Середа, 26.04.2017, 07:54
Вітаю Вас Гість | RSS
Форма входу
Пошук
Календар
«  Грудень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Архів записів
Міні-чат
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2013 » Грудень » 12 » C
12:06
C
Війна за «Княгинин»
Працівники Івано-Франківського ОДОСП «Княгинин» вже давно помітили: директор їхнього підприємства ніколи не святкує свого дня народження на цій посаді двічі. Його швидко звільняють. А кожна чергова кадрова ротація неминуче спричиняє на підприємстві нову хвилю турбулентності.
Остання «зміна руки» пройшла на диво спокійно. Втім, затишшя, як виявилося згодом, було прелюдією чергової бурі пристрастей, яку нині можемо в повній мірі лицезріти. Ситуація неординарна,  що називається «з родзинкою»: чинне керівництво звинувачує екс-очільників у неправомірному присвоєнні ексклюзивних княгининських торгових марок і безсоромному «штампуванні» їх як свою продукцію. Іншими словами – у виробленні горілки-двійника з майже ідентичними етикетками та фірмовим заводським торговим знаком.
Тим часом опоненти впевнені: їхній продукт ніякий не клон франківського, а за всіма стандартами навіть «натуральніший» за нього, і право на використання фірмового бренду вони отримали на законних підставах та заслужено. А керівництво держпідприємства зумисне замовчує окремі факти справи, шукаючи відповідального «на стороні» за власний недолугий менеджмент.
Атака клонів
Директорське крісло «Княгинина» завжди було предметом торгу та пожадань багатьох. Адже ринок алкоголю — місце концентрації надприбутків та круговерть солідних капіталів, не завжди «білих». «ЗК» уже писав про події на підприємстві річної давності, коли з посади з гучним скандалом було зміщено Ніну Гаркаву. Тоді ОДОСП на кілька тижнів перетворилося на майданчик адміністративних «з’ясувань» між усуненим директором та новопризначеним керівником – Тарасом Гебурою. Врешті затяжний «армреслінг» закінчився не на користь останнього. У березні цього року, за рішенням суду, Ніна Гаркава повернулася у крісло директора, яке займає і сьогодні.
Засвоївши урок і вдруге опинившись біля стерна франківського спиртзаводу, Гаркава провела не лише кадрову зачистку  (протягом тижня був звільнений Тарас Гебура та ще кілька «його» людей), а й зважилась на ризикований крок – зміну одного з головних дистриб’юторів продукції. У жовтні ОДОСП розірвало співпрацю зі своїм партнером з 2007 року – фірмою «Галичинатабак» та змінило його на калуський торговий дім.
Нічого не віщувало біди, завод помалу готувався до найспекотнішого для нього сезону продажів — до новорічних і різдвяних свят. Та вже на початку листопада над підприємством  почали нависати хмари. Ніна Гаркава отримала тривожну звістку – екс-партнер «Галичинатабак» готується випустити власну горілку, причому теж «Княгинин». Згодом, за словами директора, з’ясувалося, що в період її відсторонення від справ заводу,  50% права на фірмовий торговий знак «Княгинина», в тому числі букву «Ф», було передано приватній фірмі «Самсон-ІФ», гендиректором якої є колишній керівник франківського ОДОСП та за сумісництвом засновниця «Галичинитабак» Любов Сухомлин.  
«Мені із власних джерел стало відомо, що виготовлена етикетка під маркою Княгинин, і на львівському заводі «Гетьман» готуються «лити» НАШ продукт! – розповідає Ніна Гаркава. – Ми відразу ж подали до суду, і 22 листопада отримали ухвалу, де суддя прямо написала: заборонити «Гетьману» та будь-яким іншим особам, крім Івано-Франківського ОДОСП, використовувати наші знаки для товарів і послуг. А сама ухвала про забезпечення позову «виконується негайно, її оскарження не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи», – цитує текст документа директор.   
Перша партія «клонованої» оковитої, датована 21-м листопада, переконує Ніна Гаркава, де-юре мала б стати останньою: згідно з ухвалою, львівський завод мав зупинити розлив наступного дня. Втім де-факто ситуація інша: Гаркава демонструє «ЗК» пляшку-двійник із датою розливу 24-го числа.    
«Якщо завод не припинив розлив 24 листопада, то, певно, є продукція, випущена ще пізніше», –  припускає керівник і додає: за її інформацією лише у грудні на «Гетьмані» планують розлити  300 тисяч чверткових пляшок «лжеКнягинина» та 125 тисяч півлітрових».
«Це великий обсяг. Щоб зрозуміти – це майже 40-50% наших обсягів виробництва, – продовжує керівник. – Це серйозний підрив економіки заводу. Вже не кажучи про те, що я не знаю, що у тих пляшках. Колектив знімає з себе за це відповідальність».
