Заблукали у п’ятьох схемах
Попри заяви керівників Івано-Франківська впровадження нової комплексної схеми організації дорожнього руху (КСОДР) в обласному центрі, у скорому часі, вочевидь, не станеться Її перший етап по так званому малому транспортному кільці, за словами заступника міського голови з питань ЖКГ, транспорту і зв’язку Миколи Саєвича, мали б реалізувати вже до кінця року. Однак у цьому є великі сумніви, бо немає грошей. Міськрада передбачила лише 300 тис. грн., які підуть на викуп відповідного проекту КСОДР. А про розробку на його основі робочого проекту зараз навіть не йдеться.
Частина депутатів міськради взагалі сумніваються в доцільності за теперішніх умов зміни дорожнього руху, вважаючи, що вона не на часі. Мовляв, спершу необхідно відремонтувати дороги, щоб ними можна було нормально їздити. А вже потім думати над тим, як найраціональніше організувати дорожній рух, забезпечивши належну безпеку всім його учасникам.
Транспортна революція
Івано-Франківськ – старовинне й по-своєму унікальне місто. Центральна його частина розташована на місці Станиславівської фортеці. Вулична мережа тут сформувалася ще в XVII-XIX століттях і вона не пристосована для інтенсивного руху сучасних транспортних засобів, кількість яких постійно зростає. У центрі міста є чимало місць, де перетинаються великі транспортні і пішохідні потоки. Як наслідок, різко погіршилися умови безпеки руху та екологічна обстановка, гостро постала проблема паркування.
З роками дорожні проблеми Івано-Франківська лише поглиблювалися. Їх розв’язання потребувало кардинальних дій, спрямованих на розвантаження центральної частини міста від транспорту, раціональну організацію дорожнього руху, забезпечення його безпеки та розширення пішохідних зон.
Перший крок у цьому напрямку міська влада на чолі з першим міським головою Ярославом Тайліхом зробила у квітні 1994 року, коли виконком ухвалив рішення про запровадження одностороннього руху на системі паралельних вулиць з двох так званих транспортних кілець.
Внутрішнє (з рухом за годинниковою стрілкою) мало пролягти вулицями Новгородською-Дністровською-Василіянок-Гаркуші-Лепкого-част.Незалежності-Січових стрільців-Пилипа Орлика. Зовнішнє (проти годинникової стрілки) – з вул. Довгої-част.Бельведерської-Вороного-част. Короля Данила-част. Мазепи-Першотравневої-част. Пушкіна-Ак. Сахарова-С.Бандери-част. Незалежності-Залізничної-Привокзальної-Тарнавського-част. Василіянок-Північного бульвару. Вулицями Марійки Підгірянки, Лермонтова, Богунською передбачався рух лише легкових автомобілів. Однак з 1 травня, як спершу планувалося, цей проект так і не був реалізований.
Однак з 1 травня, як спершу планувалося, цей проект так і не був реалізований. І аж в середині січня 1995 року новообрана міська влада, очолювана другим міським головою Богданом Боровичем, частково його втілила в життя разом зі зміною міських автобусних маршрутів.
Іванофранківці назвали ці події «транспортною революцією» через недостатню їх організованість. На окремих вулицях СМЕД ДАІ спершу встановило не ті дорожні знаки, чим внесло ще більшу дезорганізацію в дорожній рух. Через два дні їх почали замінювати і цей процес розтягнувся, бо під тиском водіїв та громадськості до нової схеми руху майже одразу почали вносити зміни. Згодом на окремих ділянках вулиць знову запровадили двосторонній рух. А односторонній фактично залишився лише на вулицях внутрішнього кільця.
Потрібні зміни
Подальший перебіг подій ще раз засвідчив, що до вирішення проблем у транспортній сфері слід підходити комплексно і зважено, продумуючи і прораховуючи всі деталі, позитивні і негативні моменти зміни організації дорожнього руху.
