«Західний кур’єр» продовжує знайомити з життям сіл, що територіально входять до Івано-Франківської міської ради, та їхніми керівниками. Сьогодні наша розповідь про село Хриплин. Воно розташовується за 4 кілометри на південний схід від обласного центру та на захід від Тисмениці, поруч Бистриці Надвірнянської і її притоки Млинівки. Це поселення відоме з XV століття. Перша письмова згадка про нього датується 1436 роком. Однак воно, очевидно, виникло значно раніше. Адже науковцями давно доведено, що населений пункт, перш ніж потрапляє в офіційні документи чи якісь інші письмові реєстри, може існувати сотню-другу років. Хриплин, ймовірно, виник після Батиєвого нашестя, десь наприкінці XIII чи на початку XIV століть. Дослідник Д.Бучко схильний вважати, що назва села походить від язичницької особової назви Храпля (Хрипля). У різні часи село називалося Хреплін, Храплін і Хриплін. А з другої половини XIX століття його найменування унормувалося за сучасним варіантом – Хриплин. Сьогодні воно займає площу у 958 гектарів, у ньому налічується 583 двори, де мешкають дві тисячі осіб. На території села  діють вісім десятків підприємств, найбільші і найвідоміші з яких – «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів», «Івано-Франківськголовпостач» та ТзОВ «Бусел-Прикарпаття». Село газифіковане, телефонізоване. Воно живе, розвивається і оновлюється, пишається новозбудованим приміщенням Народного дому, у якому також розташовуються сільська рада, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, а нещодавно відкрито стоматологічний кабінет. Детальніше про життєдіяльність села, яке 28 серпня відзначатиме своє 578-ліття, перспективи і проблеми його соціально-економічного розвитку та майбутню територіально-адміністративну реформу ми розмовляємо з сільським головою Хриплина Романом Качмаром.

Роман КАЧМАР:
«Громада села Хриплин самодостатня і має резерви для розвитку»
– Романе Васильовичу, ви молодий сільський голова – це ваша перша каденція на цій посаді. Тому насамперед, для знайомства, розкажіть трохи про себе. Де вчилися, працювали, чому вирішили балотуватися на посаду сільського голови?
– У мене дві вищі освіти. Першу, за спеціальністю облік і аудит, здобув у «Галицькій академії», а нещодавно закінчив магістратуру при технічному університеті нафти і газу за спеціальністю державне управління. У 1998 році, після служби в армії, розпочав підприємницьку діяльність. Крім того, свого часу сільським головою Хриплина був мій дід. Під час роботи над книжкою про історію села, яка зараз готується до друку, мені до рук потрапив протокол сесії сільської ради від 1973 року. Ще тоді мій дід піднімав питання про необхідність влаштування  пішохідної доріжки центральною дорогою, щоб люди не ходили проїжджою частиною. І ось через 40 років мені вдалося зробити відповідний проект і почати будівництво доріжки. Вона простягатиметься центральною дорогою через все село. А чому я вирішив стати сільським головою? Тому, що хотів змінити село. Я знав, що роблять в інших приміських селах, займався підприємництвом і бачив, що можна зробити у нас. Хоча це невдячна і прикра робота. Людям не догодиш. Поки нічого не робили, всіх все влаштовувало. Як тільки почали щось робити, знайшлися такі, яким це не подобається. Самі кажуть: не знаємо як, але треба робити не так…
 – Що за три роки вам уже вдалося зробити, змінити, які основні досягнення?
– Не люблю хвалитися і багато говорити. Хоча позитивних змін і досягнень є чимало. За три роки у три рази збільшили бюджет. Коли я став головою, сільський бюджет був 732 тисячі, а зараз 2 мільйони 400 тисяч і це ще не межа. Ми почали працювати з підприємствами-платниками податків, які розташовані на нашій території, і це дало такий результат. Найбільшими і сумлінними платниками до бюджету є «Головпостач», «Бусел Прикарпаття», «Променерговузол», ПП «ІМБ», ТзОВ «Дім і К», «Комфортсервіс».
