Вас (не) почують
«ЗК» провів власний експеримент, як працюють «гарячі лінії» в держустановах
«Гарячою лінією», всеукраїнською чи регіональною, сьогодні може похвалитися чи не кожен державний відомчий орган. Таке спеціалізоване формування, запозичене у європейців, в українських держструктурах почало з’являтися ще з десять років тому. В ідеалі мета його створення – «живий» діалог влади з громадянами, можливість кожного пересічного українця зателефонувати та отримати оперативну відповідь на хвилююче питання. Але, як відомо, хороші наміри та їх реалізація – не завжди одне і те саме.
Отож, куди і з якого приводу органи влади радять телефонувати іванофранківцям, та яка вірогідність того, що на іншому кінці дроту вас почують – з’ясовував «ЗК».
«Гарячі-холодні»
Номери «гарячих» телефонів вказуються, як правило, або на інтернет-сайтах установ, або у засобах масової інформації. Оскільки чіткого визначення, що таке «гаряча лінія» чи то «лінія довіри» в українському законодавстві немає, то кожен орган називає її так, як забажає.
Щодо всеукраїнських ліній, що починаються з 0-800, то це задоволення дороге, адже, згідно з умовами, власник такого телефону повинен оплачувати усі вхідні дзвінки, у тому числі і міжміські. Таку послугу, зазвичай, можуть собі дозволити лише централізовані «потужні» структури. Яка саме вартість всеукраїнського телефонного сервісу, сказати точно не змогли навіть експерти місцевої філії «Укртелекому», адже замовляють послугу вкрай рідко і, як правило, лише у столиці. Але по кишені б’є не так відкриття, як подальше користування та утримання лінії у статусі «гарячої».
Регіональні «лінії довіри» – це, як правило, звичайні стаціонарні телефони, зрідка багатоканальні, де розмови тарифікуються, як звичайні дзвінки.
Алло, алло…
«ЗК» вирішив провести власний експеримент та зателефонувати на «лінії довіри», що зазначені на сайтах місцевих держустанов, аби з’ясувати, наскільки доступним для звичайного іванофранківця є зв’язок із органами влади.
Отож, прикарпатські податківці дзвінки громадян приймають за трьома телефонами, щоправда, з них в Івано-Франківську лише один – «Довідкова служба Центру обслуговування платників податків» (15-07). Інші дві лінії всеукраїнські: цілодобова «Пульс податкової» (044) 284-00-07) та «Лінія Інформаційно-довідкового департаменту» (0-800-501-007).
Під час експерименту нашому кореспонденту додзвонитися не вдалося на жоден з податкових телефонів – всеукраїнські лінії були постійно зайняті, і дзвінок автоматично анульовувався, а на регіональній ніхто не піднімав слухавку.
Прокуратура області у своєму розпорядженні має одну всеукраїнську «гарячу лінію» (0-800-507-001) та дві обласних: для виявлення неправомірних дій з боку працівників органів прокуратури регіону (75-24-21) та антикорупційну для підприємців (75-02-06). При спробах здійснити дзвінок, як і у попередньому випадку, всеукраїнська лінія відповідала тільки короткими гудками, а із двох локальних озвалися лише за телефоном для виявлення неправомірних дій.
В обласному управлінні МВС оперують також трьома телефонами - у черговій частині УМВС в області (50-85-40), в управлінні ДАІ (3-05-73), а також у відділі документального забезпечення роботи (50-85-07). Проте де-факто «гарячі» – лише дві, адже відділ документального забезпечення у зв’язку з утворенням нового міністерства сьогодні реорганізовують, отже і тамтешній телефон дзвінків не приймає. Таким чином із двох цілодобових «ліній довіри» додзвонитися вдалося тільки на одну – у Державтоінспекції. Телефон у черговій частині вперто мовчав.
Державна служба юстиції в Івано-Франківській області на офіційному веб-сайті закликає громадян телефонувати аж на сім «гарячих» телефонних ліній: з питань запобігання проявів корупції (75-06-73), роботи державної виконавчої служби (75-10-77), відділу державної реєстрації актів цивільного стану (55-21-75), нотаріату (75-06-77) та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (55-23-99), безоплатну правову допомогу (3-00-69) та постійно діючу «гарячу» лінію з питань роботи управління (55-24-63).
Отже, телефонуючи на антикорупційну лінію, ми потрапили у відділ кадрів, а на безоплатну правову допомогу – у відділ з питань банкрутства. У виконавчій службі та нотаріаті слухавку не піднімали. Відповіли на дзвінок лише у відділі РАЦС та відділі реєстрації речових прав на нерухоме майно. Оператор на «гарячій лінії» з питань роботи управління теж відгукнулась.
У Державній митній службі та Державній прикордонній службі працюють лише всеукраїнські телефони довіри, які, зате, є цілодобовими: (044) 247-27-19 – митниця та (044) 527-63-63 – прикордонники. Додзвонитися не вдалося знову ж таки на жодну з ліній – обидві були постійно зайнятими.
У Державній міграційній службі на локальній «гарячій» лінії (55-31-12) не відповіли, а всеукраїнська – (044) 383-76-26 – традиційно виявилася цілком «холодною».
У чому проблема?
«Якщо на «гарячу лінію» неможливо додзвонитися, то тут існує два варіанти, – розповідає директор Івано-Франківської філії «Укртелекому» Петро Романів. – Оператори або самі не хочуть, аби їх «тривожили», і навмисне перешкоджають дзвінкам, або лінії справді перевантажені. Якщо перше питання стосується загалом професіоналізму та совісті працівника, то його можна вирішити шляхом перевірок чи регулярного моніторингу. А інше, технічне, – за допомогою підключення багатоканального телефону чи просто збільшення штату операторів. Але це додаткові витрати».
Скаржимося головному зв’язківцю області, що у своєму експерименті нам не вдалося додзвонитися на жодну з всеукраїнських ліній, отож, можливо, проблема у якості послуги? Проте коли разом з Петром Романівим телефонуємо на «гарячу лінію» «Укртелекому» (0-800-506-800) - без проблем з’єднуємося з оператором з першого разу.
Такий стан речей примушує мимохідь задуматися: кому все ж таки потрібні «гарячі лінії» – громадянам чи чиновникам, аби поставити у своїх звітах чергову «галочку»? Як би там не було, але поки що можемо констатувати, що якість «діалогу» держустанов з народом, особливо на державному рівні, залишає бажати кращого.
Оксана ГЛУШКЕВИЧ
|
