Субкультура на дорозі
Мандри автостопом підкорили світ
Чимало
водіїв запевняють: за останні роки неабияк розвинувся автостоп.Як
тільки про нього не відгукуються: спорт, туризм, жебрацтво, екстрим...
Аби краще зрозуміти відчайдухів-стоперів, довелося зазирнути у їхній
світ.
Захоплення вільними подорожами в «професійних»
автостопників починалося по-різному: хтось посперечався, комусь
бракувало коштів на квитки, дехто задумав написати пригодницьку книгу,
іншим кортіло розвіяти буденну нудьгу, а хтось узагалі зважився на
соціальний експеримент – жити без грошей.
Чимало стоперів мандрують
багато років поспіль. Під час цих довготривалих поїздок нерідко живуть
на соціальну допомогу (маються на увазі жителі Західної Європи, адже
тамтешні виплати цілком можуть покрити всі необхідні затрати стопника);
хтось заощаджував, аби реалізувати давню мрію та побачити світ; інші
«виживають» за рахунок невеличких підробітків під час мандрів; маса
стоперів заробляє гроші в інтернеті; й зрештою, безліч багатіїв
відмовляються від комфортабельних курортів на користь автостопу.
Прихильники
автостопу об’єднуються в спільноти по всьому світу. Одним із
найвідоміших є російський клуб «Академия Вольных Путешествий»,
заснований ще в 1995 році. «АВП» часто організовує не лише експедиції в
різні куточки планети, але й змагання: хто перший дістанеться автостопом
до певного міста. Однак участь у такому дійстві беруть зовсім не заради
виграшу, справа в азарті й підтримці власного авторитету серед
стоперів.
Схожий захід влаштовує і Hitchwiki – міжнародний вебсайт з
корисною інформацією для стопників. Кілька разів на рік цей клуб
ініціює інтернаціональні квести. Забава триває біля двох тижнів, а
участь у ній коштує близько трьох десятків євро.
Внутрішній кодекс
Як
і кожна спільнота, любителі автостопу мають свої «неписані» правила.
Перш за все, це жест, яким вони спиняють автівки: витягнута рука з
піднятим великим пальцем. Що має слугувати сигналом для водіїв: цей
мандрівник розраховує на безкоштовну поїздку.
Важлива умова під час автостопу – не перебувати в стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння.
Інша
неофіційна норма: сів у машину – розмовляй з водієм, розважай його
цікавими історіями тощо. Особливо, якщо це нічний вояж, – щоб не
заснути. Часто саме це і є основною мотивацією для драйвера, котрий
підвозить стопера.
Варто згадати і про налагоджену колаборацію з
далекобійниками. Нерідко стопер телефонує вже знайомому далекобійнику, і
той, незалежно від свого місця перебування, зв’язується по рації з
колегами, котрі найближче до мандрівника і можуть його підвезти у
потрібному напрямку.
Серед стопників існує і певна ієрархія, яка
визначається стажем, себто «екватором» – приблизно 40 тис. км. Якщо ти
проїхав цю відстань, то удостоюєшся високого статусу.
Можна ще
багато розповідати й про інші догми на дорозі, але всі вони є досить
відносними та індивідуальними для кожного. Приміром, стоперка Аня каже,
що не дотримується жодних правил, головне – виходити на дорогу з чистим
серцем i вiрою в людей.
Інструкція для новачків
Оптимальна компанія для автостопу – чоловік та жінка, такій парі найчастіше спиняються.
Артем
та Олена, місцеві стопери, котрі об’їздили пів-Європи, запевняють:
найперше необхідно ретельно продумати майбутній маршрут. При цьому
звичайної карти не достатньо. Варто послуговуватися і вже вищезгаданим
он-лайн ресурсом Hitchwiki, адже це своєрідна Вікіпедія для стоперів:
тут і детально описані всі найзручніші маршрути для автостопу, й
особливості кожної країни. Ще одна порада – не планувати подолати
більше, ніж 500 км на день.
Про нічліг можна домовитися за допомогою
міжнародного сайту для мандрівників – Cauchsurfing. Якщо ж хочете спати
в наметі, подбайте, аби він якомога менше впадав в око. Стопер Андрій
застерігає від можливих непрошених гостей. Мало того, має значення і
країна, де ви перебуваєте. Приміром, у Норвегії можна ставити намет і
посеред столичного парку, в той час, як у Франції це заборонено по цілій
її території, навіть у дикому полі. Тож іноді доводиться майстерно
ховатися.
