Наступ на владу
Будь-які вибори – це, за великим рахунком, наступ на владу. Одні достойники намагаються змінити у владних кабінетах інших. Останнім, тим, що на той час при владі, це, зрозуміло, не може подобатися. Конфліктні ситуації навколо результатів виборів трапляються навіть у зрілих демократіях. Найяскравіший свіжий приклад – передостанні президентські вибори у США, коли Буш переміг Гора тільки в результаті перерахунку голосів. Що вже говорити про українську демократію, яка або топчеться на місці, або ж робить «крок вперед – два кроки назад». Тому кожні вибори для України – немов остання битва. І як у кожній битві є в ній не тільки переможці й переможені, а й політично покалічені і навіть політично вбиті. А внаслідок цьогорічних виборчих баталій ще й значно змінено політичний ландшафт, особливо в Івано-Франківську та області.
Чи ради поміняються ролями?
Якщо обласна рада минулого скликання була фактично під контролем «нашоукраїнців», які мали в ній абсолютну більшість – 62 зі 120-ти депутатів, то новообраний представницький орган Івано-Франківщини буде нагадувати політичний печворк: 114 депутатів від 13-ти партій. Або, як влучно висловився один з місцевих політиків, політичний вінегрет.
Найбільше депутатів до облради провела «Свобода» – 17 (і один кандидат ще під питанням, оскільки на його окрузі проводиться перерахунок голосів), другою йде «Батьківщина» – 16 депутатів, на третьому місці – «Наша Україна» з 15-ма депутатами. Надалі депутатські мандати розподілилися так: «Фронт змін» – 13, Партія регіонів – 11, Українська партія – 11, Народна партія – 9, УНП – 5 (але один мандат ще під питанням, бо справа в суді), «Відродження» – 5, УРП «Собор» – 4, НРУ – 3, партія «УДАР» Віталія Кличка – 2, «За Україну» –1.
Словом, такої єдності і такої ж злагодженої роботи, яка була за повного домінування «нашоукраїнців» у облраді попередньої каденції, напевно вже не буде. Хоча все залежатиме від того, як сформується облрадівська більшість, з яких політичних лоскутків вона складеться і наскільки міцними нитками буде зшита.
Натомість зразковий приклад роботи депутатського корпусу може тепер подати Івано-Франківська міськрада, де абсолютну більшість місць 34 з 60-ти вибороли представники «Свободи».
Це, з одного боку, може стати своєрідною, хоч і запізнілою, компенсацією за гіперконфліктну атмосферу у міськраді попереднього скликання. Але, з іншого боку, «свободівська» більшість може загрожувати вдруге обраному міському голові Віктору Анушкевичусу обмеженням свободи його дій, а у випадку виникнення серйозного непорозуміння – і висловленням недовіри. Навіть якщо до цього не дійде, депутати від «Свободи», які загалом є достатньо молодими людьми, можуть «протиснути» сумнівні кадрові рішення при формуванні виконкому.
Таким чином, вихід «Свободи» на першу роль в житті облцентру може мати і свої «плюси», і «мінуси». До речі, вже через позицію «Свободи», яка взяла на одне депутатське місце більше, ніж заявила кандидатів на вибори, депутатський корпус міста може бути зменшений на 1 депутата. Міська ТВК у вівторок після тривалої дискусії більшістю голосів ухвалила рішення не розприділяти останній мандат між наступними учасниками виборів, а залишити це крісло порожнім. Хоча не виключено, що вирішення цього питання буде перенесено в суди. Зокрема, з боку партії Юрія Солов’я «Третя сила», яка є головним претендентом на те, щоб заповнити вакантне депутатське крісло і отримати три замість нинішніх двох мандатів.
«Свободу» не спинити?
Попри величезний успіх, «Свобода» заявляє про фальсифікації результатів виборів не тільки в області, де кількість здобутих нею голосів розходиться з результатами екзит-полу на 8%, а й у місті. Щоправда, основний акцент партія робить все-таки на виборах до облради.
Націоналісти вимагають визнати їх недійсними та провести повторні вибори, порушити кримінальну справу проти голови ОВК, порушити питання про доцільність перебування на своїх посадах прокурора області Миколи Гошовського та начальника обласної міліції Василя Варцаби.
«Свободівці» переконані, що вибори до облради відбулися з грубим порушенням законодавства, під тотальним тиском виконавчих органів влади, а результати масово сфальсифіковані та ще із залученням правоохоронних органів.
В результаті своїх дій по відстоюванню результатів виборів, прикарпатські «свободівці» вже другий тиждень є основними ньюс-мейкерами на місцевому рівні. А повідомлення про невеличкий штурм ОДА під проводом Олега Тягнибока, яким у вівторок ознаменувався початок довгострокової акції протесту «Ні – виборчим фальсифікаціям та політичному злодійству», потрапило в стрічки новин багатьох всеукраїнських ЗМІ.
Попри те, що «свободівці» заявили про побиття «Беркутом» двох своїх прихильників, не виключено, що сутичка з правоохоронцями була свідомою провокацією з боку «Свободи» з метою ширшої розкрутки своєї акції та можливості в подальшому апелювати до європейських інституцій, зокрема до Європарламенту.
Керівник облорганізації «Свободи» Олександр Сич на вчорашній прес-конференції категорично відкинув припущення журналістів про провокацію, а в радикалізації дій прихильників партії звинуватив владу. Мовляв, це влада своїми діями викликала обурення людей, а ось заспокоїти їх ніхто з представників влади не вийшов.
Впродовж кількох років після Помаранчевої революції вибори в Україні проходили більш-менш демократично і прозоро. Це визнавали всі міжнародні спостерігачі, окрім російських. Здавалося, так буде й надалі. Але цьогорічні місцеві вибори, здається, перекреслили цю позитивну тенденцію. Що думають про нинішні вибори представники трьох основних політичних сил «помаранчевого» періоду – читайте нижче у їхніх коментарях.
Тарас ТКАЧУК
|
