Замість випускного вальсу – траурний марш
Білі банти, незабудки на шкільних формах, прощання зі школою, напутні побажання батьків та вчителів, останній дзвоник… Якби знала тоді 11-класниця Надійка, що цей день стане останнім у її житті.
27 травня у Старунській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Богородчанського району відбулось традиційне прощальне свято з випускниками. Після звичної програми «вірші-пісні-побажання», одинадцятикласники розбрелись святкувати закінчення школи.
А на завтра, 28 травня, був організований випускний вечір. Вже підібрані сукні і костюми, замовлені перукарі і візажисти, закуплена продукція і випивка для бенкету… Позаду – одинадцять нелегких учнівських років. Попереду – рожеві мрії і амбіції.
Компанія з шести учнів зібралась відзначити вступ на самостійну життєву дорогу. Погода чудова, настрій ще кращий. Помандрували на озера, які знаходяться поруч із селом Старуня. На пікніку витала легка і приємна атмосфера: згадували учнівські «приколи», кумедні історії з вчителями, ділились планами про майбутнє. Через деякий час друзі побачили, що чомусь довго немає поряд Надійки. Кинулись шукати, але окрім сукні на березі озера не знайшли нічого. Однокласники зрозуміли – Надійка, яка ніколи не вміла добре плавати, потонула.
Хоронили сімнадцятирічну Надійку в неділю. На похорони прийшли не лише всі учні, вчителі і односельчани з Старуні, а й з цілого району. Всі несли квіти, вінки, співчуття батькам і вчителям. Адже Надійка була улюбленицею не тільки цілої родини, а й школи. Добра, привітна, чуйна дівчина дружила з усіма, допомагала однокласникам у навчанні, батькам по хазяйству…
Подруга Ольга каже, що Надія мріяла завжди стати психологом, їй легко вдавалось ввійти у контакт з людьми, вміла поспівчувати, порадити, підтримати. Вчителі ж пропонували їй вступити на перекладача англійської мови, адже з цього предмета вона мала найвищі оцінки. А ще – писала прекрасні вірші і красиву прозу. І були у них лише світлі й життєрадісні мотиви…
Мар’яна РИНДИЧ
|
