Забрамні таємниці
Реставрацію брами палацу Потоцьких призупинено – чекають висновків археологів
У центрі Івано-Франківська, очевидно, так і залишиться на невизначений час руїна колишньої пам’ятки архітектури – брами палацу Потоцьких. Про неї буде нагадувати тільки вставлений ще напередодні ювілею міста величезний банер, котрим тоді заслонили пам’ятку від очей мешканців та гостей обласного центру.
Підрядник, котрий займається реставраційними роботами, тепер вирішив припинити цей процес, оскільки під час розбирання брами та частини огорожі натрапив на давні мури. «Територія палацу, виявляється, наповнена загадками і вимагає детального обстеження археологами», – відзначають представники фірми-підрядника. Втім, така позиція реставраторів насторожує громадськість. Люди турбуються про долю брами і переживають, що вже втратили її назавжди.
«Це не дає підстав для того, аби припиняти роботи, їх можна виконувати паралельно. Одне другому не заважає», – стверджує керівник обласного відділу охорони культурної спадщини Андрій Давидюк. Одностайної думки із ним і директор Музею мистецтв Прикарпаття Михайло Дейнега, котрий переконаний, що браму ватро зберегти. Втім, як запевняють археологи, збереженою її можна буде вважати тільки відносно, оскільки вона буде повністю перемурована.
«Фортечні мури є під усім містом, але це не є приводом для того, щоби зупиняти реставрацію і відтягувати. Через зиму ми можемо просто втратити цю пам’ятку. Брама як символ нашого міста буде тільки на картинках. Якщо навіть будуть проводитися археологічні роботи із дослідження тих мурів, то вони мають проводитися паралельно, – каже Андрій Давидюк. – Дуже прикро, що протягом двох останніх тижнів, коли було тепло, на місці реставрації брами не було жодного працівника. Археологічні дослідження треба проводити науково, але дуже швидко, щоб не втратити те, що було збережено дотепер».
Насправді мури приховують багато таємниць. У цьому переконаний і очільник міського охоронного відомства Ігор Панчишин. «Об’єкт не є мертвим, – зауважує пан Ігор, але в деякій мірі підігрує підряднику, мотивуючи тим, що проект реставрації треба видозмінювати. Тому й заспокоює: «Насправді це не стільки паперова тяганина, як більше наука. В деякій мірі це навіть добре, що цей процес тягнеться. Хоча для об’єкта і для міста треба, щоби все було зроблено максимально швидко».
Дещо стримано про знахідки говорить археолог, директор ДП «Культурна спадщина Прикарпаття» Інституту археології АН України Василь Романець:
«Коли ми приступили до реставрації, то під самою брамою знайшли частину стіни фортеці. Вона була збудована із каміння з Вовчинецької гори на глибині чотири метри. Свого часу ця стіна була використана як фундамент для спорудження самої брами. Нам трапляються залишки первинних фортечних споруд, а також кераміка та вироби з чорного металу, котрі ми передаємо на зберігання у Краєзнавчий музей».
Археолог не береться озвучувати можливий час остаточного завершення реставрації брами. За його словами, все буде залежати від потуги як громади, так і міської влади. Треба передбачити певні кошти для такого результату.
«Якщо виникла потреба, то потрібно проводити археологічні дослідження, але не на шкоду брамі, бо це може бути дуже довго і нудно. Я вважаю, що брама мусить бути, а дослідження проводяться поза брамою чи під брамою. Є різні способи. Ніхто ж не розвалює будинок, щоби проводити археологічні дослідження, – говорить директор Музею мистецтв Прикарпаття Михайло Дейнега. – Питання збереження пам’яток в Івано-Франківську дуже болюче. Мені здається, що є певна категорія людей, яка взагалі не розуміє, для чого це потрібно. Якщо ми хочемо жити в Європі, щоби сюди приїжджали туристи, то думаю, що сучасні споруди туристам не потрібні. Можливо, через 150 років вони будуть приїжджати і дивитися, що ми набудували і як знищили європейське місто. Але туристи хочуть побачити автентику. Якщо ми патріоти свого краю, то повинні думати, як зберегти ці надбання».
Ігор Панчишин запевняє, що на території палацу можна знайти нашарування всього того, що будувалося на міській фортеці протягом 16-17 століття. «У нас були вже такі прецеденти, що у центрі міста докопалися до часів Трипілля. Знайти можна все. Інша справа, що у нас нема такого комплексу, як Троя, який вцілів і його можна розкопати. Крім того, у 17 столітті конструкції не були вже аж настільки загадковими. Сам палац Потоцьких – велика загадка у принципі, бо і документів майже немає, і самі Потоцькі загадкові, – зауважує Ігор Панчишин. – Те, що побудоване зверху, відноситься до 19 століття. Відповідно, все, що ми можемо розкопати, буде зовсім інакшим і воно, можливо, змінить уявлення про Станіслав».
Зрештою, про те, коли остаточно буде відреставровано браму палацу Потоцьких, відповіді ми не почули ні від кого, бо всі тільки розводять руками і скаржаться на єдине – брак коштів. Тим часом цегла, котру склали на купи, мокне під осіннім дощем, а каміння від часу потроху розсипається на порох. І за всім цим процесом мовчки спостерігають два кам’яні охоронці – вартові брами палацової брами. Можливо, вони ще дочекаються свого часу і знову височітимуть над історичною брамою міста.
Володимир БОДАК
А тим часом…
Дві дерев’яні церкви Прикарпаття – церква Зіслання Святого Духа в Рогатині та церква Пресвятої Богородиці у селі Нижній Вербіж – вже наступного року мають усі шанси отримати статус всесвітньої пам’ятки архітектури. Єдине, чого вимагають представники ЮНЕСКО, – зберегти автентику цих храмів.
|
