Справа для справжніх чоловіків
У Івано-Франківську вже третій рік працює школа батьківської компетентності. Між собою чоловіки її більш охоче називають клубом «Станіславський тато». Директором школи є лікар-педіатр, асистент кафедри дитячих хвороб ІФДМУ, молодий батько Василь Ходан.
На татуся потрібно вчитися
Ідея створити таку школу у пана Василя виникла ще п’ять років тому. Настільки нею захопився, що часом забував і про матеріальні обов’язки перед власною сім’єю. Втім з часом отримав підтримку від однодумців, і школа вже запрацювала повноцінно.Подібні організації у Європі не новинка. Приміром, у Щвеції, звідки й започаткували цю ідею, такі школи працюють вже 35 років.
Вагітність дружини, народження дитини нерідко стає справжнім стресом для молодого батька. Відповіді на найрізноманітніші питання — від фізіологічних, психологічних і до юридичних моментів — татусі отримають на заняттях тато-школи. Таких занять п’ять, проводять їх тренери-чоловіки — такі ж батьки. А ще є веселі суботи — відпочинок разом з дітьми на природі.
Школа працює раз на тиждень (щовівторка або щочетверга) з 18 до 20 години в Центрі відповідального батьківства «Криниця» при ОДКЛ на вул. Коновальця, 132, 2-й поверх.
Такі ж школи вже діють і в Косівському, Рожнятівському та Богородчанському районах.
На думку Василя Ходана, їхня школа в першу чергу ефективно запобігає розлученням молодих сімей та пропагує активну, гендерно збалансовану роль чоловіків у сімейному житті.
Робота тато-школи відбувається через навчання чоловіків у одній з груп молодих татусів. В групі збирається в середньому від 6 до 15 чоловіків, які або готуються стати батьками, або нещодавно ними стали. Є й багатодітні батьки. Вони, переважно, потребують юридичної консультації.
З групою працює один з консультантів тато-школи, що вже мають дітей. Всього слухачі тато-школи безкоштовно відвідують чотири заняття: "Мистецтво бути батьком", "Партнерські пологи як вони є", "Тато-практикум" та "Основи гармонійних відносин у родині". Крім того, вони можуть відвідати додатковий компонент, що складається з трьох занять: "Створення умов для творчого розвитку дітей молодшого віку", "Діагностика та корекція психоемоційних зв'язків у родині", "Юридичний порадник на щодень". В основу роботи тато-школи покладені групові заняття за принципом т.зв. чоловічого клубу.
За бажанням слухача зустрічі з консультантами тато-школи можуть бути й індивідуальними. По закінченню навчання кожен випускник тато-школи отримує сертифікат, який надає йому право брати участь у партнерських пологах.
Хто винен? Дружина
Як казав відомий персонаж Остап Бендер, статистика знає все. Ось, приміром, українська стверджує, що нинішні татусі у середньому приділяють дитині лише чотири хвилини своєї уваги на день.
– Коли моя дружина народить, сидітиму на роботі день і ніч, — заявив якось мій знайомий, у принципі, досить уважний і турботливий чоловік. — Так багато чоловіків чинять. Ну що мені вдома робити? Там мами з бабусями постійно крутитимуться, а я хіба можу чимось допомогти?
Ще Лев Толстой зізнавався, що терпіти не може немовлят, не уявляє, що з ними робити, й цікавитися своїми дітьми починав лише тоді, коли вони досягали більш-менш свідомого віку.
Визнаю: логіка в його словах була. Клопоти, пов’язані з появою вдома малюка, віддавна належали до компетенції жінок. Представниці старших поколінь всіляко опікувалися молодою породіллею, засипали порадами, ділилися досвідом. Водночас максимум, що залишалося новоспеченому татові, — «обмити» спадкоємця у компанії друзів і помилуватися зморщеним личком, що визирає з «конверта».
Для багатьох поколінь така ситуація була звичною. Та нинішня молодь не любить стереотипів. Вона переосмислює традиційні чоловічі й жіночі ролі, прагне партнерства, гнучкіших стосунків. Молода жінка — освічений, конкурентоспроможний працівник — переважно вже не сидить на шиї у чоловіка, а робить суттєвий внесок у сімейний бюджет. А чоловік виявляє більше інтересу до догляду за дітьми, їх виховання, намагається допомогти дружині.
Дедалі популярнішими стають «спільні» пологи. До речі, лікарі свідчать, що жінкам, які відчувають під час пологів підтримку чоловіка, потрібно менше знеболювальних препаратів… Однак, на жаль, найчастіше чоловік, особливо якщо він уперше готується стати батьком, навіть не уявляє, чим може допомогти коханій.
