Батьки – за, освітяни – в роздумах…
Вже наприкінці січня батьки майбутніх першокласників задумуються над питанням, в яку школу віддати свою дитину на навчання. Вибір у них, як правило, великий, оскільки й навчальних закладів у місті є достатньо. Питання полягає в іншому – чи комфортно буде дитині, чи не буде їй нудно на уроках, якщо вона готова до навчання в школі вже у чотири роки.
У час бурхливого розвитку інформаційних технологій і підвищених вимог суспільства до людини наші діти розвиваються набагато швидше, ніж ми уявляємо. Тому багато хто із дітей, ідучи до першого класу, уже вміє добре рахувати, намагається самостійно читати та й робить перші проби письма. Звісно, з таким рівнем знань першокласникам буде щонайменше не дуже цікаво цілий рік вивчати буквар і обчислення в межах 10-20. Діти можуть взагалі втратити інтерес до навчання. Тому дуже важливо для батьків майбутніх школяриків задуматися перед вибором – який тип першого класу обрати для своєї дитини.
Протягом останніх десяти років у івано-франківській загальноосвітній школі №10 діє програма прискореного навчання. Тут школярі проходять курс двох перших років навчання всього за один рік. Причому охочих потрапити в такі класи щороку не меншає. Тому й проводяться співбесіди у невимушеній ігровій формі із психологом та майбутньою вчителькою. Нестандартне навчання доволі оригінальне, бо якщо ще наприкінці минулого семестру діти закінчили перший клас, то вже одразу після зимових канікул вони стали другокласниками. Щоправда, експеримент був розрахований на десять років, а тому цей рік буде вирішальним у долі прискореного навчання. Чи будуть надалі навчатися діти за прискореною програмою, залежить від бажання батьків. Принаймні так стверджують у міському управлінні освіти і науки.
Боячись, що надалі в школі навчання відбуватиметься так само, як і в усіх інших навчальних закладах, батьки виступають на захист експерименту, кажучи, що прискорене навчання можуть зупинити.
– Рішення про продовження тривалості експерименту буде приймати вчена рада обласного інституту післядипломної освіти, – каже головний спеціаліст управління совіти і науки міськвиконкому Світлана Коцюбинська-Бойчук. – А ми подаємо матеріали власного спостереження, котрі свідчать, що експеримент дуже тісно прижився. Школа №10 і стала учасником експерименту тому, що там працюють творчі педагоги, які розуміють, як навчати дітей у третьому тисячолітті.
Пані Коцюбинська-Бойчук побоювання батьків спростовує. Каже, що ситуація може вирішитися по-різному. Все буде залежати від потреб батьків і можливостей дітей. Експеримент може бути продовжено. «Дуже відрадно, що є належна оцінка роботи батьків. А якщо таке є, то експеримент мав би бути продовжений до тих пір, доки буде зацікавлення», – зауважує Світлана Василівна.
Мати цьогорічного випускника молодшої школи, учня 4-Д класу Богдана Власія пані Олеся каже, що дуже задоволена тим, що її син свого часу пішов у експериментальний клас.
– У 6 років мій син вільно усно рахував у межах 1000, читав і робив перші спроби письма. У першому класі вчать рахунку в межах 10 і півроку вивчають букви. Оце і все пояснення… Мій син з цікавістю відвідує ще два гуртки поза школою. Вчитися йому цікаво, особливих труднощів навчання не викликає. Звісно, велика заслуга в цьому і досвідчених педагогів, – стверджує Олеся Власій.
Це й свідчить про те, що часто наші діти мають не просто «багато енергії», а й потенційне бажання використати її цікаво та корисно. Загальновідомо, що кожна дитина талановита, тільки треба розпізнати цей талант. У цьому провідну роль відіграють саме батьки, які повинні придивлятися до дитини і в першу чергу намагатися її зрозуміти. Кожна дитина повинна розвиватися гармонійно зі своїм внутрішнім світом.
– Коли моя дочка була ще маленька і ходила в дитсадок, я почала задумуватись, яка школа краща – звичайна міська чи якась спеціалізована? Оскільки дитина вільно читала, рахувала, то вихователі порадили спробувати пройти співбесіду для зарахування в клас прискореного навчання. Минуло вже шість років, але я жодного разу не пошкодувала, що віддала свою доньку в такий клас, – каже мама двох учнів Алла Бойчук. – Позитив інтенсивної форми навчання, на мою думку, полягає в тому, що дитина, яка прийшла в школу з вмінням читати, рахувати, аналізувати свої знання, не буде на уроках нудьгувати в той час, коли інші вивчають букви. Від самого початку навчання в школі діти працювали в прискореному темпі, не марнували часу дарма, їм просто було цікаво на уроках. Масу задоволення отримували від факультативних занять з логіки, цікавої математики, рідного слова. Коли прийшов час йти в школу моєму молодшому синові, я вже ні на мить не задумувалася, куди краще піти вчитися – тільки в клас прискореного навчання.
Експериментальна програма має своє продовження у здібностях учнів. Їхні батьки дуже добре відгукуються про таку систему навчання, бо кажуть, що в подальшому діти мають стимул до навчання. Серед тих, хто мав нагоду навчатися за прискореною програмою, є вже й студенти вузів. Випускниця класу прискореного навчання Христина Гаврецька не може нахвалитися тим, що дало для неї таке навчання.
– Такий клас має досить високі переваги перед звичайним класом. Особисто для мене матеріал засвоювався добре, без труднощів. Я вважаю, що дітей потрібно давати у такі класи саме тому, що тут вони мають більше можливостей навчитися пізнавати нове та цікаве. В початковій школі я звикла працювати, тому навчання в класах середньої школи мені давалося з цікавістю та без особливих труднощів, – зізнається дівчина.
Наразі клас прискореного навчання є тільки у ЗОШ №10. Таке нововведення було запроваджено в Івано-Франківську і залишається нереалізованою необхідністю багатьох дітей, які хочуть і можуть здобувати відповідні знання, щоправда, воно не повинно ставати «модою».
Володимир БОДАК
|