Крім того, свої міцні напої «Галичинатабак» відпускає місцевим підприємцям на гривню дешевше за спиртозаводські, що само собою більш привабливо для ритейлерів. Для франківського виробника така конкуренція у майбутньому загрожує втратою до 50% ринку реалізації і, відповідно, солідною прогалиною у бюджеті зі всіма наслідками.  
Оригінальніший                            за оригінал?
На «Галичинатабак» звинувачення на свою адресу відкидають. Директор підприємства Максим Сухомлин (син вже згаданої вище Любові Сухомлин) переконує: половину права власності на торговий знак франківський спиртзавод добровільно відчужив на користь «Галичинитабак» ще у 2010 році, а «великі очі» з цього приводу керівництво ОДОСП чомусь робить лише зараз.  
«Перед наданням у 2010 році 50% права власності на бренд була попередня домовленість між нами і заводом про розробку нових марок, – пояснює директор. – Ми це право отримали не просто так. Справа в тому, що усі ці марки розробляв не завод, а «Галичинатабак», і повністю за свій рахунок – у мене є всі квитанції. Завод просто «ліпив» вже все готове на продукцію».
Коли у вересні ОДОСП припинило співпрацю з фірмою «Галичинатабак», як з дистриб’ютором, «Галичинатабак» вирішив виготовляти власну горілку.
 «До того ж, крім ухвали суду від 22 листопада, є ще одна – від 29 листопада, яку вам на заводі чомусь не показали,  – продовжує Максим Сухомлин. – Зважаючи на те, що ОДОСП не є одноосібним власником торгового знаку (у березні цього року «Галичинатабак» продав свої права на бренд фірмі «Самсон-ІФ», гендиректор Любов Сухомлин – ред.), в ухвалі від 29 листопада суддя дійшла висновку, що «в заяві представника позивача щодо забезпечення позову слід відмовити, оскільки така заява є передчасною і не обґрунтованою». Інакше кажучи, суддя скасувала дію ухвали від 22 листопада, резюмує Максим Сухомлин.  
«Ви зрозумійте, люди купують «Княгинин» не тому, що це така «класна» горілка, а тому, що ми свого часу зробили її «класною» і впізнаваною, – впевнений керівник. –  Ми ж займалися розкруткою її як бренду. І чому це заводські торгові марки, якщо ми «від» і «до» розробляли їх за свій рахунок. Чому ми маємо комусь їх дарувати?».
Серед іншого, Максим Сухомлин наголошує: на першому місці завжди має бути споживач, і він повинен споживати якісний продукт. «Ви запитайте в покупців, яка сьогодні якість горілки у франківського заводу – я особисто чув багато скарг, – каже очільник «Галичинатабак». – Якісний «Княгинин» був ще у 2007 році, коли завойовувався ринок. На підприємстві в ті часи був інший технолог. Ми у горілці «Княгинин» відновили ту якість, за яку цю торгову марку поважають, і яка останнім часом зіпсувалася. Тож нехай покупець сам судить, який «Княгинин» йому купувати».

Розсудить покупець?
І справді, який? Відрізнити дві пляшки франківського і нефранківского «Княгинина» – досить важко. Інша форма тари, десь напис на етикетці під іншим кутом, десь трохи модифікований торговий знак, ото й усе. Любителі хильнути – ті так точно приглядатися не стануть. Та, зрештою, пересічному покупцеві все одно, якої форми на улюблену оковиту нагвинчена кришечка та чиї реквізити на звороті. Інша справа – що всередині. Якщо те, в якій тарі напій кращий, визначити можна принаймні на смак, то хто з них має більше право називатися «Княгинином»?.. Одна сторона – творець та штовхач, власне, бренду, інша – первинний та знаний його виробник. Звичайно, можна говорити, що конкуруючим підприємствам варто зійтися у вільному спарингу в ринкових умовах, але чи в однакових умовах будуть державне і приватне підприємство?
Місця на франківському алкогольному ринку вистачить далебі не усім. Втиснутися у щільну горілчану шеренгу на міських прилавках не так просто навіть бувалим. Переваги приватників очевидні: налагодженіша збутова політика, більші навички роботи з клієнтами, просування свого товару на ринку і так далі… Державний виробник, своєю чергою, має ширшу мережу фірмових магазинів. Але, звиклий працювати в дистильованих умовах, скоріше за все, програє підприємницькій «хватці» в умовах вільної конкуренції на нейтральній території. Чи правильно, якщо підприємство з багаторічними традиціями ось так просто підмінити?
На гадку приходить ще одна обставина: сьогодні, як і рік, і два, і три тому, у приватизації «Княгинина» не бракує зацікавлених суб’єктів, яким «лежачий» завод набагато більше до вподоби, ніж активно працюючий на державу. Свої інтереси в цьому, без сумніву, мають і попередні, і чинні керівники…
Як би там не було, останнє слово у цій заплутаній справі скаже суд.
Оксана ГЛУШКЕВИЧ

Переглядів: 503 | Додав: bond | Рейтинг: 3.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]