Вже через півроку після впровадження нової схеми руху розрахунки, проведені Житомирським ПП «Промінь», показали, що найраціональнішим був би дещо змінений варіант. Опускаючи дев’ять планових етапів його впровадження з ремонтом та розширенням окремих вулиць, реконструкцією перехресть та світлофорних об’єктів, головна ідея полягала у зміні існуючого напрямку одностороннього руху на протилежний. Але чи то через дороговизну реалізації етапів проекту, чи через побоювання збурення громадськості ще однією «транспортною революцією» рекомендації житомирян так і залишилися рекомендаціями.
Кожна наступна міська влада вносила зміни в організацію дорожнього руху і напрацьовувала свої перспективні плани ремонту, реконструкції, розширення та будівництва вулиць і доріг. Але практично жодна з них не вважала за потрібне доводити до кінця розпочате її попередниками.
На жаль, дуже мало приділялося уваги ремонтові так званих внутрішніх об’їзних доріг. (Вдалося відремонтувати лише вулиці Побутову і Микитинецьку, які зараз вже теж потребують ремонту).
Оскільки третій міський голова Зіновій Шкутяк обіймав цю посаду два терміни поспіль, то саме за його каденції у місті виконали найбільше ремонтів доріг, хоча й не всі із запланованих. Саме команда Шкутяка вважала за необхідне ремонтувати не лише центральні вулиці, а й внутрішні об’їзні, рухаючись якими транспорт оминав би центр міста. Такими мали стати вулиці Залізнична, Шухевичів, Височана, Київська з одного боку та Привокзальна, Промислова, Надрічна – з іншого.
Але ремонти Київської та Промислової не завершені й досі. Якщо Промислова є у планах, то про Київську ніхто навіть не згадує. Відрадно, що зараз нарешті хоча б заговорили про ремонт вулиць Кардинала Сліпого, Кисілевської, Деповської (які з відремонтованими вулицями Сагайдачного та Надрічною могли б створити ще одне об’їзне кільце), але коли це буде – наразі невідомо.
Нове – забуте старе
Так само невідомо, коли вдасться втілити в життя новий проект КСОДР. Після тривалого забуття дискусії про необхідність зміни існуючої схеми дорожнього руху почалися з обранням міським головою Віктора Анушкевичуса. Його колишній заступник з питань ЖКГ, транспорту і зв’язку Олександр Дерев’янко впритул зайнявся вивченням цієї проблематики.
Розробку проекту нової схеми дорожнього руху разом з новою мережею автобусних маршрутів місто замовило у фахівців Львівської політехніки. Наприкінці 2006 року вони оприлюднили п’ять варіантів схем дорожнього руху та перспективного бачення його розвитку з будівництвом нових вулиць, шляхопроводів, транспортних розв’язок. Але суть їхніх пропозицій зводиться до впорядкування й подальшого розширення мережі вулиць з одностороннім рухом та… зміни існуючого його напрямку на протилежний!
Запропоновані львів’янами варіанти «схеми» мали направити для розгляду ДАІ та всім зацікавленим міським службам, щоб вони висловили свої зауваження і пропозиції. Потім їх мала розглянути міська комісія з безпеки дорожнього руху. Остаточний варіант мав затвердити міськвиконком. А 2008 рік, за словами О.Дерев’янка, мав стати роком розвитку транспортної інфраструктури.
Мав стати, але не став… Питання впровадження нової схеми руху знову виринуло під час торішньої виборчої кампанії. Кандидат на посаду міського голови Ігор Прокопів зробив це одним з пунктів своєї передвиборчої програми. Причому запевняв, що «схема» вже готова, за неї залишилося тільки заплатити і впровадити впродовж перших двох років каденції нової влади. Мовляв, лише через півтора роки звикання мешканці зможуть належно її оцінити.
Відцентрова сила
На початку цього року заступник міського голови М.Саєвич заявив, що по так званому малому транспортному кільцю нову схему дорожнього руху проти годинникової стрілки запровадять вже до кінця року. «Все вже є визначено, вона на стадії техніко-економічного обгрунтування, залишилось її проплатити і затвердити на виконкомі. Головна ідея – зміна напрямку руху, щоб транспорт їхав не до центру міста, а від центру, – сказав в одному з інтерв’ю нашій газеті пан Саєвич. – На впровадження «схеми» в повному обсязі нема коштів, але на одне кільце, щоб дати завдання і розпочати роботи, гроші будуть. У скільки обійдеться впровадження цілої «схеми», ще треба рахувати».
