Різкі рухи головою
Призначення нового голови обласної державної адміністрації для Івано-Франківщини стало «сподіваною несподіванкою». Місцева преса перманентно повнилася чутками про відставку Михайла Вишиванюка протягом всього часу його перебування на посаді. Тому і цього разу новину про звільнення голови ОДА, що почала циркулювати владними коридорами звечора 7 листопада, більшість сприйняла як чергову «качку». Втім, як з’ясувалося зранку наступного дня, даремно. Інтригу розвіяли укази Президента України, опубліковані на його офіційному сайті близько 9-ї години ранку. Першим №623/2013 Президент звільнив з посади Михайла Вишиванюка, а іншим №624/2013 призначив головою Івано-Франківської облдержадміністрації головного «регіонала» області Василя Чуднова.
Такого аншлагу, як минулої п’ятниці ополудні, стіни «білого дому» не бачили давно, а точніше з часу «другого пришестя» Михайла Вишиванюка, коли в залі яблуку ніде було впасти. Привітати нового губернатора прибув увесь місцевий політбомонд: обласні високопосадовці та міські чини на чолі з мером, усі в напрасованих костюмах, комфортно розмістилися у перших рядах актової зали ОДА, керівники силових відомств виблискували орденами на грудях, представники духовенства – масивними хрестами. У «ложі преси» було не проштовхнутися.
Втім, настрої у залі панували різні – відверто радісні усмішки одних дисонували з серйозно-похмурими обличчями інших. Бо ж усі добре знають народну приказку про нову мітлу…
Представив нового голову ОДА віце-прем’єр-міністр Костянтин Грищенко.
«Василь Михайлович користується повною довірою Президента, тому на нього покладені високі завдання, – передаючи з трибуни рішення глави держави, говорив віце-прем’єр. – Мабуть, не варто займати ваш час, щоб представляти життєвий шлях Василя Михайловича. Він – невід’ємна частина вашого регіону. Я думаю, всі його добре знають».
Істинний регіонал
Тут зі столичним посадовцем важко не погодитись. Василь Чуднов на шахівниці місцевого політикуму фігура впізнавана. Корінний прикарпатець, уродженець села Космач, як політик, зажив репутації «вірного регіонала», що вступив у партію Януковича у буремному для «біло-синіх» 2004 році, в час «помаранчевих» – політичного кольору не міняв. «Патроном» Чуднова на зорі його політичної кар’єри називали одного з найвпливовіших членів Партії регіонів, нині покійного Василя Джарти. Призначення ж Василя Михайловича головою ОДА пов’язують з іменами інших «важковаговиків» ПР – Голови Верховної Ради України Володимира Рибака та глави Адміністрації Президента Сергія Льовочкіна.
Детальніше зупинимося на основних віхах життєвого шляху нового губернатора. Як і багатьом впливовим нині людям, зробити стрімку кар’єру в політиці Чуднову вдалося завдяки бізнесу. Спочатку в лісовій промисловості, згодом у будівництві. І лише у 2007 році, залишивши комерцію, він подався на черствий хліб державної служби – посаду радника міністра охорони навколишнього природного середовища України, яким тоді був вищезгаданий Василь Джарти. Радником пропрацював трохи більше місяця. Але безробітним Василь Михайлович не залишився. На Прикарпатті на нього вже чекало крісло начальника обласного управління охорони навколишнього природного середовища. Паралельно з діяльністю на новій посаді Василь Чуднов очолив обласний штаб Партії регіонів на дострокових виборах Верховної Ради. А у 2008 році став головою обласної парторганізації. На президентських виборах 2010 року він керував обласним виборчим штабом кандидата у Президенти Віктора Януковича. В порівнянні з попередніми виборами збільшив кількість голосів прикарпатців за Віктора Федоровича, втім, за підсумками двох турів, Івано-Франківщина все-таки дала кандидату найменше голосів в Україні.
2010-2012 роки Чуднов провів у Верховній Раді. В іпостасі народного депутата він неодноразово перебував у епіцентрі подій. В області й сьогодні згадують «слабке серце» Василя Михайловича, що не витримало голосування за «мовний закон». Тоді картка нардепа проголосувала «за», як переконував пізніше Чуднов, без його відома.
У жовтні 2012 року Василь Чуднов балотувався до парламенту на рідному Снятинсько-Косівсько-Верховинському мажоритарному окрузі як самовисуванець. Втім, йому так і не вдалося розвіяти твердження, що на прикарпатській мажоритарці і «святий регіонал» приречений на поразку. Подейкують, тоді це стало для Василя Михайловича прикрим ударом, адже саме серед своїх земляків-горян Чуднов вважався незаперечним авторитетом та «своїм у дошку хлопцем». Не допомогли здобути перемогу навіть пролобійовані з Києва кошти на капітальний ремонт автошляху до рідного Космача. Що ж, цінний досвід «вибивання» фінансових ресурсів для регіону у столиці неабияк пригодиться Василю Чуднову на теперішній посаді.
Прощання з ґаздою
У крісло голови Івано-Франківської облдержадміністрації Василь Михайлович Чуднов потрапив, можна сказати, з другої спроби. Вперше про його кандидатуру на посаду майже зі стовідсотковою упевненістю говорили у 2010-му. Але тоді губернатором вдруге став Михайло Васильович Вишиванюк.
