкидав і показів інших не визнавав.
Більшість людей, заарештованих у цій справі, незалежно від того, чи визнали вони себе винними, чи ні, і чи була доведена їх вина, розстріляні сталінськими опричниками на початку літа 1941 року в урочищі Дем’янів Лаз під Івано-Франківськом.
Михайло Фреїк,       
завідувач меморіалу-музею «Дем'янів Лаз»


Переглядів: 916 | Додав: bond | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 1
1 Olegsky  
0
Доброго дня Шановний колектив меморіал-музею "Дем янів Лаз".Звертається до Вас студент Павлів Олег (родинне прізвище Бойдуник),який проживає та навчається в м.Прага (Чехія).Змалечку я захоплювався родиною Бойдуників,оскільки в мені тече їхня кров.Постійно та з захопленням прислухався до рецитованих моєю бабцею Дарією Попович (дівоча фамілія Бойдуник) історій пов язаних з Юліаном,Ярославом та Осипом Бойдуниками,які внесли свій неоціненний вклад вдосягненні суверенітету України в роки національно-визвольної боротьби в Західній Україні на Долинщині зокрема,оскільки всі Бойдуники,як і я та моя бабуся Дарія родом з Долини.І оскільки моя бабця є очевидчем тих подій,про які Ви написали,слід мною зауважити та наголосити,що дані про арешт Юліана та запідозрі Його в націоналізмі злегка невірні.Адже коли стрийко моєї бабусі Василь Бойдуник,батько Юліана та Ярослава Бойдуників їздив відвідати свого сина до в язниці разом із моєю бабусею Дарією,а їй тоді було 15 років,достатньо для того,щоб надати мені достовірну інформацію,я дізнався,що детермінантою перзекуції Юліана та Його подальшого ув язнення по язане з Тадеєм Ганюком,також вихідцем з Долинщини,який свідчив проти Юліана,щоб Юліана не змогли звільнити з-під арешту.А коли батько Василь,дізнавшись про підлість односельчана,подав в суд на касацію (очну ставку) було вже пізно.Совіти живцем замурували мого давнього родича в стінах тамтешньої тюрми,аніж Йому вдалося би звідти втекти,як це вдалося декому із в язнів.Попрошу перевірити достовірність Ваших даних про Юліана Бойдуника та провести дорослідування і до того ж мені цікаво,з яких документів випливає,що саме Романьчукевич свідчив про Юліана.Можливо свідчив і Він.А дані про свідчення зрадника Тадея Ганюка всього навсього незадокументовані або загублені в роки війни.Сподіваюсь на Ваше порозуміння,а також радий би був,якщо б Ви сконтактували мене на мій емайл,а саме:olegpavliv91@gmail.com З повагою до Михайла Фрейка і всього колективу музею.

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]