І ось тут починається найцікавіше. Як з’ясувалося, ніхто, окрім М.Саєвича, про впровадження у цьому році нового варіанту руху по т.зв. малому транспортному кільці достеменно не знає і його оптимізму щодо цього не поділяє.
За словами першого заступника міського голови Зіновія Фітеля, проект рішення щодо КСОДР на розгляд виконкому мало б винести управління житлово-комунального господарства. «Коли її розглядатимуть і затвердять, я не знаю. Два роки тому реалізація проекту зміни руху коштувала 4 мільйони. Якщо депутати виділять таку суму, то її можна освоїти за рік», – припустив перший віце-мер.
Опосередковано його слова підтвердив і заступник начальника відділу транспорту і зв’язку Василь Бабій, який дав зрозуміти, що до впровадження нової схеми руху відділ транспорту нічого не має, бо це робота УЖКГ. Але й там про долю нової КСОДР нічого конкретного повідомити не змогли.
«Я знаю, що колись цим займався Дерев’янко. Було п’ять варіантів. Зупинилися, здається, на третьому. Але ніяких завдань по проекту нам ніхто не давав», – сказав головний інженер УЖКГ Микола Ковальчук, який курує дорожню галузь.
У чому переваги саме третього варіанту і як його впровадження вплине на зменшення дорожніх пробок, загазованості та аварійності й збільшення пропускної спроможності доріг, ми вирішили поцікавитися в ДАІ. Але конкретної відповіді не отримали.
«Я знаю про це лише на словах, бо проекту не бачив. Говорять про зміну існуючого напрямку одностороннього руху на протилежний. Ця ідея, в принципі, вірна, бо правий поворот робити легше і на перехрестях буде менше пробок», – запевнив у телефонній розмові начальник відділення ДАІ з обслуговування міста Івано-Франківська Володимир Бойчук.
Ідеальний варіант
Що саме хоче впроваджувати міськвиконком, до кінця не розуміють і депутати міськради. А те, що бодай щось по зміні КСОДР буде реалізовано в цьому році, у них викликає великі сумніви.
Як повідомив голова бюджетної комісії міськради, керівник фракції ВО «Свобода» Роман Онуфріїв, наразі в бюджеті передбачені кошти лише на погашення заборгованості по оплаті проекту.
«Ці гроші виконком просто випросив. З проектом нас ознайомили на депутатському клубі. Він є в Саєвича на комп’ютері. Комісія з питань ЖКГ остаточного рішення щодо нього не прийняла», – каже депутат міськради Віталій Бурко. Він також наголосив, що перш ніж витрачати гроші на впровадження нової схеми руху, їх краще направити на ремонт доріг.
З цим цілком погоджується і його колега Роман Харук: «На комп’ютері у Саєвича все виглядає ідеально. Машинки їздять, пробок нема. Але в комп’ютері нема ям. І там не видно, щоб машинки перед ними пригальмовували чи їх об’їжджали, як є насправді».
«Ця схема розроблена теоретично в кабінеті. До неї включені вулиці, яких ще нема, або ті, якими проїхати просто неможливо, бо вони тупикові чи перекриті», – додає Р.Харук.
Проти впровадження на теперішньому етапі нової «схеми» виступає і частина перевізників. Мовляв, треба буде ламати роками усталені маршрути, до яких пасажири вже звикли, а який ефект дасть часткове впровадження «схеми» – ще невідомо.
Майже всі погоджуються, що рано чи пізно існуючу схему дорожнього руху в місті треба буде змінювати. Але до цього необхідно підходити зважено й комплексно. Щоб через якихось півроку хтось знову не сказав, що «найраціональнішим був би дещо змінений варіант «схеми».
Стах МІРЧУК
|
