Газова незалежність,
чи Сланці для американців?
Вперше про сланцевий газ в Україні заговорили у 2010 році. Саме тоді уряд видав ліцензії на оцінку покладів сланцевих порід на території держави двом світовим нафтогазовим гігантам – компаніям «Chevron» та «Shell». У квітні 2012 року Кабінет Міністрів оголосив тендер на розвідку родовищ, а вже за місяць, у травні, затвердив переможцями конкурсу на укладення угоди про розділ продукції компанію «Shell» щодо Юзівської газової площі (Донецька та Харківська області) та «Chevron» – щодо Олеської площі (Івано-Франківська та Львівська області).
Тоді йшлося про те, що обидві угоди мають бути підписані вже в грудні того ж таки 2012-го, але не так сталося як гадалося, і поки що угоду українській владі вдалося укласти лише з однією компанією – «Shell». Причина – обласні ради Івано-Франківська та Львова, де більшість мають опозиціонери від ВО «Свобода», на відміну від органів місцевої влади Харкова та Донецька, не дозволили видобуток сланцевого газу на території своїх регіонів. Отож, чому «Свобода» – проти, які екологічні ризики вбачають у «нетрадиційному» паливі місцеві науковці та екологи та що з цього приводу кажуть самі інвестори?
Перспектива не без «якщо»
Поклади сланцевого газу в цілому по Україні оцінюються приблизно у 7-9 трильйонів кубічних метрів газу, причому на Юзівській площі – 4-5 трлн., а на Олеській трохи менше – 3-4 трлн.
«Ця кількість газу, якщо додати до неї газ-метан, який теж видобуває Україна – 8 трлн. кубометрів – фактично задовольнить внутрішньодержавні потреби у газі повністю», – вважає депутат обласної ради, член постійної комісії обласної ради з питань екології, раціонального природокористування, рекреації та розвитку туризму, перший заступник начальника обласного управління охорони навколишнього природного середовища Василь Головчак. – Це шанс для України отримати енергетичну незалежність від Росії, яка сьогодні практично тримає нас за горло».
Перспектива, за словами еколога, дуже заманлива, проте не без негативних моментів.
«Для добування сланцевого газу використовують так званий метод гідророзриву, – розповідає Василь Головчак. – Тобто пробурюють свердловину, закачують у неї воду з певною кількістю хімічних елементів, під тиском якої розривається пласт. Далі газ із породи надходить в трубу і виходить на поверхню. Але, по-перше, для гідророзриву потрібно дуже багато води, яку після використання треба кудись випускати. По-друге, є небезпека забруднення ґрунтів та навіть можливість землетрусів».
Екологічні ризики
«Наш університет дослідженням питання сланцевого газу займається вже кілька років, – розповідає доктор геолого-мінералогічних наук, професор кафедри екології ІФНТУНГ, академік Академії екологічних наук України Олег Адаменко. – Висновки геологів та геофізиків з цього приводу такі, що сланцевий газ можна видобувати, і це не завдасть великої екологічної шкоди».
За словами науковця, гідророзриви пластів у трубах будуть проходити глибоко під поверхнею землі – три, чотири або і п’ять кілометрів, і вірогідність того, що вода з хімікатами забруднюватиме інші водоносні горизонти, досить мізерна. Проте, зазначає Олег Адаменко, є велика кількість інших, не достатньо вивчених питань. До прикладу, чи вистачить у області водних ресурсів.
«Знову ж таки, у будь-якому разі ґрунти на території області частково втратять свою родючість, – додає професор екології. – Також постраждає поверхня землі на території Олеської площі і, відповідно, тамтешня флора та фауна, адже там доведеться пробурити десятки тисяч свердловин».
Без політики не обійшлося
Проте це лише екологічна сторона медалі, а є ще й інша – політична, без фігурування якої сьогодні в Україні не обходиться нічого. Питання сланцевого газу не виняток, і якщо уряд на чолі з прем'єр-міністром обома руками «за», то опозиція в обличчі ВО «Свобода» казати своє «так» поки не хоче.
«Для нас питання двояке, – каже голова фракції ВО «Свобода» в облраді Василь Попович. – З одного боку, ми – за енергетичну незалежність, але є інший момент, а саме те, як уряд співпрацює і як видає дозволи компаніям «Chevron» та «Shell».
