Микола Семенюк, депутат обласної ради
Започаткуймо свято «Волі»
Щоразу, коли ми, українці, постаємо перед вибором своєї історичної долі, то звертаємось до Т.Г. Шевченка, як до совісті нації.
Українцям всього світу відомо, що 9.03.2014 року буде відзначатись 200-річчя з дня народження Великого Кобзаря. Вже зараз розроблені відповідні заходи на загальнодержавному та обласних рівнях, і цей рік увійде в історію, за рішенням ЮНЕСКО, як рік Шевченка. Та далеко не кожен обізнаний з тим, що в біографії духовного вождя нації є надзвичайна подія – 22 квітня 1838 року – день визволення його з кріпацтва. Пригадаю, що Карл Брюллов намалював портрет Василя Жуковського – вихователя спадкоємця престолу, і портрет розіграли в лотереї, у котрій взяла участь царська родина. Пан погодився відпустити кріпака Шевченка за великі гроші – 2500 рублів. Розіграна була лотерея саме 22 квітня 1838 року, а 25 квітня цього ж року Т.Г. Шевченко отримав відпускну.
22 квітня 2013 року виповниться 175 років з дня цієї епохальної дати в біографії Т.Г. Шевченка. Тож пропоную започаткувати в цьому році у славному місті Франковому свято «Волі». Вважаю, на 22-му році незалежності, напередодні 200-річчя з дня народження Шевченка, воно сколихне свідомість не лише галичан, а й всіх українців.
У свій час Тарас Шевченко застерігав:
«Страшно впасти у кайдани,
Умирать в неволі.
А ще гірше – спати, спати.
І спати на волі»
(«Минають дні, минають ночі» Т.Г. Шевченко)
Сподіваюсь, що це свято з часом набере статусу загальнодержавного і в святошному календарі як українського народу, так і Української держави, знайде своє місце.
Тому звертаюсь до всіх галичан, кому дорогий світлий образ нашого Пророка, створити оргкомітет з підготовки свята і належним чином вшанувати цей день. Керівництво щодо підготовки та проведення свята, певен, візьме на себе обласне товариство «Просвіта» імені Т.Г. Шевченка та обласна Спілка письменників (п. С. Волковецький та Є.Баран). Це наш обов’язок перед духовним вождем і новозавітним Месією, яким був і навіки залишиться для всіх нас, в Україні сутніх, та для всіх українців в цілому світі Т.Г. Шевченко.
Господь дав Т.Г. Шевченку сил Прометеєвих і послав нам його для того, щоб він міг сказати своєму народові: «Та підведися ж, нарешті, з колін! Ти ж – народ! Ти на своїй землі!». Віще Шевченкове: «Підведися з колін – і йди!» – було не тільки мовлено, а й почуто. На шляху до омріяної волі були і слабкодухі, які в розпачі кидалися назад, до надійних рабських ланцюгів та холуйських мисок із запахом імперського (московського) «борщу». Але їхніх пересторог вже ніхто не слухав. Кайдани розкуто. Ланцюги відкинуто. А над землею предків – саме цьому народові відведеної, кров’ю цього народу политою, кращими синами і дочками цього народу оспіваною і оплаканою землею – вже непорушно височить осяйна постать Вождя і Генія, Мученика і Пророка – великого Кобзаря. Того єдиного, хто, зрештою, потрібен на цій землі всім партіям і рухам, усім класам і релігіям. Того єдиного, хто здатний нагадати нам, українцям, що всі ми – діти землі української.
Так будьмо усіма своїми помислами, вчинками, зрештою – всім своїм життям гідними спадкоємцями такого Пророка.
Вважаю, що буде не зайве пригадати всім нам, що Т.Г. Шевченко по праву займає перше місце в світі за кількістю зведених монументальних архітектурних споруд (пам’ятники, бюсти, барельєфи, меморіальні дошки і т.д.). Причому зведені вони на всіх континентах, а в Україні – в усіх обласних центрах та багатьох містах. Зокрема, на Прикарпатті 170 – найбільше в Україні.
Тож до справи, шановні, і поможи нам Господь у нашому святому починанні!
|
