Політ під крилом дракона
2012 рік, що добігає кінця, за східним календарем вважається роком Чорного водяного Дракона – химерної тварини, що існує хіба що в казках і фентезі. Тому й не дивно, що цей фантастичний, здебільшого жахливий персонаж приніс нам реальність як у казці: чим далі – тим страшніше. Та все ж ми більш-менш благополучно перейшли через цей (до речі, високосний) рік і навіть пережили широко розрекламований на 21 грудня «кінець світу», а відтак можемо вже без особливого страху, але з певною часткою іронії, кинути побіжний суб’єктивний погляд у цьогорічне минуле, ще раз згадати знакові події 2012-го...
Політика: чорні вибори
Перед «кінцем світу» ми пережили вибори. Цьогоріч нашу нещасну Україну та мізки її виборців добряче поскубав „виборчий дракон”. Парламентська кампанія 2012 року була чорнішою від найчорнішого з драконів, як, очевидно, й душі деяких з її учасників, котрі забули не лише про політичний „fair play” (чесна гра), а й навіть власні імена, що дали їм батьки. Обливання опонента чорним брудом взагалі стало звичним явищем. Як, до речі, й розкидання позахмарних обіцянок, яким грішили і провладні, і опозиційні кандидати. У рік водяного Дракона багато лилося «водички»…
Та незважаючи на всю цю передвиборчу катавасію, прикарпатський електорат загалом правильно зорієнтувався у сонмі кандидатів і гущавині партсписків хоча б уже тому, що залишив поза межами Верховної Ради провладних самовисуванців, котрі посоромились балотуватися від рідної Партії регіонів. Натомість „Батьківщині” і, особливо, „Свободі” був виданий у нашому краї величезний, можна сказати, драконівський кредит довіри, який наразі не лише оберігає їхніх достойників від „тушкування”, а й окрилює їх на небачений спротив депутатському катку ПР.
Фото молодого нардепа-”свободівця” з Івано-Франківська Руслана Марцінківа, який витягує за вухо з сесійної зали парламенту „тушку” – Табалова-молодшого, облетіло світ. Знай, як-то кажуть, наших! А ось з голосно обіцяними паном Тягнибоком напередодні виборів відмінами (причому, до новорічно-різдвяних свят) закону про мови, пенсійної реформи, Податкового кодексу, харківських угод і започаткування процедури імпічменту Президенту якось поки що не склалося…
Економіка: Азаров змінює Азарова…
Якщо в казані української політики цьогоріч все кипіло, булькало, парувало, шуміло і шипіло, то в економіці такої жвавості, на жаль, не спостерігалося. Справедливості ради відзначимо, що не особливо гарцювала економіка й, так званих, розвинутих країн Європи й світу. Очевидно, праві гострослови, які кажуть: нині суть світової економіки зводиться до того, що країни намагаються продати одна одній китайські товари, видаючи їх, по можливості, за свої.
Але біда в тому, що на рецесійні тенденції у світі в Україні накладаються ще й свої, вітчизняні особливості. Тож скільки б разів прем’єр Азаров, якому нова Верховна Рада знову довірила Кабмін, не повторював слово «пакращення», краще не стає. Значна, якщо не переважна маса українців, не мають ні достойної роботи, ні справедливої зарплати. І така «стабільність» тягнеться вже роками…
Букет соціальних ініціатив Президента, з яким Віктор Федорович виступив навесні, щоб допомогти своїй партії перемогти восени на виборах, здається, вже зів’яв. «Вітіні тисячі» і додані до пенсій копійки навряд чи можуть переважити тотальне подоражчання всього, що лише має ціну. Ціни скачуть наввипередки безперестанку, а зарплати остовпіли.
Безпрецедентні проблеми з виплатою бюджетникам зарплати, що виникли у листопаді-грудні в нашій області, чи не найкращий індикатор азаровського «пакращення». Можливо, правда, таким чином донецькі властьімущі просто мстились нашій області за вибір, зроблений 28 жовтня. Але за що ж тоді вони помстилися лояльній частині України, вручивши портфель міністра соціальної політики «мрійниці» Королевській, невідомо?
Культура і спорт: Євро-2012
Точніше, навпаки: спорт і культура. Бо саме від спорту, власне від його лише одного, хоч і найпопулярнішого, виду – футболу – цього року залежала в Україні і культура, і освіта, і загалом життя. Проведенню чемпіонату Європи з футболу 2012 року в Україні було підпорядковано все: ремонт доріг, реконструкція аеропортів і, зрозуміло, будівництво стадіонів.
