Події на сході України
як результат психологічної та світоглядної кризи  
Про дійсні причини кризи на сході України політики мовчать, точніше дещо приховують. Про це «дещо» ми й будемо говорити. Політична ситуація на сході України – це лише зовнішня оболонка психологічної й світоглядної кризи, а також криза ідентичності. Певна частина населення сходу України не може дати відповідь на запитання – хто вони є: українці, росіяни, євреї чи може «простые советские люди». Частина малоросів орієнтуються на Росію, а певна частина росіян уважають себе українцями. Отже, втрачена ідентичність. Маємо Вавілонське стовпотворіння, яке є результатом минулої й теперішньої політики Росії, а також відсутністю державної ідеології, зорієнтованої на формування української політичної нації.  
У частини мешканців Донбасу досі панує уявлення: «Донбасс порожняк не гонит», яке, на наш погляд, є формою психологічного захисту від реальної самооцінки. Безумовно, Донбас умів працювати, був робочими руками комуністичної партії, тому в минулі часи мав заслужену славу.
Після отримання незалежності умови змінилися. Людина сходу України виявилася нездатною адаптуватися до нової реальності: здійснити професійну переорієнтацію, витримувати суперечності й психологічну напругу, мислити відповідно до нових умов життя, тобто опинилася неспроможною бути повноцінним суб’єктом діяльності. Місцева влада теж виявилася нездатною бути цим суб’єктом. Вона сподівалася, що можна розвивати економіку без її структурної перебудови. Своєю бездіяльністю вона протягом 20 років консервувала розвиток Донбасу. На рівні наукової й суспільної свідомості ці причини до цього часу неусвідомлено. Утім, мешканці Донбасу продовжують орієнтуватися на тих політиків, які їх привели до кризового стану. На підсвідомому рівні ці речі породили певну тривогу й страх, що вилилося в бездумний бунт. Люди пішли за морально здеградованими політиками-сепаратистами.
У душах східняків лежить страх перед власною нездатністю бути повноцінними суб’єктами діяльності й громадянами в нових умовах. Безумовно, шлях в Європу передбачає автоматичне зростання вимог до себе: своїх умінь, знань, рівня мислення й спонукань до діяльності. Донбас відчував свою інтелектуальну й психологічну неготовність до нових умов життя. Утім, як людина Центральної, Західної, Північної й навіть Південної України виявилася більш підготовленою, бо має більш високий духовний й моральний потенціал. Спеціально зазначимо, що ця деморалізованість  є результатом комуністичної пропаганди й російської інформаційної війни.
Криза сходу України вочевидь говорить, що матеріальне без духовного ніщо. Людина, що втрачає світоглядну орієнтацію, перетворюється в легку здобич різних політиків, сепаратистів, терористів. Теперішня криза – це доказ того, що на сході України відсутня критична маса особистостей, здатних діяти в інтересах цілого, й переважає маса людей, які не виходять за межі безпосередніх потреб. Отже, дійсною причиною кризи на сході України є нездатність еліти бути суб’єктом діяльності в нових умовах. Події на Донбасі – це інтелектуально-психологічна й геополітична криза місцевої еліти.
Теперішня криза – це також результат бездіяльності школи й вищої зокрема, а саме «двійка» за освітню й виховну діяльність усім національним університетам Донбасу. Якщо молодь заходу, центру й півночі  України була органічною частиною Революції гідності, то для молоді сходу характерні такі ж самі фобії, що й для їхніх батьків.  
Донбас сьогодні перш за все потребує психологічної й духовної підтримки й допомоги. Він наляканий. Йому до цього часу не зрозумілі ідеали Революції гідності: особистісне вільне життя без хабарів на основі власної якісної праці. Донбас став жити під гаслами: хай буде брехня, деградація, аби хоча щось було на столі. Подібна орієнтація приведе до того, що схід України перетвориться у Придністров’я.
Донбас «погнал порожняк», коли «повівся» на обіцянки ПР і дружно проголосував за колишнього Президента. Громадяни сходу України до цього часу не усвідомили, що в політиці не можна користуватися поняттями «свій» і «чужий». У політиці, як і в стосунках між людьми, пріоритет має належати моралі й закону. Донбас має сьогодні зрозуміти: хто втрачає мораль й здатність бути суб’єктом власної діяльності, той втрачає й хліб. Там, де відновлюється право, мораль, дух, – туди приходять й інвестиції. Львів сьогодні – найпривабливіше місто України для іноземних інвесторів, Київ на п’ятому, а Луганськ – на двадцять четвертому. Ось вам результат відновлення морально-духовного потенціалу.
