Відомо, що теперішній Івано-Франківськ виріс на землях села Заболоття. А ось будівельний матеріал для розбудови міста – гіпсове каміння – брали з гори в сусідньому селі Вовчинець. Офіційна дата його заснування – 1469 рік. Хоча, за архівними даними, воно засноване ще в 1378 році. Колись тут ріс прадавній густий дубовий ліс. В ньому водилось багато вовків. Тому цю місцину, а згодом і село, називали «Вовчинець». Він був власністю відомих магнатів Потоцьких і Яблонських. Зараз село входить до складу Івано-Франківської міської ради. На його території є так звані «Вовчинецькі гори» – система пагорбів, вкритих розмаїтою рідкісною і цінною лучно-степовою рослинністю, окремі види якої занесені до Червоної книги, а також три штучно створені озера. Ці та інші особливості Вовчинця, його мальовничі краєвиди роблять село надзвичайно привабливим для створення і розвитку тут приміської рекреаційно-відпочинкової зони.
Культурний відпочинок
«Відповідно до стратегічного плану розвитку приміських сіл, у Вовчинці, – каже його голова Михайло Назар, – має розвиватися рекреаційно-відпочинковий напрямок. З ранньої весни і до пізньої осені багато мешканців Івано-Франківська у святкові й вихідні дні, та й у будні після роботи, ходять у наш ліс, влаштовують пікніки. Влітку засмагають на берегах і купаються в Солотвинській та Надвірнянській Бистрицях, що протікають через наше село. Але це, так би мовити, «дикий» відпочинок. Ми ж прагнемо його зробити організованим і культурним. Сільській раді самотужки це не під силу, тому сподіваємося на потужних інвесторів і намагаємося запобігти приходу випадкових людей, які хочуть лише «зачепитися» за нашу землю. Крім того, завжди думаємо, щоб реалізація того чи іншого проекту не лише згодом давала прибуток інвестору, а й була вигідна сільській громаді».
Замок на горі
Незважаючи на економічну кризу та зимову пору року, на Вовчинецьких горах кипить робота. «Західно-промислова група» зводить там новий готельно-відпочинковий комплекс, який займе площу в 1,5 гектара між заповідною територією та сільськогосподарськими угіддями Вовчинця. Споруда матиме вигляд замку. Щоб він не сповз з гори в річку, там робили т.зв. буронабивні сваї. Зараз вже виводять цоколь.
«Коли ми відводили під цей об’єкт землю, я мало вірив, що проект буде реалізований, але помилився, – говорить М.Назар. – Це потужна фірма, яка виконує всі взяті зобов’язання.
Ще до початку будівництва від моста і до гори вона заасфальтувала вулицю Вовчинецьку. Далі, на час будівництва, дорога буде в гравійному варіанті, а потім її теж заасфальтують. До комплексу фірма прокладе всі необхідні комунікації. Завдяки цьому в тій частині села ми зможемо забезпечити нормальне водопостачання і водовідведення. По завершенні будівництва там зроблять відповідний благоустрій.
Це буде дуже солідний об’єкт, який складе серйозну конкуренцію довколишнім готельно-відпочинковим комплексам та готелям Івано-Франківська. Його функціонування поповнить сільський бюджет і дасть роботу нашим людям».
Канатна дорога
Тим часом у Вовчинці може з’явитися канатна дорога. З такою пропозицією до сільської ради звернулась ще одна фірма-інвестор і зараз це питання вивчається. Адже, як розповів сільський голова, тут можливі варіанти.
«Спершу йшлося, що це міг би бути крісельний витяг на гору з лівого берега Бистриці. Потім я зрозумів так, що інвестор хоче зробити витяг з району колиби. Таке теж можливо, – погоджується М.Назар. – Планувалося використати наші гори взимку для відпочинку дітей і дорослих, катання на лижах і санках. Але за хорошої погоди сніг із південного схилу сходить за день-два. Тому для організації гірськолижного відпочинку реальних перспектив нема. Хоча витяг можна використовувати влітку як оглядовий. З гори відкриваються чудові краєвиди на місто. Втім, остаточного рішення щодо цього проекту ми ще не прийняли. Будемо ще раз його розглядати і думати, як це можна реалізувати».
Стратегічні плани
На наше прохання сільський голова Вовчинця поділився й деякими стратегічними планами та своїми мріями щодо майбутнього розвитку відпочинкової інфраструктури в цій приміській зоні.
«У нас є стратегія, є свої задуми, надходять пропозиції, але все впирається в кошти, – каже М.Назар. – Тому ми робитимемо акцент на залученні до реалізації наших планів потужних інвесторів.
Хорошу перспективу для організації відпочинкової зони мають наші озера. Вже навіть є відповідний проект. Практично це за 600 метрів від вулиці Симоненка. Спальні мікрорайони «Позитрон» і «Каскад» зараз не мають не те що зелених зон відпочинку, а навіть не в кожних дворах є дитячі майданчики. Люди не мають де відпочити, а діти – де погратися. Це ненормально. Тому в реалізації проекту відпочинкової зони на наших озерах, розбудові його інфраструктури, я бачу велику перспективу і потенціал».
Потягом по березі
«Вже кілька років існує велодоріжка до «Козакової долини», де є майданчик для велоекстремалів, – веде далі сільський голова Вовчинця. – Колись у нас була і мотоциклетна траса. Але в 1997 році облдержадміністрація цю територію визнала місцевим заповідником і заборонила проводити там мотокроси. Відверто кажучи, цього рішення і цієї заборони я не розумію. Але існує охоронне зобов’язання і ми його виконуємо. Хоча й тут я бачу певні перспективи щодо правильного використання заповідника для організації відпочинку.
Взагалі, у мене є мрія: використовуючи прибережну зону від торгового центру «Анатоль» і до мікрорайону «Каскад», побудувати дитячу залізницю. Для цього треба спорудити захисну дамбу. Якби нам вдалося знайти під цю ідею інвестора, ми б і село убезпечили від повеней, і відпочинкову зону впорядкували, і подарунок дітям зробили. Це був би суперпроект. Можливо, прочитавши про це у вашій газеті, хтось ним і зацікавиться. Я вірю в те, що рано чи пізно він таки буде реалізований».
До Дністровського каньйону…
Зараз дуже багато говориться про розвиток так званого сільського зеленого туризму. Для приміського Вовчинця та довколишніх сіл тут теж відкривається чимало перспектив, переконаний М.Назар.
«Враховуючи місце розташування заповідника Козакова Долина (10 км від Вовчинця), а також близькість до Дністровського каньйону (вихід через гору – 18 км), об’єднавши зусилля з довколишніми селами, можна відкрити туристично-відпочинковий маршрут до Дністра, – вважає сільський голова Вовчинця. – Але це вже виходить за рамки компетенції села і міста й мало б робитися на рівні області. Це дало б новий поштовх до розвитку сільського туризму, створення нових робочих місць у сфері обслуговування туристів, наповнення місцевих бюджетів та розвитку територій», – наголосив Михайло Назар.
Левко Кутинський
|
