(Не) остання барикада?
Як це не прикро, але, здається, шансів вийти з кризи мирно не залишилося. Люди на Майдані, підігріті закликами політиків, відступати не збираються. Віктор Янукович на поступки не іде. Нетривале перемир’я зі звільненням з-під варти протестувальників, з одного боку, та адміністративних будівель, з іншого – переросло в чергове протистояння. «Мирний наступ» майданівців під Верховну Раду, де за наполяганням опозиційних фракцій мало відбутися голосування за повернення до Конституції 2004 року, обернувся кривавою бійнею. Кількість жертв (убитих, поранених) з кожною хвилиною зростає.
З другої половини вівторка силовики намагаються зачистити київський Майдан. Як відповідь – по областях, здебільшого західних, оголошено повну мобілізацію на Київ. В Івано-Франківську, як і у Львові та Тернополі, під натиском протестувальників здалися не лише обласна державна адміністрація, а й обласна прокуратура, управління МВС та СБУ.
На переконання опозиціонерів, зупинити кровопролиття все ще може Верховна Рада, якщо проголосує за Конституцію-2004, тобто за повернення до парламентсько-президентської форми правління. Втім, здається, і це протистояння не зупинить. Цікава ситуація: Юлія Тимошенко в останньому інтерв’ю тижневику «Дзеркало тижня» на запитання «Чи вважаєте ви зміни до Конституції полем для досягнення компромісу?» відповідає: Ні, я категорично так не вважаю. В цій конкретній ситуації змін до Конституції вносити не можна…». (Інтерв’ю Юлії Тимошенко з-за грат читайте на 5 сторінці «ЗК»). Трійка ж лідерів наполягає на змінах, завідомо знаючи результат. Отже, справжня мета ініціатив опозиції – повне усунення Віктора Януковича від влади на хвилі протестів. Президент же ж складати повноваження до 2015 року не збирається, наполягаючи на виборах, які повинні відбутися у визначений законом час.
Видається на те, що про людей (і тих, хто в камуфляжах протестантів, і тих, хто в камуфляжах «Беркуту») особливо ніхто і не думає. Обидві сторони протистояння готові покласти на вівтар чинної, чи майбутньої влади десятки (якщо не сотні) людських жертв.
А тим часом Європейський Союз та США в черговий раз «глибоко стурбовані». Вони, як і Росія, не соромляться втручатися у внутрішні справи України, але не роблять нічого, аби стабілізувати ситуацію в державі: або ж введенням санкцій проти «яструбів», або ж наданням економічної допомоги для виходу нашої держави з економічної ями. З цього приводу дуже влучним є звернення екс-міністра закордонних справ України Володимира Огризка до політиків країн ЄС та США, в якому зокрема мовиться: «Чому ви досі не вводите, бодай, адресних санкцій проти тих, хто віддавав накази бити дітей, приймати диктаторські закони, стріляти у мирних демонстрантів, хапати на вулицях і катувати тих, хто виступає за європейські цінності в Україні? Чи, може, у вас уже інші цінності? Чи, може, ви вже досягли підкилимних домовленостей з Москвою про її протекторат над Україною? Якщо так, знайте: нічого не вийде. Натомість ви отримаєте в Європі таке джерело небезпеки, на фоні якого колишня Югославія здаватиметься дитячими пустощами. Ви ще не знаєте українців! Тоді матимете два результати: реальний крах європейської ідеї та нову жахливу східноазійську імперію, яка у підсумку поглине і вас».
В нинішній ситуації хтось би мав бути розумніший, а поступка мала б оцінюватися не як слабкість, а відповідальність. Якщо це Віктор Янукович, то він мав би оголосити дочасні президентські та парламентські вибори. Якщо це опозиція, то мала б перевести вуличні протистояння у передвиборчі програми і вийти на 2015 рік з одним узгодженим кандидатом у президенти. Але, очевидно, ні першого, ні другого не буде…
Антін ТИМУРА
|
