Гольфіст з Прикарпаття
Популярна у світі гра під назвою гольф ще не дісталася теренів Прикарпаття. Однак дехто з наших земляків вже встиг опанувати її секрети. Уродженець Старого Лисця Ігор Олексин минулого року переміг у національному відборі на чемпіонат світу серед аматорів за версією WGC. Опинившись за тисячі кілометрів від дому в компанії з досвідченими спортсменами, 28-річний українець не знітився, виборовши в особистому заліку п’яте місце.
– Ігоре, розкажи, як ти познайомився з гольфом?
– Здобувши вищу освіту в Прикарпатському ПНУ ім. В.Стефаника, я продовжив навчання в Києві, де й відбулося моє знайомство з цією грою. З часом вийшов на такий рівень, що дозволив мені влаштуватися інструктором в «Гольф-Центр Київ». З 2009 року беру участь в чемпіонатах України. В 2011-му зупинився за крок від п’єдесталу, а торік здобув перемогу у національному відборі на чемпіонат світу серед аматорів.
– Скільки спортсменів представляло Україну на світовому форумі?
– До складу нашої команди увійшли п’ять гравців. Чемпіонат, що проводився у Південно-Африканській Республіці, мав 18-й порядковий номер. Стартувавши у Борисполі і зробивши пересадку в Парижі, ми летіли до ПАР цілу ніч. Але й це ще був не кінець нашої подорожі. В Йоханнесбургу пересіли на рейс до Кейптауна, одного з найкрасивіших курортних міст світу. Насолодившись місцевими екзотами, вирушили до місця проведення змагань – Дурбана.
– Що можеш сказати про організацію турніру?
Вона була на найвищому рівні. Ми мешкалі в готелі, де всі вікна виходили на Індійський океан. Поля для гри мали неперевершений вигляд, але водночас були дуже складні. В Україні таких немає. Ми дуже хвилювалися, адже гандикапи нам присвоїли за результатами матчів на відносно легких українських полях. До того ж, погода була аномально холодною, дощовою та вітряною. Поля намокли, вкрилися калюжами. Під час гри красиве зелене полотно перетворювалося у жалюгідну багнюку. Один із змагальних днів завершили достроково через сильну грозу.
Програма передбачала два тренувальні та чотири змагальні дні. Поєдинки проводилися на щораз інших полях. Найскладнішим було дочекатися і зробити перший удар. Подумки збирав всі сили та намагався тримати нерви в кулаці. Загалом, було помітно, що хвилювання негативно позначилося на гравцях. Мені пощастило тренуватися поруч з майбутнім чемпіоном турніру. Був вражений не так його технікою, як комфортним відчуттям поля.
Втім, були і неприємні моменти. Один з учасників, в’єтнамець, постійно приписував собі меншу кількість ударів. Також він намагався дописувати своїм суперникам вигадані ним штрафні удари, мотивуючи це незнанням ними правил гри. Тому слід знати правила і чітко дотримуватися їх, оскільки навіть хороша гра може бути зіпсована штрафами.
– Яких результатів досягли українці?
Наша збірна посіла 12-те місце. Під час закриття турніру я подумав, якщо зібрати набутий за ці шість днів досвід, то, можливо, і результат у турнірній таблиці був би іншим. Адже тренування на драйвінгу ніколи не замінять змагального відчуття. Було б більше стартів – і результати українських гольфістів стали б значно кращими!
– Ігоре, кажуть ти частенько спарингуєшся з відомим футболістом Андрієм Шевченком.
Справді, Андрій Шевченко є палким прихильником гри у гольф. Йому неодноразово вдавалося виборювати призові місця у турнірах. Ми зустрічалися, і не один раз. Частіше перемагав Андрій.
|