Сьогодні вже екс-губернатор вперше прийшов до влади у 1997 році, у часи президентства Леоніда Кучми. Відтоді він був незмінним очільником Прикарпаття з перервою лише на «помаранчевий» період. Його загальний губернаторський стаж – майже 12 років – не вдалося повторити очільнику жодного іншого регіону України.
Увесь час свого перебування на обласному Олімпі Михайло Васильович підтверджував репутацію «міцного господарника», якої зажив ще на світанку трудової біографії. Як грамотний політик Вишиванюк вдало зберігав баланс між політичними силами області та позицією центральних органів влади, при цьому позиціонуючи себе виключно як «людину президента». Януковича він навіть називає українським Черчілем. У своєму прощальному слові 8 листопада Михайло Вишиванюк знову повторив цю фразу, очевидно, демонструючи цим, що жодних непорозумінь між ним та Президентом з приводу перепризначення немає.
«Я хочу подякувати всім за ту співпрацю, яка була, – виголосив Михайло Вишиванюк з трибуни у день інавгурації свого наступника. – Щось вдалося зробити, щось не вдалося. А Василю Михайловичу хочу побажати успіхів на цій непростій роботі. Людина він молода, енергійна, справиться».
Офіційна версія відставки Михайла Вишиванюка не озвучувалася. Звісно, якщо не брати до уваги слова самого екс-глави області, нібито він сам ще рік тому просив у Президента змінити хисткий губернаторський трон на крісло скромніше, яке він і отримав у вигляді призначення президентським радником.
Грядуть зміни…
Тим часом новий керманич Прикарпаття з широкою усмішкою приймав розкішні букети троянд, тиснув руки, дякував за вітання, що зусібіч сипалися на Василя Михайловича.
«Я зроблю все можливе, все від мене залежне, щоб налагодити конструктивну плідну співпрацю з депутатським корпусом та керівництвом обласної ради, громадами, представниками всіх без винятку міст і районів, усіма громадськими організаціями та політичними партіями, – пообіцяв Василь Чуднов в урочистій промові. – Без сумніву, робитиму все, щоб мій рідний край, моє рідне Прикарпаття розвивалося і міцніло в соціально-економічному плані, щоб всім нам тут жилося комфортно і безпечно».
Загалом церемонія представлення тривала не більше п’ятнадцяти хвилин. Але цього часу виявилося цілком достатньо, аби всі присутні у залі остаточно зрозуміли: у внутрішньополітичному житті Прикарпаття грядуть зміни. А сам головний винуватець дійства, зійшовши під бурхливі оплески зі сцени, фактично тільки на неї сходить.
У медіапросторі вже з’явилися перші коментарі щодо призначення нового намісника регіону. Від «кадрової помилки Януковича» до «закономірного президентського рішення». У нового губернатора з’явилися також перші недоброзичливці в обличчі місцевих лідерів «Батьківщини». Звідси припущення щодо можливої майбутньої війни обласних гілок влади. Висловлюються також думки, що разом з іншими кадровими рішеннями Віктора Януковича на Львівщині та Одещині, головне завдання Василя Чуднова на новій посаді – забезпечити в області підготовку до виборів-2015, що наближаються зі швидкістю експресу. У Василя Михайловича, певна річ, є і свої амбіції – довести не лише Президенту, а й прикарпатській громаді свою ефективність. Як саме і в якому напрямі він їх проявить — покаже час.
Зрозуміло одне: галасу в області буде більше, а ось чи буде більше діла, з огляду на політичні та економічні реалії – велике питання.
Андрій ХМАРА
Фото із сайту прес-служби ОДА
Президентський резерв
За «чистими правилами» політичної гри буквально з часу призначення того чи іншого достойника на посаду голови ОДА його тут же ж починають «знімати». Очевидно, схожа доля очікує і Василя Чуднова. І не важливо – з приводами чи без приводів. Найімовірніше, до президентських виборів це знову ж таки будуть інформаційні «качки». Втім, так чи інакше до кадрового резерву Президента на посаду голови ІФОДА, за версією «ЗК», можна зарахувати таких «важковаговиків», як (подаємо в алфавітному порядку):
Варцаба Василь, екс-начальник УМВС в Івано-Франківській області, а тепер начальник УМВС в Закарпатській області (до речі, прізвище Василя Варцаби фігурувало серед кандидатів на голову ІФОДА вже тепер, коли остаточно вибір впав на Василя Чуднова. Василю Варцабі пророчили губернаторство в контексті призначення Олега Сала головою Львівської ОДА і певними паралелями між цими генералами).
Гдичинський Богдан, заступник керівника секретаріату Вищої ради юстиції України. Він і сьогодні доволі впливовий на Прикарпатті. В його орбіту входить цілий ряд посадовців. Не цурається зв’язків з представниками різних політичних сил.
Гусак Руслан, заступник голови ОДА в другій каденції Михайла Вишиванюка. Молодий, тверезо амбітний, з хорошими зв’язками в Адміністрації Президента та Кабінеті Міністрів.
Митник Зіновій, екс-міністр охорони здоров’я. Після відставки з міністерської посади Зіновій Митник є депутатом обласної ради, помічений дружніми зв’язками із аксакалами Партії регіонів, подейкують, має неофіційний статус «особистого лікаря» прем’єр-міністра Миколи Азарова.
Насалик Ігор, міський голова Калуша. Один з найпотенційніших претендентів на найвищу посаду в області. Однак видається на те, що його плюс є його ж мінусом – як кандидат на посаду голови ОДА занадто публічний, адже розмови про цю посаду в кабінетах Адміністрації Президента, як і гроші, люблять тишу.
|
