З песця, норки, соболя чи з нутрії, каракулю, кролика? Хутро вже давно стало показником соціального статусу, як модель авто чи місце відпочинку. Нарешті молитви хутровиків почуто, і зима все ж показала свій сніжно-морозяний характер. Панянки спішать продемонструвати свої хутрові обновки, адже прогнози синоптиків знову теплішають. Ми спробували дізнатись, як вплинула цьогорічна тепла зима на хутровий бізнес та гаманці українців, у чому зимують прикарпатці та інші особливості хутрового полювання.
Прикарпатська Касторія А де краще можна відчути ці особливості, як не у Тисмениці! Кушнірством, тобто вичинкою шкір і пошиттям з них одягу, тут займаються вже понад 300 років. Ще в середині XVII століття запрошені представником роду галицьких магнатів Андрієм Потоцьким вірмени навчили місцевих майстрів тонкощів роботи з вибагливою пухнастою тканиною. Відтоді історія цього прикарпатського містечка, як люблять казати тисменичани, пишеться на хутрі. Головна вулиця Тисмениці по обидва боки рясніє магазинами хутра. М’яке золото – основний дохід для більшості мешканців та міського бюджету. На 10 тисяч тисменичан припадає понад дві сотні офіційно зареєстрованих кушнірів-приватників. Це не враховуючи доморощених умільців-кустарників, а також тих, хто працює за наймом. Місцеве – одне з найбільших у колишньому СРСР – хутрове підприємство «Тисмениця» називають «БАМ», маючи на увазі розміри фабрики та її колишні виробничі потужності. «Були часи потужності! Площа підприємства – 16 га, робочих місць – 3500, спеціально прокладений 35-кілометровий трубопровід постачав воду з Дністра... Обсяги виробництва вимірювалися мільйонами шкурок! Нині хіба що територія залишилася. Але й там все розпродано, приватизовано: будівельні фірми, гуртівні, спецодяг шиють», – без прикрас змальовує стан підприємства колишній працівник пан Микола.
У босоніжках та у… шубі Тепер найбільша хутромануфактура у Тисмениці інша – «Тикаферлюкс», що позиціонується як «фабрика хутрової моди». За асортиментом та ціновою політикою «Тикаферлюкс» орієнтується на «вершки суспільства». Особливого удару теплою погодою по бізнесу тут не відчули, адже мають постійних клієнтів, які, незважаючи на примхи погоди, постійно оновлюють зимовий гардероб. У залі магазину якраз підбирає для себе песцеву шапочку російськомовна пані. «Що може бути кращою пам’яткою про візит на Прикарпаття, як хутряна обновка?!» – усміхається жінка. Продавці зізнаються, що основними клієнтами є приїжджі, особливо туристи з Росії та Латвії, адже там зими довші і суворіші, ніж у нас. «Ціни на шуби залежать від цін на шкури звірів на світових аукціонах. Цього року найбільше підскочили у ціні чорнобурка – на 130% та бобер – на 60%», – розповідає директор «Тикаферлюкс С» Іван Стасюк. Продавець-консультант магазину каже, що цього року у моді пушина: єнот, лисиця, койот. Проте лідером попиту залишається норка. Найпрестижнішими є біле, пастельне та голубе норкове пальто. Ціна такої обновки – від 40 до 100 тисяч гривень. Ціна на хутро залежить від його походження. Найдорожча – американська норка – від 80 тисяч гривень, а ось скандинавську можна і за 50 тисяч придбати. Найдорожча шуба – із соболя – коштує 400 тисяч гривень, не поступається і шиншила – 300-350 тисяч гривень. Вам такі ціни видались містичними? Не сумнівайтесь, і на таких звірків «мисливців» тут завжди вистачає. Останнім часом дуже популярні півшубки: вони і практичніші, і дешевші. «Яка сучасна жінка відмовить собі в задоволенні сісти за кермо автомобіля в короткій шубці з натурального хутра? Коротка шубка не забрудниться об салон машини і виглядає дуже ефектно, – каже продавець. До речі, за кордоном хутряне пальто – це не так теплий одяг, як предмет розкоші. Якби на хутряні вироби за кордоном не було попиту, то в самій тільки спекотній Італії не працювало б близько двох тисяч фабрик з пошиття хутряного одягу». У Європі уже звичне явище – побачити дівчину в босоніжках і... хутряному манто або зустріти на терасі ресторану даму у вечірній сукні, на оголені плечі якої накинута норкова чи песцева шубка. Адже хутро, як і діаманти, гріє не так тіло, як душу. Кустарництво – справа родинна У Тисмениці важко знайти сім’ю, у якій хоча б один член не займався кустарництвом. Після занепаду хутрового підприємства більшість майстрів створили власні міні-фабрики, на яких власноруч дублять, виправляють і шиють хутрові речі. «Мій дід був цехмейстром. Тато стояв біля витоків фабрики. Я разом із братами продовжила родинну справу, яка поступово переросла у сімейний бізнес, – розповідає пані Галина, власниця кількох хутрових кіосків у Тисмениці. Ціни у приватників нижчі від «голландських» майже у два-три рази. Норка – від 20 до 40 тисяч гривень, а шубку з