П`ятниця, 29.03.2024, 15:32
Вітаю Вас Гість | RSS
Форма входу
Пошук
Календар
«  Жовтень 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
Архів записів
Міні-чат
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2012 » Жовтень » 11 » КУЛЬТУРА
09:51
КУЛЬТУРА
Театр експериментів

Минулу неділю на Прикарпатті можна сміливо назвати днем театру, адже одночасно відбулися дві гучні події в театральному житті нашого краю – відкриття IV Всеукраїнського театрального фестивалю «Коломийські представлення» та відкриття нового театрального сезону облмуздрамтеатру. Прем’єра вистави «Майже ніколи не навпаки» за однойменним твором Марії Матіос змусила театралів вкотре заговорити про феномен франківського драмтеатру.

Власне, театральним феноменом всеукраїнського масштабу називає директора Івано-Франківського академічного українського обласного музично-драматичного театру ім. І. Франка Ростислава Держипільського київський театральний критик Олег Вергеліс. За словами критика, у такого його (Держипільського. – Авт.) перетворила творча співпраця з Марією Матіос.
Про творчий тандем Матіос – Держипільський говорять багато. Якось дивно і несподівано розпочалася їхня співпраця. Вона здивувала театральний світ постановкою «Солодкої Дарусі», згодом продовжилася у «Нації», котрі побачила не тільки Україна, але й чимала частина нашої заокеанської діаспори. Більше того, подеколи навіть жартують, що їм треба «продовжувати народжувати таких успішних дітей». До яких пір триватиме співпраця знаменитої письменниці із франківським театром, питання часу. Але відповіді на таке питання не знає ніхто. Та й сам директор театру, а заодно і режисер постановок за творами Марії Матіос до кінця не впевнений, чи буде він ще щось ставити. «Дуже хотілося зробити трилогію. Що буде далі, не знаю», – зізнається пан Ростислав. А що буде далі, показують шанувальники театру, котрі не перестають цікавитися новими постановками.
Марія Матіос задоволена таким творчим тандемом. Вона навіть називає Ростислава Держипільського «режисером свого життя».
Щодо нової постановки, то івано-франківський театр вже давно дивує і цього разу також здивував. Як і обіцяли напередодні, глядача чекав сюрприз. Найперше, вистава вже традиційно відбувається при невеликій кількості декорацій, хоча й доволі складних. Щоби відтворити епоху першої половини минулого століття, Марія Матіос сама вишукувала костюми та декорації. Для цього їй навіть довелося понишпорити на івано-франківських ринках. Крім того, особливості сцени цього разу також вражають – тут усе символічне. Актори грають на круглому рухомому помості, а коли їхні герої «відходять у кращий світ», ті все одно продовжують грати свої ролі «у чистилищі». Там у них є час, сидячи біля терезів долі, подумати про все, що вони вчинили за життя. На шальки терезів актори складають символічні камінці, котрі символізують їхні вчинки, скоєні ще за життя.
Для тих, хто не пропускає прем’єри у театрі, добре відома картина, коли після вистави лунають гучні аплодисменти, а до акторів виходить режисер та автор. І все було би добре, якби не одне «але». Якесь дивне дежавю стається із улюбленим автором франківського театру –  вона втрачає голос і не може вимовити жодного слова вдячності ані режисерові, ані акторам, ні  вдячному глядачеві. Озвучити написані слова пані Марії після вистави довелося режисеру. В декількох рядках Марія Матіос висловила вдячність акторам за вдало зіграні ролі, а також запевнила франківську публіку, що «спільні діти» ще будуть. «Шановне панство, пробачте мені, що я не співачка і тому не можу ввімкнути для вас фонограму свого голосу... Дякую, Івано-Франківськ, за любов до театру Держипільського. І запевняю вас, що ця прем’єра – не остання наша спільна робота», – зачитав звернення Ростислав Держипільський.
На прем’єрі «Майже ніколи не навпаки» був присутній і давній приятель письменниці голова Івано-Франківської ОДА Михайло Вишиванюк із дружиною. Після вистави він подякував автору, режисеру та акторам за хорошу гру. «Я вкотре приємно вражений почутим і побаченим на сцені. Коли написано геніально і поставлено фахово – це заслуговує на оплески», – зауважив Михайло Вишиванюк.
 «Ми дуже хочемо, щоб ця сімейна драма змусила глядача замислитися над цінністю родинної любові і вірності, а також над трагічністю людського серця, пронизаного пристрастю. Бо у кожного персонажа цієї вистави є своє алібі», – так коротко про нове дітище драмтеатру пані Марія написала на своїй сторінці однієї із соціальних мереж.
«Це дуже очікувана прем’єра. Сподіваюся, що таким чином ми закриємо триптих за творами Марії Матіос. Якщо хороший твір, то він будить і в режисера, і в акторів, та й потім у глядача хороші вібрації. До цього твору ставляться по-різному. Вистава стала рухом ще далі в якийсь цікавий, новий, більш експериментальний театр. Це вистава про людину як про Божий витвір, а також про родину, що є основою будь-якої нації», – зауважує режисер вистави Ростислав Держипільський. За його словами, постановка стала найбільш пісенною із трьох творів.
Володимир БОДАК

Для довідки
«Майже ніколи не навпаки» – восьма книга письменниці, що вийшла друком за кордоном. В Україні роман, що 2007 року отримав Гран-прі конкурсу «Коронація слова» та першу премію Всеукраїнського рейтингу «Книга року», видавався тричі. Інсценізацію за мотивами книги 2008 року здійснив Львівський театр ім. Курбаса.
Переглядів: 964 | Додав: bond | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]