Анатолій Гриценко:
Відповідальність за країну
У нас часто шукають одну пігулку, яку можна було б випити швидко і схуднути одразу кілограмів на двадцять. Так не буває! Часто чую на форумах в Інтернеті, в реакції на мої дописи у блогах чи у «Фейсбуку»: «Давайте піднімати повстання! Давайте силою зметемо цю владу з Печерських пагорбів! Давайте, давайте, давайте…» А хто дасть? Влада з'явилася не з Марса – її обрали люди. Тому відповідь треба шукати у суспільстві.
Люди шукають легких рішень, що хтось інший за них це зробить… Я таких людей розчарую і скажу прямо: лише вони можуть змінити країну, ніхто більше. Ніхто! Треба усвідомити свою відповідальність за країну, треба стати громадянином.
Недарма Маргарет Тетчер у книзі «Мистецтво управління державою» сказала приблизно такі слова: «Вільною може бути держава, в якій є достатньо вільних громадян». Не можна розраховувати на європейські стандарти в державі, якщо не буде європейського стандарту виборця, людини, яка робить свій вибір свідомо, яка не продає свого голосу, яка не заплющує очі на фальшування. Інших рецептів немає.
В умовах світової економічної кризи маємо зробити пріоритетом розвиток внутрішнього ринку, бо на зовнішніх ринках нас не чекають, тим більше, коли ми на ці ринки постачаємо напівфабрикати. Це означає, що не «під вибори», а сьогодні, завтра й завжди мають бути гідними і зарплати, і пенсії, тоді країна виживе. Необхідно перекрити митний кордон України від потоку контрабанди товарів на мільярди доларів щороку. Ці товари мають нижчу ціну, ніж вітчизняного виробника, бо наш виробник сплачує всі податки, плюс корупційні податки, плюс побори всіх органів контролю.
Треба перестати брати зовнішні кредити під гарантії Уряду, бо вони відразу лягають у витратну частину бюджету, а отже, на плечі всіх людей.
Найактивніша частина суспільства, яка цікавиться політикою, яка розрізняє персоналії та партії, на жаль, сидить за клавішами – «партія Інтернету». Більшість цих людей, на жаль, не ходить на вибори… А хто голосує? Голосує «партія населення», більша частина якого живе в злиднях, не може купити собі газету, комп’ютер, залежна від влади, від її подачок, від тієї рибини, яку влада кидає під кожні вибори у формі підвищених пенсій чи «президентської тисячі», іпотеки чергової чи ще якихось разових акцій. Суспільство має змінитися, насамперед, через його організовану частину – те, що називається громадянським суспільством активних людей, які знають свої права і разом готові захищати їх, докладаючи до того зусиль.
Отоді країна матиме перспективу.
Не ресурсів нам бракує, не бюджету, не газу – моралі бракує Україні! І це – ключове.
|