З Євро-2012 були пов’язані і дострокові екзамени та канікули в учнів і студентів та інші абсурдні моменти. А явно завищеними розцінкамии в українських готелях та закладах громадського харчування ми яскраво продемонстрували, що вже й традиційна українська гостинність має ціну. Через це очікуваного напливу футбольних фанатів не сталося, і, як вважається, у грошах Україна втратила. Зате, як нам твердять, виграла у відкритості. Тепер європейці більше знають про нас через посередництво своїх затятих уболівальників, для яких, зрозуміло, багато наших внутрішніх моментів залишилися або невідомими, або ж просто незрозумілими. Але будемо вірити, що це все ж таки краще, ніж нічого…
Місто: сумне 350-річчя
День народження, як співається в пісні, – сумне свято. Але то, швидше, справедливо для людей. Бо містам чим більше років – тим краще… Але Івано-Франківськ на свій 350-й рік народження таки відчутно сумував. Бо відзначати круглі дати у нас прийнято не тільки піснями і танцями, а й ремонтами, реконструкціями, новими спорудами і пам’ятниками. А в обласному центрі нічого цього практично не було. Сподіваних грошей держава не виділила, а самотужки втілити в життя довжелезний список бажаних собі «подарунків» місто не спроможне.
Попри це, життя в столиці Прикарпаття тривало. І подекуди підносило доволі несподівані сюрпризи. Чим жило наше місто в році, що минає – у списку, поданому нижче:
- запроваджено електронну реєстрацію дітей для вступу в дитсадки;
- оприлюднено раніше засекречений Генплан забудови міста;
- розпочато впровадження так званої телемедицини;
- розпочато реставрацію в’їзної брами Палацу Потоцьких;
- на площі Ринок відреконструйовано сквер і встановлено пам’ятний знак першій українській церкві;
- на відзначення 100-річчя «Пласту» відкрито пам’ятник „пластунам, що не зламали своїх присяг”;
- запрацювала інтернет-приймальня місьради;
- у центральному міському парку ім. Шевченка здійснили реконструкцію одного з найдавніших природних джерел, після чого у ньому зникла вода;
- обласна рада передала будівлю міської ратуші до комунальної власності територіальної громади міста;
- вперше капітальні ремонти доріг у місті виконували за запозиченою у Вінниці новою технологією із застосуванням так званої щебенево-мастикової асфальтобетонної суміші;
- утретє поспіль не відбувся земельний аукціон;
- у відповідь на ухвалення Верховною Радою Закону «Про засади державної мовної політики», який фактично ввів двомовність у більшості регіонів України, в Івано-Франківську оголосили безстрокову акцію протесту і розгорнули наметове містечко;
- івано-франківська спринтерка Христина Стуй здобула бронзову медаль в естафеті 4х100 на літніх Олімпійських іграх у Лондоні;
- Івано-Франківськ здобув 2-ге місце на всеукраїнському конкурсі «Місто найкращого благоустрою»;
- уперше за 20 років відкрилася персональна виставка робіт художника Володимира Гуменного;
- СБУ провела резонансне затримання директора департаменту містобудування та архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міськради О.Гаркота, голови бюджетної комісії міськради Р.Онуфріїва та забудовника В.Балагури;
- в облмуздрамтеатрі відбулася прем’єра вистави за твором Марії Матіос «Майже ніколи не навпаки»:
- з нагоди 70-річчя УПА на ратуші вперше вивісили червоно-чорний стяг;
- відкрито пам’ятник Євгенові Коновальцю;
- «Станіславська теплоенергетична компанія» розпочала свій перший опалювальний сезон;
- КП «Електроавтотранс» розпочало перехід на безкондукторську систему обслуговування тролейбусних маршрутів;
- початок реконструкції однієї з найдавніших і найкрасивіших вулиць міста – вул. Шевченка – супроводжували активні протести небайдужих громадян, які виступили проти вирубування липової алеї;
- запроваджено платний в’їзд автотранспорту на площу Ринок;
- на базі 11-ти приватних аптек створено мережу «Муніципальна аптека»;
- дитяча музична школа №1 відзначила 110 років з часу свого заснування.
Олекса ВИРІЙ, Трохим ЛЮДЕРА
|
