Михайло СЕНЬКІВ,  депутат  Івано-Франківської міської ради,  фракція ВО «Свобода»

Герой посеред нас
Сьогодні про війну. Про неї читати важко. Але ще важче робиться, коли у списках загиблих чи поранених бачиш знайомі прізвища.
Днями натрапив на одне таке – Олег Сухарєв. Побачив фото пораненого бійця і пригадав, що з цим хлопцем довгий час були сусідами на вулиці Сорохтея. Також пригадав, що дещо скептично ставився до його поведінки – після повернення з армії в Олега з’явився мотоцикл. А нічні перегони з надривним ревінням двигунів не сказав би, що полюбляю. Одним словом, ні майбутнього «майданівця», ні тим більше захисника України в моєму уявленні про хлопця годі було розгледіти.
Аж раптом у соціальних мережах побачив повідомлення про важке поранення Олега Сухарєва. Про те, що він з травня був бійцем «Айдару», командиром одного з відділень. Брав участь у більшості бойових операцій добровольчого загону, серед яких звільнення Новоайдару і затримання 14 сепаратистів під час виборів 25 травня, звільнення міста Щастя, взяття блок-посту перед “Металістом”, взяття стратегічно важливих “висоток” та мостів, взяття 18 членів спецпідрозділу “Дон” тощо. Більше того, Олег з минулорічного листопада був на Майдані. Це зараз війна з Росією відсунула ті події на другий план. А насправді цей зимовий Майдан був не меншим випробуванням, ніж сьогоднішні події на Донбасі. І активна участь у ньому – також дуже багато про що говорить. Друзі пригадують, що в драматичні лютневі дні Олег разом з іншими хлопцями, перебравшись у міліцейську форму, дотепним маневром відібрали в міліції два водомети, які привезли на Майдан.
«Чорною» для бійця стала неділя 27 липня, коли його поранило внаслідок мінометного обстрілу. На блок-посту терористів біля Лутугіна Луганської області разом зі своїми вояками він прийняв бій, у якому загинули майже всі його побратими. Олег зазнав важких поранень, втративши на нозі та руці м’язи, а на руці отримав ще й важке ушкодження нерва та кістки. Потім по дорозі до шпиталю вже у вертольоті в хлопця двічі зупинялося серце. Лікарі рятували. У Києві вісім днів лежав у реанімації. З тіла витягнули 19 осколків. Попереду – довгий шлях реабілітації, дорогі операції з нарощування м’язів.
Тому традиційним є звертання до всіх небайдужих про допомогу коштами на картки:
Отримувач — Сухарєв Олег Ігорович
Грн, для фізичник осіб: КР: ПриватБанк 5168 7572 5606 9818
для юр. осіб: р/р 29244825509100, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570 (на лікування, благочинний внесок для Сухарєва О.І.)
USD (в доларах), ПриватБанк
Отримувач - Сухарєв Олег Ігорович (SUKHAREV OLEH)
К/р 4731 2171 0277 1399
Для юр. осіб: IBAN: UA263052990004731217102771399
ACCOUNT: 4731217102771399
BANK OF BENEFICIARY: PRIVATBANK, SWIFT CODE: PBANUA2X
INTERMEDIARY BANK: JP MORGAN CHASE BANK,
SWIFT CODE: CHASUS33
CORRESPONDENT ACCOUNT: 0011000080
Номер нареченої Олега (Мар`яна):  098-882-47-98
Насправді ця війна поділила нас, українців, на кілька груп. Тих, які зі зброєю в руках захищають Україну. Тих, які в тилу співпереживають і співдіють заради перемоги. Тих, кому байдуже. Тих, хто з різних мотивів працює на ворога. І постійно виникають сумніви, яка з останніх двох груп страшніша. Хто більше зло? Відверті зрадники чи сіра байдужа маса. Яка стріляє своїм «ігнором» у спину не гірше за сепаратистів. У кожного з нас своя відповідь на ці питання. У кожного з нас – своє бачення війни та своєї участі у ній. Єдине, що у нас спільне – це Україна. І відповідальність за тих, хто загинули за неї, хто отримав каліцтва та поранення. Хто пройшов, проходить чи буде проходити пекло донбаського фронту. Не будьмо байдужими!