А саме тут ідеться про те, що українська влада, за словами депутата облради, при укладенні угоди з «Shell» 24 січня знехтувала думкою громадськості, адже не провела на Харківщині та Донеччині жодного громадського слухання. Більше того, навіть сьогодні офіційно не оприлюднила тексту угоди з голландською компанію, що теж само по собі викликає підозру.
А до того ж, за словами Василя Поповича, уряд цілеспрямовано усуває органи місцевого самоврядування від участі в питаннях сланцевого газу.
«Згідно із українським законодавством сьогодні єдиною стороною підписання угоди про розподіл продукції з іноземним інвестором є Кабмін, хоча раніше була ще і третя сторона – органи місцевого самоврядування, – пояснює очільник «свободівців». – Проте після того, як ми відмовилися сліпо давати згоду на сланцевий газ, уряд у кінці 2011 року просто вніс зміни до закону «Про угоди про розподіл продукції» і фактично позбавив облради можливості впливати на питання».
А слухання – «липові»?
Громадські слухання та згода регіональних облрад для початку видобутку сланцевого газу все ж потрібні – це вимога міжнародного законодавства та особисто іноземних інвесторів, якою Україна не може знехтувати. Проте, на думку «свободівців», такі заходи «липові».
«Усі ми знаємо, як влада вміє проводити громадські слухання – так, як це потрібно їй, – переконує Василь Попович. – Туди «зганяють» чиновників, голів сільрад, бюджетників, які залежні від районних, обласних адміністрацій і які отримують вказівку «згори». Такі заходи – це чиста формальність, де «народ», як правило, тільки «за».
Саме за таким сценарієм, кажуть партійці від «Свободи», пройшли і нещодавні громадські слухання на тему видобутку сланцевого газу у районних центрах Івано-Франківщини: Тисмениці, Галичі і Рогатині.
На думку «свободівців», іноземним інвесторам та українській владі потрібно провести широкі громадські слухання не лише у районних центрах, а у кожному населеному пункті.
«Людям треба чітко пояснити, чи отримають вони якісь компенсації, – вважає депутат облради від ВО «Свобода» Сергій Адамович. – Хто у разі аварії на виробництві покриє витрати за екологічну шкоду довкіллю, відремонтує дороги після проїзду надважких вантажівок і так далі».
У підсумку керівник фракції ВО «Свобода» Василь Попович наголошує: його політична сила не проти, а за енергетичну незалежність. Але, по-перше, з екологічними та соціальними гарантіями і, по-друге, з більшою часткою участі в питанні громади представницьких органів.
І шкоду компенсують, і дороги відремонтують
Чи згодні на такі умови іноземні інвестори? Переконують, що так.
«Ми зробимо все можливе, щоб попередити будь-яку шкоду навколишньому середовищу, – запевняє генеральний менеджер компанії «Chevron» в Україні Пітер Кларк. – Але якщо все-таки ми і завдамо хоч якусь шкоду довкіллю, то звичайно ми будемо нести за це відповідальність. Ми, а не уряд, будемо компенсувати усі збитки. Хорошою гарантією цього є наша міжнародна репутація».
Більше того, американська компанія навіть районні дороги за власний рахунок при потребі відремонтує, стверджує Пітер Кларк.
А щодо широких громадських слухань у дрібних населених пунктах, то у «Chevron» переконують: вони обов’язково проводитимуться, але вже після того, як інвестори визначать конкретні місця для закладення перших пошукових свердловин. Тоді ж перейдуть і до переговорів з власниками земель та іншими зацікавленими сторонами – представниками сільських та районних рад.
Представники компанії також обіцяють не бурити свердловини поблизу річок, озер, струмків, археологічних та історичних пам’яток.
Яку конкретно суму грошей інвестуватиме «Chevron» у Олеську площу, поки невідомо, щодо цього ще ведуться переговори. Але достеменно відомо, що ціна питання – сотні мільйонів доларів.
Насамкінець
Хоча сперечатися на тему сланцевого газу можна довго і затято, у будь-якому випадку зрозуміло одне: розраховувати на манну небесну українцям навряд чи варто, але і втрачати шанс нарешті звільнитися від російського газового ярма – теж не розумно. Отож, владі у сланцевому питанні варто знайти золоту середину, але для початку розібратися, що все ж таки знаходиться у нас під ногами?
Оксана ГЛУШКЕВИЧ
|