Успіх автостопу залежить від правильно вибраного місця –
людина повинна бути помітною ще здалеку. Найкраще – це перехрестя,
заправка чи виїзд із міста. Категорично не рекомендується стопити на
мостах, підйомах і спусках. Автівки там не спиняться. А в Західній
Європі забороняється стояти і на автобанах – попри те, що вас ніхто не
підвезе, та ще й штраф можна отримати.
До речі, як зазначають більшість стопщиків, спиняються здебільшого водії-чоловіки, і часто це теж колишні любителі автостопу.
До
обов’язкового набору стопера (особливо за кордоном) мають входити
картонна табличка і маркер, аби вказувати пункт, до якого прямуєш. Усі
решта практичні поради можна знайти на сайті спільноти «Академия Вольных
Путешествий».
Існує серед стоперів і містика, тобто «прокляті»
місця для зупинки водіїв. Іванофранківець Назар, котрий об’їздив
автостопом майже всю Україну, застерігає від містечка Гайсин на
Вінничині та подальшої дороги на Умань протяжністю 70 км. Про цю
«нещасливу» територію юнак уже чув неодноразово, а згодом і сам
переконався. Тамтешній рух начебто жвавий, і перешкод нема, однак жодне
авто не спиняється. Тож краще відразу сісти на автобус.
Навколо світу
Мандри
автостопом в Україні та за кордоном дещо відрізняються, особливо в
Західній Європі. Приміром, якщо наш водій погоджується підвезти «за
скільки дасте», то іноземець сприйме плату як особисту образу.
Далекобійнику взагалі заборонено везти пасажира, якщо це не його
напарник.
А на вебсайті Hitchwiki в описі про Україну вказано:
основною проблемою для іноземця-стопера буде те, що рідко хто з місцевих
жителів розмовляє англійською.
Лінгвістичні знання можуть стати
перепоною і в інших країнах. Приміром, в Азії легко спинити авто, але не
відомо, куди ви заїдете, адже більшість людей не розуміють англійську.
Стоперка Настя каже, що була вражена в Болгарії та Румунії – англійською
мовою розмовляють навіть маленькі діти. І так у всій Західній Європі,
окрім Франції та Іспанії, часто там принципово відмовляються
спілкуватися англійською.
Стопер Андрій, довго подорожуючи Азією,
розповідає, що китайські водії зупиняються без проблем, але здебільшого
вони чомусь переконані, начебто у мандрівника трапилася якась біда, тому
відразу везуть до міліції, лікарні чи вокзалу. У Монголії «білу» людину
вважають «ходячим гаманцем», тому часто за автостоп хочуть грошей. Хоча
Андрій наголошує на особливому, вельми толерантному ставленні до
іноземців у цій країні.
У Росії стопери радять не зачіпати політичні
теми – може закінчитися конфліктом. А на Кавказі та в Туреччині –
просто рай для автостопу, адже тут усі керуються неписаним законом: для
гостя – все найкраще! Однак у Туреччині жінкам не радять стопити на
одинці.
Чому автостоп?
На це запитання любителі
автостопу відповідали по-різному: «Так ти потрапляєш у саме серце
країни», «Я шукаю і випробовую себе в дорозі», «Ніколи не знаєш, в яку
машину сядеш і з ким познайомишся», «Це дає вiдчуття свободи i вiру в
те, що більшість людей добрi»… Але у всіх без винятку стоперів при цьому
починали дивно виблискувати очі, навсібіч іскрився шалений запал й
інтригувала таємнича усмішка.
Наталя МОСТОВА
До теми
Світовий рекорд по загальній відстані пересування автостопом належить росіянину Олексію Ворову і становить понад 1 100 000 км.
Словник стопера
• Вписка – тимчасова зупинка на нічліг у домі місцевого жителя.
• Ельба – масштабне зібрання стоперів.
• Драйвер (від англ. driver – водій) – водій автомобіля.
• Таксист – водій, який погоджується підвезти лише за гроші.
•
Тюлень – обиватель, котрий просто хоче під’їхати до своєї дачі, села
тощо і становить конкуренцію автостопнику на околицях населених пунктів.
Тюленем називається за підняту, розслаблену, як ласта, руку.
|
