Кожна писанка – витвір мистецтва

Протягом двох останніх тижнів у приміщенні Музею мистецтв Прикарпаття не вщухають майстер-класи із писанкарства. Так мешканці міста готуються до одного із найбільших християнських свят – світлого Великодня. Кожен прагне навчитися власноруч розписувати один із найбільш таємничих і найдавніших символів.

У музеї переконують, що християнська великодня символіка з роками набирає все більшої популярності. Хоча потроху дедалі більшою популярністю все-таки користуються нетрадиційні орнаменти та елементи. Про це свідчить хоча б той факт, що розписом великодніх писанок цікавляться представники різних національностей. Зокрема, минулого тижня на майстер-класах побували студенти-першокурсники із Івано-Франківського національного медичного університету. Це були представники країн Сходу, де переважає мусульманство. До речі, така категорія молоді вже зовсім не дивує керівника майстер-класів Іванну Равлюк.
«Спочатку було побоювання, що нам не вдасться дійти згоди, мовляв, як вони будуть писати? Але символіка є різна – не обов’язково вкладати у писанку релігійні символи. Є багато таких символів, котрі притаманні для кожного народу зокрема, тому їх може використовувати у своїй роботі будь-хто», – каже Іванна Равлюк.
У вівторок долучилися до розписування дивовижних символів Великодня декілька сімей біженців із Криму. «Прошу і вас спробувати розписати писанку, – запрошує керівник майстер-класу Іванна Равлюк. Жінка каже, що для цієї справи не має значення ні стать, ані вік людини. Головне – бажання.
Цьогорічні майстер-класи проводяться у новому приміщенні. Але вони ще й стали особливими завдяки тому, що навчитися цієї майстерності і оволодіти писачком погодилися майбутні священики – студенти Івано-Франківської теологічної академії.
«Вони стали добрими вісниками для проведення майстер-класів. Це було поштовхом для початку роботи у новому приміщенні. Усі семінаристи, котрі брали участь у майстер-класі, використовували винятково релігійні символи, – зауважує керівник майстер-класів.
Як правило, пані Іванна пропонує учасникам майстер-класу прості, не надто вибагливі узори. Хоча каже, що є такі відвідувачі, котрі вже мають набиту руку, а тому виготовляють писанки із різними орнаментами, ба навіть із зображенням визначних архітектурних споруд.
«Для початку усім показуємо нашу традиційну писанку. Без неї, як-то кажуть, нікуди. Але намалювавши одну-дві традиційні прикарпатські писанки, кожна людина створює свою – авторську. Вона вкладає щось своє. Учениця Ірина, котра малює лише перший рік, вже намалювала Ейфелеву вежу і переконує, що на цьому не зупиниться», – хвалить своїх вихованців майстриня Іванна Равлюк і переконує, що це, напевно, нереалізована мрія Ірини.
Хлопчики малюють машинки. Це, на переконання керівника майстер-класу, не засіб розкоші, а засіб пересування. А 21 століття відображається і в цьому виді мистецтва.
У самої художниці завжди поповнюється арсенал, але писанки у жінки не залежуються подовгу. Каже, що завжди має кому подарувати власноруч розписане великоднє яйце. А тому у кошичку в класі для показу лежить до десяти різнокольорових писанок. Пані Іванна каже: «До Великодня залишаю буквально дві-три писанки. Така добра традиція триває вже не перший рік».
Майстриня переконує, що навіть та дитина, котра ніколи в житті не тримала в руці писачка, після майстер-класу йде додому із великим задоволенням, несучи як мінімум дві готові писанки. Кожна писанка по-своєму цікава. Дитячі взагалі особливі, навіть із нерівними лініями. «Така писанка є найцінніша і нехай сховається перед нею будь-яка професійна», – наголошує пані Равлюк.
Вперше майстер-класи із писанкарства у приміщенні Музею мистецтв проводилися сім років тому. Тоді для проведення таких заходів музей запрошував майстриню із Космача. «Ці забаганки нам дорого обходилися. Ми їй допомагали і вчилися цього ремесла. А для тих, хто має художню освіту, це взагалі не складно, – розповідає пані Іванна. – Минулого року я познайомилася теж із цікавою майстринею із Космача. Вона знайома із Тетяною Колотило. І вже від неї перебрала техніку витравлювання орнаментів та розпису кольоровим воском. Цікаво, що вона нас навчила робити орнаменти за допомогою електронних писачків».
Щодня у музеї приймають по дві-три групи. Тут кажуть, що є навіть замовлення на великодню суботу. Але, як правило, у цей день вже не практикують проводити навчання, оскільки кожен вдома готується до Великодня.
Звичайно, із матеріалом трохи складно. Згадуючи побутові проблеми, пані Іванна зітхає. Віск закуповують у бджолярів, фарби замовляють у коломийському музеї писанки. Туди привозять з-за кордону професійні американські фарби. Тому й виживають за рахунок символічної вхідної плати на майстер-клас. За виручені кошти закуповують фарби. Також щороку доводиться докуповувати писачки, бо вони мають здатність ламатися.
Але усі ці турботи ніщо у порівнянні із тими емоціями, які випромінюють щасливі очі дитини, котра щойно розписала свій унікальний символ Великодня.
Володимир БОДАК
Фото Тараса Яковина