Приблизно рік тому громадськість Івано-Франківська і фахівці жваво обговорювали доцільність реконструкції з добудовою існуючої споруди «Пасажу Гартенбергів». Тоді фактично йшлося про відновлення втраченого кварталу забудови і будівлі «Пасажу» в його колишніх межах. Представники інтелігенції міста навіть звернулися до голови облдержадміністрації з листом, в якому висловлювали стурбованість можливою руйнацією цієї історичної пам’ятки, до якої може призвести така масштабна реконструкція. Точилися дискусії і щодо майбутнього зовнішнього вигляду добудованих приміщень. А недавно з «Пасажу» зникли всі магазинчики і там розпочали внутрішні ремонтні роботи. Про добудову приміщень наразі не йдеться. Але вже достеменно відомо, що після реконструкції «Пасаж» змінить свою спеціалізацію, перетвориться на культурно-відпочинковий та мистецький центр і стане ще однією візитівкою обласного центру Прикарпаття.
Початок історії
Понад 100 років тому заможні мешканці Станиславова брати Гартенберги замовили у відомої віденської фірми «Фельнер і Гельмер» проект торгового центру у вигляді модного тоді пасажу – критої галереї, що поєднувала приміщення крамничок прозорим дахом, і рестораном на другому поверсі. Так звані ферми перекриття даху виконані не менш відомою фірмою Ейфеля. Є дані, що нібито сам Ейфель тоді коротко перебував у Станиславові.
Будову завершили в листопаді 1904 року. Після Першої світової війни від споруди залишилися лише внутрішні стіни та купольне перекриття між ними. Поляки в 1926 році відновили пасаж в дещо спрощеному, близькому до теперішнього, вигляді. У 60-х роках минулого століття він зазнав чергової реконструкції. Тоді знесли внутрішні перегородки між крамничками і радянська влада там відкрила універмаг, а потім – магазин «Дитячий світ». Після перенесення його у нове приміщення на нетривалий час пасаж став виставковим центром, де відбувалися відомі івано-франківські імпрези. Згодом приміщення знову почали використовувати під торговий центр.
Теперішній власник приміщення пасажу підприємець Олександр Долішній каже, що воно перейшло до нього в жахливому стані і на той час справді перебувало під загрозою руйнування. В ремонт та укріплення пасажу довелося вкласти великі гроші. «Були тріщини і відхилення стін. Ми зміцнювали фундаменти, наповнювали порожнини рідким бетоном. Виконали великий обсяг робіт», – згадує пан Долішній. Як наслідок, ситуацію вдалося стабілізувати, просідання приміщення зупинилося, нових тріщин на його стінах вже не спостерігається.
Щодо можливого розширення і майбутнього вигляду фасаду добудованих приміщень то, за словами О.Долішнього, остаточного рішення ще немає. «Від цієї ідеї ми не відмовилися. Заперечень щодо відбудови втраченого кварталу в тих межах, які існували до 1916 року, не було. Більшість фахівців схиляється до того, що це потрібно робити. А ось в якому вигляді – це спірне питання. Особисто я вважаю, що це має бути споруда в класичних формах, яка б відповідала духу старого Станіслава. Але є й інші пропозиції. Навіть я, як замовник проекту, можу запропонувати лише своє бачення. Між іншим, ми не полишаємо пошуків і зараз з’явилась надія, що з віденського архіву нам вдасться взяти деякі креслення того старого пасажу. Зрештою, про добудову говорити передчасно. Зараз ми займаємося внутрішньою реконструкцією приміщення», – розповідає він.
Невтомний пошук
Будівля «Пасажу Гартенбергів» – пам’ятка архітектури місцевого значення. Тому до будь-яких її ремонтів та реконструкцій необхідно підходити дуже зважено. «Я чотири рази змушував переробляти передпроектні пропозиції, – каже О.Долішній. – Роботи вже почалися, а ми далі перебуваємо в постійному пошуку. Шукаємо оптимальні, максимально правильні рішення. Дискутуємо, сперечаємося, кожен доводить правоту своєї точки зору. Думаю, це правильно, бо в суперечці народжується істина. Ми рухаємося до якогось одного і, я переконаний, правильного рішення».
За словами пана Долішнього, в процесі робіт вже з’явилися певні проблеми із забезпеченням електроенергією. Приміщення повинно мати потужні системи вентиляції, обігріву та кондиціонування. Необхідно будувати нову, потужнішу підстанцію, що в умовах центральної частини міста зробити не так легко.
Зараз під пасажем вже повністю осушили і провели гідроізоляцію підвалів, які ніколи практично не використовувались і де розташуються підсобні приміщення. Роботи з перекриття даху вже виконані на 75%. «Так звані ферми перекриття даху – це найбільша цінність сучасної споруди пасажу, яку ми намагаємося максимально зберегти, відкрити для огляду відвідувачів і підкреслити їхній первісний вигляд, їхню красу, – говорить пан Долішній. – За проектом «Діпроміста» ми перекриваємо дах енергозберігаючими склопакетами, для безпеки відвідувачів виготовленими за системою «триплекс».
Торгівлі не буде
Доки в пасажі триватимуть ремонтні роботи, його власник сказати не може, бо, за його словами, це залежатиме від багатьох чинників. Про те ж, що власне буде у відремонтованому і реконструйованому приміщенні, пан Долішній передчасно не хотів розповідати. Але на наше прохання трохи привідкрив завісу таємничості. «Деталізувати я не буду, але скажу, що ми повністю відмовимося від торгівлі, – сказав він. – Ми хочемо зробити культурно-відпочинковий центр, куди мешканці та гості міста, закордонні туристи могли б приходити сім’ями».
Тут, зокрема, буде дитяча кімната, де працюватимуть вихователі, під опіку яких можна буде залишити дітей на час відвідин оновленого пасажу.
Власники приміщення планують співпрацювати з митцями, виставляти їхні роботи, щоб відвідувачі культурно-відпочинкового центру, туристи могли ознайомитися з їхніми доробками, а можливо, й придбати ті творіння, які їм сподобаються. Також передбачається відкриття ресторанного закладу. Але, як висловився О.Долішній, «це буде щось набагато масштабніше і набагато цікавіше».
«Загалом, ми хочемо, щоб «Пасаж» став ще однією родзинкою і візитівкою нашого європейського і туристичного міста. У цій зручній, красивій споруді в центрі Івано-Франківська ми хочемо створити атмосферу, в якій людина відпочиватиме. Як нам це вдасться – буде видно. Наразі я не чув жодного заперечення щодо того, що ми хочемо тут зробити, а навпаки – лише схвалення», – підсумував пан Долішній.
Стах МІРЧУК
Фото Тараса Яковина
|
