Час не на боці опозиції
Відомий політолог Кость Бондаренко вважає, що опозиційні сили швидше розсваряться, ніж об’єднаються для спільної участі в парламентських виборах восени цього року.
Пан Бондаренко констатує, що сьогодні є дуже багато опозиціонерів і є великий попит на опозицію, але при цьому немає єдиного лідера опозиції і об’єднуючого начала для цієї опозиції. „В опозиції є одна дуже велика вада, – каже він. – Це амбіційність лідерів і бажання, будемо називати речі своїми іменами, не тільки об’єднати опозицію, а ще й заробити на цьому”.
На думку політолога, злагодженій роботі опозиції заважають питання, хто буде сидіти на касі, хто буде продавати вступні квитки у список, як провести тих чи інших людей, як поповнити цю касу тощо. «Думаю, що саме ці питання будуть визначальними при об’єднавчих процесах», – вважає він.
Ще одним фактором, котрий заважає опозиції об’єднатися, він називає, як це не дивно, надлишок часу: „Якщо би почали говорити про об’єднавчий проект десь влітку, незадовго до виборів, я би ще в це вірив. Зараз залишається дуже багато часу для того, щоб розсваритися. А вибори, як правило, у нас не об’єднують, а розсварюють”.
Окремо політолог оцінив шанси ВО „Свобода”. У партії Олега Тягнибока була серйозна динаміка приросту, вона фактично підійшла до тієї межі, за якою проходження в парламент. Але наразі ця динаміка зупинилася. Якщо протягом цього року не буде продемонстровано серйозних позитивних зрушень у трьох західних областях, де „Свобода” перебуває при владі, то „у неї будуть великі проблеми з проходженням в парламент”.
Директор Фонду „Українська політика” також прогнозує, що в результаті цих парламентських виборів пожвавиться політична ситуація в регіонах і запрацюють „політичні ліфти”, які вивозитимуть регіональних політиків на загальноукраїнський рівень. Адже часткове повернення мажоритарної системи, на його думку, призведе до появи 225-ти більш-менш самостійних, незалежних від партномеклатури депутатів, непов’язаних внутріпартійним кріпосним правом голосувати тільки так, як скаже керівник фракції. Політолог думає, що ці люди будуть задавати серйозний тон у політиці, як це було в парламентах 1998-2002 та 2002-2006 років.
Про все це К.Бондаренко говорив у понеділок у прес-клубі реформ в Івано-Франківську, куди приїхав для організації місцевого представництва Фонду «Українська політика», директором якого він є. Випереджаючи незручні запитання, політолог повідомив, що з посади заступника голови партії „Сильна Україна» пішов і навіть покінчив з активною політикою після того, як між ним і Сергієм Тігіпком виникли «деякі різночитання того, як мають відбуватися процеси в Україні».
Пан Бондаренко також сказав, що розуміє, чому С.Тігіпко пішов на об’єднання з ПР, але не поділяє цього кроку. З одного боку, ставши „регіоналом”, Тігіпко матиме можливість займатися тією справою, заради якої він ішов в уряд, і при цьому йому не будуть ставити палиці в колеса, як це було раніше. З іншого боку, за відсутності „Сильної України” на сході України залишилася лише одна альтернатива Партії регіонів – це Комуністична партія, яка значно посилиться. „Тому з електоральної точки зору я не поділяю ейфорію від цього злиття”, – каже К.Бондаренко. Тим не менше, він запропонував очолити представництво фонду в Івано-Франківську екс-голові облорганізації партії „Сильна Україна” Володимиру Клюсу, який об’єднавчий крок Тігіпка схвалює.
Тарас ТКАЧУК
|