Криза висвітлила слабкі місця теперішньої влади, а вчорашньої опозиції: відсутність державної ідеології й відповідної ідеологічної роботи в масах, а також брак в їхніх лавах професійних ідеологів, здатних до такої діяльності. Загальним гаслом опозиції було «Геть»! щодо колишньої влади. Опозиція за допомогою національно-свідомих людей – особистостей – отримала те, що хотіла – владу. А що далі? Де державна ідеологія, яка б об’єднала представників усіх етносів й релігійних конфесій і створила єдину політичну націю? Влада не залучила до процесу управління у центрі й на сході України, зокрема, фахівців, здатних до державницького мислення. І цим скористалися антиукраїнські сили.
Завдання для майбутньої влади: розробити державну ідеологію, що стосувалася не лише мовної політики, а гуманітарної сфери узагалі. Сформулюємо основні положення ідеології персоналізму.
1. Кожна людина як громадянин України може реалізувати свої інтелектуально-психологічні можливості на одному з чотирьох рівнів — як особа залежна (спонукується безпосередніми потребами), посередня (мотивується власною вигодою й владою), як особистість (спонукується інтересом суспільства) і як яскрава індивідуальність — геній (керується ідеалом).
2. Посттоталітарний стан українського соціуму спричинив істотну перевагу в нинішній державній владі людей повною мірою залежних.
3. Громадянське суспільство може бути розбудоване лише за умов пріоритету особистостей.
4. Пріоритет особистості над посередністю означає пріоритет толерантності у всіх сферах громадського життя, максимальне взаєморозуміння між державою й громадянським суспільством, колегіальне прийняття рішень, взаємна повага до всіх етносів та вірян усіх конфесій.
5. Ідеологія персоналізму задовольняє потреби народних мас, бо вказує, з однієї сторони, шлях подолання рабської, пострадянської свідомості, а з іншої – володарювання посередньої людини, яка цинічно продовжує маніпулювати свідомістю частини українського суспільства.
Громадянам сходу України варто усвідомити, що сьогодні не має простих засобів розв’язання кризи. Федералізація – це продовження  розподілу громадян  України на «своїх» й «чужих», «потрібних» й «зайвих», «друзів» й «ворогів». Це шлях знеособлення кожного із нас, шлях до нового витка маніпуляцій.
Україна знову опинилася в ситуації історичного вибору. Для розв’язання кризи на сході України влада має дати певні гарантії  й чітко сказати, що Донбас не буде полишений на призволяще, що сюди прийдуть інвестиції й буде надана гуманітарна допомога. Але громадяни сходу України мають усвідомити, що вони мусять підтримувати не популістів, а тим більше політиків, пов’язаних із сепаратизмом, а обирати діячів, здатних діяти в інтересах цілого суспільства з урахуванням економічних, політичних, соціальних, культурних, мовних і духовних проблем.
Пропонуємо ряд положень для осмислення електорату Донбасу й політикам усіх рівнів. По-перше, розв’язувати подібні кризи здатні лише діячі особистісного рівня розвитку, що спонукуються інтересом України як єдиної соборної держави. По-друге, політики, що роздмухали цю кризу, мають піти на «відпочинок», бо вони лише використовують ситуацію для власної вигоди і є індивідами посереднього рівня розвитку. По-третє, орієнтуватися на дострокові перевибори в обласні, місцеві ради Луганської й Донецької областей.
Шановні земляки! Давайте робити висновки з сучасної історії. Що сталося із Абхазією й Придністров’ям, коли вони підтримали сепаратистів? Сьогодні там повний хаос. Треба набратися волі, мужності й іти уперед. Ставайте суб’єктами діяльності: своєю працею творіть умови для власного розвитку. Позаду Абхазія й Придністров’я.
Володимир САБАДУХА, канд. філос. наук, доцент Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля;
Сергій НЕТЬОСОВ,   канд. пед. наук,  «Відмінник освіти України»;
Олексій БІДА,  Громадський сектор Луганська, спеціально для  «Західного кур’єра».