Завдяки збільшенню бюджету розвивається село та інфраструктура. Ми почали з елементарного – встановили показники назв вулиць. Заасфальтували вулиці Долішню, Виробничу та Річкову. На всіх інших зробили щебеневу основу під майбутній асфальт. 85% села має зовнішнє освітлення. Впорядкували цвинтарі і пам’ятні знаки, обладнали павільйоном автобусну зупинку. Розвиваємо спорт. Маємо дві (дорослу і юнацьку) футбольні команди «Бистриця Хриплин». Впорядкували стадіон, облаштували роздягальню, встановили дитячі та спортивні майданчики, новий сучасний тренажерний комплекс біля стадіону і плануємо встановити ще один такий біля дитячого майданчика у центрі села. Підтримуємо розвиток галузі культури. При Народному домі діють шість творчих колективів. Народний аматорський хор «Яворина». Також маємо жіночий вокальний ансамбль «Зоресвіт», дитячий драматичний колектив, гурток художнього читання та інші гуртки. Вишукуємо можливість щороку преміювати кращих учнів школи. Двічі на рік, до Великодня і Миколая, надаємо матеріальну допомогу одиноким і хворим. До дітей-сиріт та з багатодітних і малозабезпечених сімей запрошуємо Святого Миколая, який приносить їм  гарні і різні подарунки, залежно від вікової категорії. Також вручаємо подарунки на День захисту дітей. Намагаємося дбати про всіх потребуючих і допомагати їм.
Виготовили генеральний план нашого села, зараз він на стадії затвердження.  Виготовили межі села, нормативно-грошову оцінку земель, які будуть затвердженні після генерального плану. Також виготовили державні акти на землю для школи, Народного дому, дитячого садочка і т.п. Одним словом, впорядкували всю документацію.
 – Все це стало можливим завдяки збільшенню бюджету і вчасним надходженням до нього. А як виконується цьогорічний бюджет?
– В основному виконується. Практика показує, що за підсумками року  навіть перевиконуємо. Думаю, цей рік не стане винятком. Хоча перевиконання буде не за всіма статтями. Бачимо, що буде невиконання від продажу землі. Через ситуацію в державі ніхто не хоче вкладати кошти у землю і викуповувати її, а заставити це робити ми нікого не можемо. При плані у 464 тисячі гривень, зараз надійшло лише 17700 грн. Але плануємо перевиконати показник з земельного податку з фізичних осіб, бо зараз діє нова система його розрахунку і сплати, яка дисциплінує платників. Також сподіваємося отримати більше, ніж передбачено, від оренди землі юридичними особами. Хоча тут теж є проблеми. Загалом найбільшим злісним неплатником до бюджету є «Меркурій Холдинг Груп». У них закінчився термін оренди і вони ухиляються  від сплати. Ми звернулися до прокуратури і сільгоспінспекції, щоб витримати процедуру, яка дасть змогу подати до суду.
– Хриплин відомий своєю Хриплинською промзоною, на яку міська влада покладає великі надії щодо залучення інвесторів. Ви теж долучені до цього процесу?
– Бачте, частина земель так званої Хриплинської промзони належить до села Микитинців. Те, що є у нас, – це колишні підприємства-гіганти, які мають своїх власників, і саме вони б мали дбати про їх розвиток, модернізацію, залучення інвесторів. Хіба, якщо хтось викупить ці підприємства, тоді можна буде говорити про нове виробництво. Так, як це зробили у Микитинцях, де інвестор викупив частину «Автоливмашу» і створив там «Електролюкс». У нас таких вільних площ для будівництва нових заводів нема, а в існуючих суттєвого виробництва теж не спостерігається. Є будівлі, які стоять «мертвим вантажем». Разом з міською радою розробляємо відповідні проекти із створення  індустріальних парків.
– Село має перспективи територіального розвитку? У вас є багато садово-городніх товариств. Їхні будиночки не планується офіційно переводити у житлові?
– У нас є сім садово-городніх товариств, які займають територію майже у 150 гектарів. З них 75 гектарів генпланом передбачені для розвитку села. Щодо переведення садових будиночків у житлові, то це можливо, але за умови дотримання всіх норм законодавства і будівельних стандартів. Власники земельних ділянок мають розуміти, що у такому разі вони мають віддати частину землі під розвиток інфраструктури, розширення доріг і т.п.