її хвостиків чи лапок можна і за 10 тисяч придбати. Тут можна за 4 тисячі гривень купити аналог шиншили – шубку з хутра кролика-рекса, якого впізнати навіть спеціалісту важко. У приватних магазинах екзотики менше, переважно нутрія, лисиця, каракуль та кролик. Такі шуби можна і за чотири-п’ять тисяч купити. «Останніми роками торгувати хутром стає важче, адже зими стали теплішими, а кількість хутрових магазинів у Тисмениці постійно збільшується. Скоро Тисмениця перетвориться на українську Касторію», – каже пані Галина. Жіночка оцінює нас і неоднозначно запитує, на яку суму ми розраховуємо. «У нас є товар на кожен гаманець. Але за якість доведеться заплатити більше», – відразу попереджає. За якість шуб з китайських шкурок продавець відповідати не береться. На перший погляд, відрізнити китайську шубу від тисменицької майже не можливо. Та пані Галина дає нам кілька порад. Спочатку треба погладити хутро – за напрямком ворсу і назад. На руках не повинно залишатися відчуття жирності, а шерсть має легко повернутися у первинний стан. Воно не повинно сипатися, кришитися, заламуватися і залишати на руках фарбу. Бажано стиснути поділ виробу – шуба не повинна хрускотіти або шарудіти. «На якість виробу впливає і той факт, що взимку хутро тварин щільніше, ніж влітку, коли вони линяють. Відповідно, краще зігріє хутро, «вироблене» взимку», – каже кушнір. Варто також ненав’язливо з’ясувати у продавця, якої статі була тварина, із якої виготовлена шуба, адже хутро самок м’якше, а хутро самців краще гріє. Хутровий сезон триває від 1 жовтня до 1 квітня, тому тисменичани з надією очікують похолодання і, відповідно, напливу клієнтів. Проте досвідчені покупці знають, що шуба (норкова, овеча чи будь-яка інша) – такий хитрий звір, на котрого краще (дешевше) полювати влітку. Мар’яна РИНДИЧ
Я недавно тоже посетила Тисменицу, ездили с экскурсиями на Западную Украину, в нашем маршруте было запланировано обязательное посещение Тисменицы с преобретением норковой шубки. Хочу поделится своими впечатлениями об этой поездки, а может просветить других дам по-поводу шубошопинга. Начиталась я об Тисменице в интернете очень много, и поэтому ехала уже подготовленной. Но увиденное мною очень отличалось от прочитанного. Действительно, вся Тисменица, особенно улица Вербовая (где находится Тыкаферлюкс) это сплошые меховые магазины. Я же сразу поехала на фабрику. Выбрала специально майские праздники, так как действуют скидки до 50%, думала что куплю хорошую шубку из скандинавской норки на распродаже. Но увы - фирмовый магазин фабрики "Тыкаферлюкс" поразил меня скудным выбором и огромными ценами. Действительно там очень дорогие шубы (цены начинаются на норку где-то до колен от 40.т.грн - это оказывается распродажа), то ли не сезон - но я даже не на чём и не остановилась. Вышли мы с магазина - и нас подхватывает местный "посредник" и водит по частным магазинам. Скажу сразу: после посещения нескольких магазинов меня посетила мысль от него отвязатся, но это оказалось непросто. Местные продавцы очень навязчивы и стараются тебе всячески угодить, хватают чуть ли не за руки и предлагают свой товар. Цены в частников на шубы разные и качество разное. Сразу говорю, что я искала шубу средней длины до колен или чуть ниже колен, и не коричневую а двух цветную. Значит цены начинаются от 15т.грн - качество Китай, даже мерять не хотелось, шуба за 20.т.грн тоже не произвела впечатления. Наш посредник плавно передал нас другому, который нас не отпускал. От двух часового шубошопинга разболелась голова, проверяла шубку по всем стандартам (начиталась в интернете), магазин "Классика" котрый в инэтэ предлагает красивые шубы и доступные цены оказался практически пустым. Короче, после посещения местного ресторана "Шуба", пообедав и успокоившись мыслью что буду я без шубы Тисменицы, мы поехали в последний магазин по улице Шевченко "Евростиль" кажется - и он поразил меня разнообразием шуб, моделей, особенно норки. Таких шуб на улице Вербовой нет. Норка скандинавкая и канадская, качество отличное (проверяла), гарантия на изделие год. Общим из пяти!!! понравившихся шуб (кстати цветных) я выбрала одну долгожданную и очень она мне понравилась, хотя терялась в выборе, так как много классных моделей. За мою шубу просили 32.т.грн, я торговалась до последнего - отдали за 27900 грн., такая шубка в Запорожье в бутиках греческих шуб стоит от 50.т.грн. Магазин рекомендую всем - без шубы не останетесь, цены разные (от 20.т.грн и выше и даже очень). Общим хорошая норка в Тисменице стоит не дешево и если вы, девочки, едите за дешевой норкой - то найдёте и такую, вот только качество подкачает.. Если кому-то интересно узнать по шубошопингу пишите на електронный адрес:steffa78@mail.ru
