Казначейські зобов’язання
Державні цінні папери, призначені для купівлі фізичними особами
У минулих публікаціях ми розповіли про таку форму заощаджень, як депозити. Фінансисти рекомендують населенню активно користуватися цим інструментом збереження коштів, до того ж, переконують потенційних вкладників, що Національний банк України забезпечить стабільний курс національної валюти.
Міцність гривні є великою фінансовою та соціальною цінністю, справжнім досягненням нинішнього керівництва Нацбанку. Нещодавно цій головній фінансовій інституції країни надано право вводити обов’язковий продаж експортерами частини валютної виручки, яку вони сконцентрували за кордоном в сумі майже 9 мільярдів доларів та не поспішали повертати на Батьківщину. Нині забезпечено надійне надходження валюти до державної скарбниці.
Окрім депозитів, Національним банком пропонується такий механізм для капіталовкладень підприємливих людей, як державні казначейські зобов’язання. Вперше їх було випущено в жовтні на 200 мільйонів гривень, і в Києві їх одразу «розмели». Чим вони привабили покупців? Тим, що це – державні цінні папери, призначені для купівлі фізичними особами, із пристойною дохідністю у 9,2% річних в доларах та виплатою відсотків двічі на рік. Зараз в «Ощадбанку» з’явилася друга серія валютних облігацій. І очікується, що вона буде не менш привабливою, хоча її дохідність буде становити вже 8% річних.
Запропоновані відсотки – це прибуток, який може забезпечити за своїми депозитами далеко не кожен комерційний банк. То в чому ж тоді «фішка», може запитати уважний читач? За рахунок чого держава може гарантувати вкладникові такий високий прибуток, та й сама дещо заробить, не залишиться ж вона без доходу?
Все правильно. Держава в даному випадку використовує те, що мовою бізнесу називається «конкурентною перевагою». Адже вона не зобов’язана перераховувати кошти у фонд гарантування вкладів фізичних осіб та на формування внутрішніх резервів. До всього, зацікавлена у додаткових запозиченнях. А де вона їх візьме, на зовнішньому чи на внутрішньому ринку, для неї, за великим рахунком, не має значення. Тому випуск валютних казначейських зобов’язань є для неї джерелом додаткового доходу, оскільки раніше схожі документи під назвою ОВДП призначалися лише юридичним особам. З іншого боку, держава зацікавлена в тому, щоб населення було впевненим у своїх вкладах, не турбувалося щодо валютних коливань, адже все це – передумови соціальної стабільності.
Ось так досягається поєднання інтересів держави і кожної конкретної людини, а значить, задовольняється суспільний інтерес. Що і є метою роботи НБУ. Саме це мають на меті всі його заходи, в тому числі й щодо наведення порядку із використанням у нашій країні платіжних систем.
Адже сталося так, що світові гіганти у цій сфері, компанії VISA та Mastercard, поводились в Україні як у власній вотчині. Тарифи на обслуговування встановлювали за власним розумінням, гарантійні депозити тримали за кордоном, і, найголовніше, відмовлялися повністю переходити на розрахунки в гривнях. Виходило так, що всі ми, хто отримує зарплату чи пенсію на пластикову картку, розраховується нею за покупки, підтримували цим будь-яку іншу валюту, але не гривню. Зараз ситуація із безготівковим обігом коштів в Україні змінюється на краще. Для багатьох українців вживання терміну «електронні гроші» – уже буденна практика.
Втім, Національний банк України не забув і про тих, хто віддає данину традиціям та надає перевагу грошам, що їх можна, як мовиться, потримати в руках. Понад двадцять років тому політики активно поширювали легенди про золото гетьмана Павла Полуботка, який передав «банку Англії» дві бочки золотих монет, заповівши повернути їх незалежній Україні. Та легенди – легендами, а життя – життям. Нині Національний банк карбує та пропонує фізичним особам придбавати інвестиційні монети із золота та срібла, що також є надійним вкладом капіталу. Адже вартість дорогоцінних матеріалів із часом тільки зростає.
Микола КОВАЛЬЧУК
|