– Попри значні досягнення у розвиткові села, мабуть, є і проблеми. Які найголовніші ви б виокремили?
– Це стан нашої центральної вулиці Автоливмашівської. Річ у тім, що вона перебуває на балансі Тисменицького райавтодору, і ми не маємо права фінансувати її ремонт. Ми неодноразово зверталися до райавтодору, щоб він її ремонтував, але там завжди зсилалися на економічну кризу, казали, що не мають на це коштів.
Село потребує нової школи. Її зведення почали ще у 90-х роках, відтоді вона перетворилася на довгобуд. Але, знову ж таки, виходить, що школа не наша, бо це об’єкт міського управління освіти. Там зведені стіни, будівля накрита, частково встановлені вікна. Але на завершення будівництва місто не виділяє коштів. Ми порушували це питання на всіх рівнях, однак, на жаль, безрезультатно. Хоча нам і обіцяли допомогти. Також село не має централізованого водопостачання і водовідведення. Якраз до нової школи підведений водогін, потужність якого може забезпечити водою все село. Але для його введення в дію необхідно робити прокоп під залізницею. А ось на каналізацію треба виготовляти проект. Він сам по собі дорогий, а на додачу ще й вартість робіт з прокладання мереж. Тому ми реально дивимося на речі і спершу робимо в селі те, що можемо власними силами. А щодо каналізації – це дуже дороговартісний проект, але ми плануєм за кошти інвесторів втілити його в життя. Також вивчаємо  можливість участі в міжнародних проектах та програмах.
– Чи є у вас співпраця і взаєморозуміння з міською владою?
– Так, є. Завдяки депутатам міської ради від ВО «Свобода» у бюджеті нам передбачили один мільйон на добудову дитячого садочка. Нещодавно приїжджав народний депутат Руслан Марцінків, цікавився, на якій стадії роботи, обіцяв допомогу і підтримку в реалізації проекту. Будівництво дитсадка за проектом «Діпроміста» на 60 місць ми розпочали у 2011 році. Замовником було міське УКБ. Підрядник розпочав роботи, але згодом призупинив, хоча фінансування було. Ми взяли функції забудовника на себе, розірвали угоду з підрядником і оголосили новий тендер, у якому перемогла фірма «Галкомбуд».  Зараз готовність садка десь на рівні 60%. Залишилися внутрішні та опоряджувальні роботи і укомплектування всім необхідним обладнанням та меблями. Потрібно ще десь 3,5 мільйона гривень. Якщо ці кошти надійдуть, будівництво садка можна завершити ще цього року. Ми на це дуже сподіваємося, адже у селі 130 дошкільнят. А побудуємо садочок, тоді візьмемося за школу. Вона теж нам конче необхідна, бо зараз діти навчаються у приміщенні, збудованому ще у 1937 році, з пічним опаленням. Сільську школу відвідують лише 86 учнів, хоча дітей шкільного віку у нас три сотні. Тож більшість навчаються у місті. Є проблеми з добиранням. Автобусний маршрут №24, який пролягає до села, для  перевізників не рентабельний. І це теж є ще однією проблемою для наших мешканців, які навчаються чи працюють у місті і щодня мусять користуватися громадським транспортом.
– Зараз в державі обговорюється концепція адміністративно-територіальної реформи. Що про неї можете сказати?
– Децентралізація влади, збільшення повноважень громад і фінансового ресурсу для забезпечення життєдіяльності – це добре. Але минулого року я був на семінарі у Чернігові, де доповідав і доводив на прикладі нашого села, чим нас не влаштовує запропонована адмінреформа. Мабуть, найбільше занепокоєння у всіх сільських голів приміських сіл викликає так зване укрупнення громад і можливе приєднання сіл до міста, що може мати негативні наслідки і викликати несприйняття самодостатніми сільськими громадами. Але громада села Хриплин самодостатня, може себе утримувати і має резерви для подальшого розвитку.   
Записав Іван ГІРАК
Фото Тараса ЯКОВИНА