Чоловічі консультації
Безліч питань турбують молодого татуся. Які зміни відбуваються в організмі й характері дружини? Які небезпечні ситуації можуть виникнути під час вагітності і як на них реагувати? Як швидше отримати обіцяні 8,5 тис. грн. «на дитинку» і як найефективніше їх витратити? Які речі, харчування необхідні малюку в перші місяці життя? Як побудувати сексуальне життя під час вагітності і після пологів? Як переконати дружину, що вона, як і раніше, залишається привабливою і бажаною? А що робити, коли кохана з головою поринула в турботи про немовля, а чоловік відійшов у неї на друге місце? Та розпитати про це найчастіше нема кого. Батьки, діди, дядьки, друзі про такі речі зазвичай не розповідають. Та й запитати якось незручно: чоловікам, як правило, важко визнавати власну некомпетентність. Проте й безпорадним у критичній ситуації виявитися страшно…
У результаті майбутній тато замикається у собі, з головою поринає в роботу («Заробляючи гроші, я принесу більше користі, ніж без діла тиняючись удома») або інші заняття, фактично самоусуваючись від сімейного життя. Жінці ж здається, що чоловікові байдужі і вона сама, і їхня дитина. Вона починає шукати причини в собі («змарніла після пологів»), тривожиться, комплексує…
У молодої мами теж виникає чимало запитань. Та дістати відповіді на них їй набагато простіше. Те, що не розкажуть мама з бабусею, пояснять у жіночій консультації або на курсах майбутніх мам. Ділитися переживаннями жінкам легше. Чоловіка на таких курсах зустрінеш нечасто. Та й важко уявити, щоб він почав розповідати про свої проблеми у присутності дам…
– У тренерів «тато-шкіл» є свої секрети. Неабияку роль відіграє можливість неформального спілкування тренерів і членів групи, наприклад, у сауні за кухлем пива. Тренери спонукують чоловіків говорити зі своїми дружинами про те, що їх турбує: це сприяє потеплінню сімейних стосунків, -говорить пан Василь.
Він переконаний, що молоді «станіславські татусі» можуть спокійно взяти відпустку по догляду за дитиною, їм відомо все про дитяче харчування і державну допомогу, і якщо дружині знадобиться допомога, вони завжди готові її надати. Причому не йдеться про те, щоб чоловік «обабився» і взяв на себе функції дружини. Він просто знає, що з нею відбувається і як їй можна допомогти. Погодьтеся, окрім іншого, це неабияк підвищує самооцінку! І коли ти приходиш до «тато-школи» вже як компетентний тато «зі стажем», приводиш за руку своє дитинча і навчаєш розгублених, наляканих однолітків великого мистецтва батьківства, це справляє враження!
— Ми хочемо показати молоді приклад: що таке справжній чоловік, що таке гарний батько, — каже Володимир Марценюк. — Ми не хочемо, аби порядних чоловіків — розумних, роботящих, непитущих — вважали «лохами», а на «крутих» відморозків, які розмахують пістолетами, рівнялися. Ми не хочемо фемінізувати наших хлопців. Ми хочемо навчити їх думати, вибудовувати родинні стосунки, бути успішними чоловіками і справжніми, а не тільки біологічними батьками для своїх дітей.
У школі планують створити «чоловічу» анонімну консультацію. Адже чимало чоловіків соромиться відкрито запитати про свої проблеми. Але для цього ентузіастам потрібні хоча б невеликі кошти, а їх нема, як і нема наразі мецената в школі.
Однак, татусі не падають духом, пишуть гранди, організовують змагання, конкурси, проводять дозвілля сім’ями. Словом, роблять усе, аби якомога більше людей дізналося про «Станіславських татусів»
«Я цей конкурс маю щодень»
Нещодавно в Івано-Франківську вдруге визначили найкращого татуся Прикарпаття. Щоб перемогти у такому конкурсі, чоловіки повинні були виконувати завдання, які є щоденними для їхніх дружин. Наприклад – швидко одягнути підгузок, або приготувати смачний салат.
Взяти участь у конкурсі з усієї області зголосилося лише семеро татусів. Зате досвідчених, кажуть організатори: майже всі учасники – багатодітні.
Переміг – батько чотирьох дітей Максим Мурзов. Його старшій доньці – чотирнадцять, найменшим двійнятам – по три. Тому спеціально готуватися до змагань не довелося.
– Я такий конкурс маю кожен день дома, коли збираємося в садок, ідемо до школи. Якщо є можливість – роблю я, якщо ні – дружина. Дуже багато наша старша дочка допомагає, – говорить переможець конкурсу.
І дуже важливо, щоб все більше чоловіків з гордістю говорили: «Я щасливий, бо я справжній тато».
Олександра ЛІСКОНОГ
|
