Сергій Адамович, депутат Івано-Франківської облради
Час брати відповідальність на себе
Успішність країни, імовірно, залежить не лише від героїзму лідерів чи стрімких змін, а від порядних вчинків всіх нас. Бо, крім наявності в суспільстві лідерів з чітким розумінням того, що треба зробити, та прагненням використати владу як засіб прискорити зміни, а не збагатитися самим і утримати свій статус, має бути бажання суспільства зібрати всі сили й пожертвувати чимось заради розвитку. Інакше успіху, очевидно, не буде.
Так, у Грузії М.Саакашвілі здійснив неймовірні перетворення і країна досягла значних успіхів. Але не всі грузини готові були змінитися чи пожертвувати особистими інтересами заради закріплення позитивних змін. Десь не підтримали чи не проконтролювали уряд реформаторів, і як тільки склалися сприятливі обставини, стара влада повернулася. Не будемо вже згадувати про згортання позитивних наслідків Помаранчевої революції, що відбулися через байдужість українського суспільства.
Тобто наша держава досягне позитивних змін тільки тоді, коли кожен з нас буде готовий на вчинки заради громади. І навіть якщо двірник прибере одного дня прибудинкову територію краще, підприємець пожертвує кошти на гуманітарну акцію, а хтось з нас погодиться поставити свій підпис під соціальною ініціативою – це теж буде вчинок.
Натомість, коли ми будемо вголос критикувати владу, а на своєму робочому місці йти на порушення через особисту вигоду, то ладу в цій державі не буде ніколи.
Традиційно більшість українців хочуть боротися з правопорушеннями, але «чужими руками». «А можна зробити так, щоб моє прізвище не фігурувало в документах», – найчастіше чути від людей, що розповідають про якісь проблемні ситуації. А з ким тоді будувати Україну?
Однак є і позитивні винятки. Так, організували нещодавно мешканці вулиць Мазепи і Гординського в Івано-Франківську блокування вулиці Мазепи в період найбільшої автомобільної завантаженості, і зупинилося будівництво багатоповерхівки у безпосередній близькості від інших житлових будинків. А не було б цього волевиявлення людей, то владу, напевно, усе б влаштовувало і чиновники нічого б не зробили для зупинки будівництва.
Хотілося б, щоб описаний випадок не залишився поодиноким і громадяни цієї країни нарешті взяли на себе відповідальність за Українську державу. І щоб ми не лише в чинах прагнули бути, а й робили добрі вчинки.
|
